вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" квітня 2022 р. Справа№ 910/15131/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Куксова В.В.
Чорногуза М.Г.
Розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта»
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021
у справі №910/15131/21 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта»
до ОСОБА_1
про стягнення 86 384,59 грн.
У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (далі - ТОВ "Нова пошта", позивач) звернулося до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 86 384,59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов, що випливають з договору про надання послуг з організації перевезення відправлень від 03.08.2017, а саме: невиконанням зобов'язання з боку відповідача щодо належної та своєчасної оплати наданих послуг.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 910/15131/21 у позові відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у позові, оскільки позивач не довів факту надання Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 послуг з організації перевезення відправлень на суму 86 384,59 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ "Нова пошта" звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 910/15131/21, позов задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник покликається на те, що рішення суду прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Зокрема скаржник стверджує, що суд першої інстанції не врахував:
- що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є офіційним та достовірним джерелом підтвердженням зазначеної інформації;
- що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.04.2021 у справі № 876/74/20 направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним;
- позивач належно виконав обов'язок щодо направлення акту здачі-прийняття робіт та рахунку на оплату на адресу відповідача згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку;
- позивачем на підтвердження факту направлення відповідачу актів здачі-прийняття робіт та рахунків-фактур з аналогічним номером надано копію опису вкладення у цінний лист із відтиском штампу поштового відділення 15.12.2020, що відповідає даті здійснення поштового відправлення № 3601101115865.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В.В., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Нова Пошта» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 910/15131/21; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався та відзиву не подав, про розгляд апеляційної скарги повідомлений належним чином, у порядку визначеному процесуальним законом.
Відповідно до частини третьої ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
З урахуванням частини першої ст. 270 ГПК України та частини першої ст. 269 ГПК України апеляційний розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі «Апеляційне провадження». При цьому, до апеляційного розгляду застосовуються положення загального позовного провадження з питань, не врегульованих у Главах «Апеляційне провадження» і «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження».
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню чи зміні, з таких підстав.
Згідно з матеріалами справи, 03.08.2017 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ «Нова Пошта» (експедитор) уклали договір № 140485 про надання послуг з організації перевезення відправлень (надалі - Договір).
Згідно з п. 2.1 Договору експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення (надалі за текстом - послуги), а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.
У п. 2.2 Договору встановлено, що експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та відповідно з Умовами, затвердженими експедитором.
Пунктами 2.3, 2.4 Договору передбачено, що за надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua. Тарифи можуть змінюватися експедитором в односторонньому порядку шляхом розміщення змінених тарифів на офіційному сайті.
Пунктом п. 2.5 Договору встановлено, що прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформлюється експрес накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.
Водночас згідно з п. 3.1.3 Договору експедитор зобов'язується надати замовнику документи для оплати послуг: рахунок-фактуру, акти наданих послуг. Податкова накладна надається експедитором замовнику в порядку та в строки, передбачені чинним законодавством України.
Пунктом 3.3.2 Договору визначено, що замовник зобов'язується відповідно до вимог експедитора чітко та правильно заповнити експрес-накладну (заповнити всі обов'язкові поля, зазначити достовірну інформацію тощо) на кожне окреме відправлення, засвідчити її підписом та надати заповнену та підписану експрес-накладну експедитору. Відправник несе відповідальність за інформацію, вказану ним в експрес-накладній.
У п. 6.2.8 Договору визначено, що відповідальність експедитора за збереження відправлення припиняється з моменту його видачі одержувачу та після підписання останнім експрес-накладної.
Згідно з п. 5.1 Договору загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості послуг упродовж 2 банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку-фактури.
Відповідно до п. 5.2 Договору експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання замовником.
Пунктом п. 5.3 Договору визначено, що замовник упродовж 2 робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 примірники актів наданих послуг (далі за текстом - акт) та повертає експедитору 1 примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні, замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актом наданих послуг.
У п. 8.1 Договору передбачено, що останній набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором. У разі, якщо одна із сторін договору письмово за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, строк дії договору пролонгується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах.
Суд установив, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 29.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
На переконання ТОВ "Нова пошта" замовнику в межах Договору було надано послуги на суму 86 384,59 грн, проте відповідач не розрахувався за послуги. Вказані суми відображені в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-001994862 від 26.02.2019.
Позивач також стверджував, що через ухилення відповідача від підписання акту ТОВ «Нова пошта» направило їх на адресу, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, цінним листом з описом вкладення 15.12.2020 за №3601101115865.
З огляду на те, що ОСОБА_1 акт за адресою, що зазначена у Договорі та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не отримав, на переконання позивача, на підставі п. 5.4 Договору, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) вважається погодженим, послуги за замовленням надані в повному обсязі.
Беручи до уваги відсутність оплати з боку відповідача, позивач за захистом власних прав звернувся до суду.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов'язань передбачено господарські договори.
Відповідно до частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На переконання позивача доказом надання послуг з організації перевезення відправлень за Договором є акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-001994862 від 26.02.2019 на суму 86 384,59 грн разом зі Специфікацією до вказаного акту.
Водночас акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-001994862 від 26.02.2019 підписаний лише з боку позивача.
Суд установив, що 15.12.2020 на адресу відповідача було направлено акт звірки взаєморозрахунків, рахунок-фактуру № НП-001994862 та Акт № НП-001994862. Лист повернувся позивачу у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.
На переконання ТОВ "Нова пошта" з огляду на те, що відповідач не надав письмової мотивованої відмови від підписання актів, вважається, що останній прийняв без зауважень за надані послуги.
Беручи до уваги зазначену обставину, позивач вважає, що така обставина є фактом визнання повного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, відповідно до пункту п. 5.3 Договору.
Згідно з матеріалами справи, на підтвердження факту направлення на адресу відповідача зазначених документів ТОВ "Нова пошта" надало копію списку згрупованих відправлень № 5053, копію фіскального чека поштової установи від 15.12.2020, копію накладної «Укрпошта Стандарт» №3601101115865 від 15.12.2020 та копію опису вкладення у цінний лист.
Скаржник в апеляційній скарзі також зауважив, що на підтвердження факту направлення відповідачу акту здачі-прийняття робіт та рахунку-фактури з аналогічним номером надав копію опису вкладення у цінний лист із відтиском штампу поштового відділення 15.12.2020, що відповідає даті здійснення поштового відправлення № 3601101115865.
Натомість колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належних та допустимих доказів того, у вказаному поштовому відправленні містився саме рахунок-фактура № НП-001994862 та Акт № НП-001994862, позивач суду не надав.
В апеляційній скарзі відповідач також не зазначив про наявність таких обставин.
Водночас згідно з п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила), у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках.
Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що опис вкладення не відповідає вимогам п. 61 Правил через те, що не містить відбитку календарного штемпеля та номера поштового відправлення. При цьому, фіскальний чек поштової установи та накладна № 3601101115865 не є допустимими доказами направлення на адресу відповідача рахунку-фактури №НП-001994862 та Акту №НП-001994862, оскільки вони засвідчують лише факт надання послуг поштового зв'язку, проте не містять інформації про вміст відправлення.
За наведених підстав, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що акт не є погодженим в силу п. 5.3 Договору.
Окрім того, що стосується належності первинних документів, які б свідчили про надання позивачем відповідачу послуг з організації перевезення відправлень на суму 86 384,59 грн, а також доказів замовлення відповідачем таких послуг, колегія суддів зазначає таке.
Пунктом 2.5 Договору передбачено, що прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформлюється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.
Проте, експрес-накладних, які б свідчили про прийняття експедитором відправлення та надання послуг, визначених цим Договором, позивач суду не надав.
Натомість під час провадження в суді першої інстанції позивач не надав доказів, зокрема письмових, які б підтверджували здійснення відповідних господарських операцій.
В апеляційній скарзі скаржник також не зазначив, що такі докази були додані.
Суд установив, що у Специфікації до акту наданих послуг № НП-001994862 від 26.02.2019 в графах «відправник» та «отримувач» зазначено не відповідача, а інших осіб. Натомість підтвердження, що такі відправлення вчинені в межах Договору, в матеріалах справи відсутні.
Що стосується аргументів скаржника, що згідно з Договором, а саме: п. 5.3.1 та п. 5.3.2 направлення актів наданих послуг здійснюється поштовими відправленнями або на електронну пошту з використанням ЕЦП, то доказів, які були б належними та допустимими отримання відповідачем рахунку-фактури № НП-001994862 та Акту № НП-001994862 позивач, як на підтвердження першого способу відправлення так і другого, не надав.
Окрім того, що стосується покликання на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.04.2021 у справі № 876/74/20 про те, що направлення на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а тому не може свідчити про неправомірність його дій, то колегія суддів відмічає, що така позиція не є релевантною з даним випадком.
Зокрема, у даній ситуації мова йде, що немає доказів на підтвердження, що у поштовому відправленні містився саме рахунок-фактура № НП-001994862 та Акт № НП-001994862, а у випадку, що має місце в межах справи № 876/74/20, ідеться про поштове відправлення загалом.
Окрім того, що стосується пояснень скаржника про те, що товарно-транспортна накладна та подорожній лис не є первинними документами, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.09.2018 у справі № 804/4787/16), то колегія суддів зазначає, що, правовий висновок стосується спірних правовідносин в адміністративному спорі, що визначає інший предмет доказування аніж у даному.
За наведених підстав, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належних та допустимих доказів на підтвердження надання Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 послуг з організації перевезення відправлень на суму 86 384,59 грн у матеріалах справи не міститься, а тому у позові варто відмовити.
Порушень судом першої інстанції норм процесуального права в розумінні частини третьої ст. 277 ГПК України, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, а також неправильного застосування норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
Крім того, аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов'язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам позивача. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 910/15131/21 без змін.
Судові витрати (судовий збір) на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись ст. 8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 910/15131/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 910/15131/21 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи № 910/15131/21 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді В.В. Куксов
М.Г. Чорногуз