21 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/7470/21 пров. № А/857/2003/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Матвієнка А.А.,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року (суддя - Гудима Н.С., час ухвалення - не зазначений, місце ухвалення - м.Рівне, дата складання повного тексту - 22.11.2021),
в адміністративній справі №460/7470/21 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Матвієнка А.А.,
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідачів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Матвієнка А.А., в якому просила: 1) визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо визнання нікчемним Договору №018-17519-240215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США від 24.02.2015 року у розмірі 5000 доларів США 00 центів, укладеного ОСОБА_1 з ПАТ «Дельта Банк», та по не включенню ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) №018-17519-240215 від 24.02.2015р.; 2) зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Матвієнко Андрія Анатолійовича включити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором №018-17519-240215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США від 24.02.2015 року та надати Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника ПАТ «Дельта Банк», який має право на відшкодування коштів за цим вкладом, а також про необхідність здійснення виплати відшкодування за цим вкладом, а також про необхідність здійснення виплати відшкодування за ним на суму, еквівалентну вкладу 5000 доларів США 00 центів; 3) зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) включити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичну осіб за Договором №018-17519-240215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США від 24.02.2015 року у розмірі 5000 доларів США 00 центів та провести виплату відшкодування у вказаному розмірі; 4) судові витрати покласти на відповідачів.
Відповідачі Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подали до суду першої інстанції відзиви на позовну заяву, у яких просили відмовити у задоволенні адміністративного позову. Однак такі відзиви були подані уже після ухвалення судом першої інстанції оскарженого рішення у вказаній справі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.11.2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Дельта Банк" Матвієнка Андрія Анатолійовича щодо ненадання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації про ОСОБА_1 як вкладника ПАТ "Дельта Банк", який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" від 24.02.2015 №018-17519-240215. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Дельта Банк" Матвієнка Андрія Анатолійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника ПАТ "Дельта Банк", який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" від 24.02.2015 №018-17519-240215, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" на суму 5000 дол. США. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Матвієнко А.А. та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому у цій частині підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для не включення позивача до списку вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду, вказуючи, що згідно п.3 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій. Зазначає скаржник, що за результатами роботи щодо перевірки за вкладними операціями було вирішено питання про нікчемність договорів банківського вкладу (депозиту) та №018-17519-240215 від 24.02.2015, укладеного між АТ «Дельта Банк» та позивачем, згідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону. Так, за результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів банківського вкладу (депозиту), що були укладені між ПАТ «Дельта Банк» та фізичними особами- клієнтами Банку після 16.01.2015 включно. Комісія дійшла до висновку, що умови Договорів банківських вкладів (перелік яких наведено в Додатку №1 до Протоколу), укладені між Банком та фізичними - особами після 16.01.2015 включно, за якими здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осі, що є одночасно кредиторами Банку, надають кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами, а отже такі Договори банківського вкладу є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону. При цьому судом першої інстанції не враховано той факт, що в даному випадку кредитором, який отримує відповідні переваги, міг стати не позивач, а платник, який за допомогою здійснення платежів на користь позивача та подальшого отримання позивачем відшкодування за рахунок гарантованої суми, міг отримати в подальшому суму більшу, ніж гарантована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У зв'язку із виявленням Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеною наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» №408 від 29.05.2015 нікчемних правочинів відповідно до ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме: договорів банківського вкладу (депозиту), перелік яких наведено в Додатку №1 до цього Наказу, що були укладені між ПАТ «Дельта Банк» та фізичними особами - клієнтами Банку після 16.01.2015 включно, за якими кошти були зараховані за такими договорами від інших фізичних осіб, та операції за якими призвели до збільшення гарантованої суми відшкодування ФГВФО, 16.09.2015 був винесений наказ тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» №813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями». 23.09.2015 АТ «Дельта Банк» направив позивачу повідомлення про нікчемність правочину договору банківського вкладу (депозиту) №018-17519-240215 від 24.02.2015, укладеного між АТ «Дельта Банк» та позивачем. Тобто, судом першої інстанції помилково зроблено висновки про те, що рішення відповідача визнано нікчемним договір банківського вкладу (депозиту) №018-17519-240215 від 24.02.2015 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» і позивачем та суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував, що оскаржуваним наказом лише застосовано наслідки виявленого за ознаками нікчемності Договору банківського вкладу (депозиту) за №018-17519-240215 від 24.02.2015, укладеного між АТ «Дельта Банк» та позивачем. Твердить апелянт, що відповідач під час процедури перевірки та виявлення правочинів, що містять ознаки нікчемних, має діяти в межах процедури, визначеної Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема в спірних правовідносинах Уповноважена особа направила на адресу позивача повідомлення про нікчемність правочину. Зазначене повідомлення від 23.09.2015 тягне за собою певні правові наслідки для учасників правовідносин, у тому числі для особи, щодо якої воно прийнято, отже, питання правомірності прийняття такого рішення може бути предметом судового розгляду, однак при здійснені розгляду справи правомірність такого повідомлення досліджено не було, а позивач не здійснював його оскарження в судовому порядку. З огляду на вказане зазначає скаржник, що оскільки повідомлення про нікчемність правочину від 23.09.2015 позивачем в судовому порядку не оскаржене, його правомірність судом не досліджувалася та станом на час розгляду справи судом було чинним і не скасоване та не відкликано відповідачем, такі обставини виключають можливість зобов'язати відповідача включити позивача до переліку вкладників. Тому вважає апелянт, дії відповідача щодо не включення позивача до переліку та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є правомірними та такими, що відповідають нормам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідач вважає, що висновок суду першої інстанції по суті є передчасним, зробленими без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду не відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 22.11.2021 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.02.2015 між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 (вкладник) укладено Договір банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" №018-17519-240215 в доларах США. Відповідно до пункту 1.2 цього Договору сума вкладу складає 5000 дол. США (а.с. 10).
Згідно з пунктом 1.3. договору, вклад залучається на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок, вказаний в п.1.6. цього Договору, та по "10" березня 2015 року включно.
Пунктом 1.8 Договору визначено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу Банку в день укладення Сторонами цього Договору.
Цього ж дня, 24.02.2015 на депозитний рахунок позивача № НОМЕР_2 (вказаний у п.1.6 Договору) внесено кошти в сумі 5000 дол. США, що підтверджується копією меморіального ордера від 24.02.2015 №20054244 (а.с. 11).
За умовами п.1.10 Договору, вклад виплачується Вкладнику у разі закінчення строку розміщення вкладу, або в інший термін дострокового припинення дії цього Договору у випадках, передбачених Договором та Правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів №26203703491047, відкритий на ім'я Вкладника в установі Банку.
Строк розміщення вкладу завершився 10 березня 2015 року. Вклад позивачу не виплачений.
Правління Національного банку України постановою від 02.03.2015 №150 віднесло АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних (а.с. 86).
Виконавча дирекція Фонду рішенням від 02.03.2015 №51 в АТ "Дельта Банк" запровадила тимчасову адміністрацію з 03.03.2015 та призначила уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації АТ "Дельта Банк" (а.с. 88).
Наказом тимчасової адміністрації АТ "Дельта Банк" від 29 травня 2015 року №408 призначено здійснення перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (а.с. 93).
Наказом тимчасової адміністрації АТ "Дельта Банк" від 16.09.2015 №813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" вирішено застосувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних, та перелік яких наведено в Додатку №1 до цього Наказу (а.с. 96, 97).
02 жовтня 2015 року Національний банк України прийняв постанову №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Дельта Банк". Того ж дня виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" (а.с. 91, 92).
З 08 жовтня 2015 року Фонд розпочав виплату вкладникам АТ "Дельта Банк" коштів за депозитними вкладами за рахунок бюджетних коштів.
Згідно з довідкою Тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" №05-3066006 від 19.08.2015, у позивача в ПАТ "Дельта Банк" наявні відкриті рахунки (в тому числі в доларах США), на яких станом на 19.08.2015 залишок коштів відсутній. Також зазначено, що договір банківського вкладу (депозиту) №018-17519-240215 від 24.02.2015 на суму 5000 дол. США припинив свою дію 10.03.2015 (а.с. 13).
04 квітня 2019 року Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №772 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора», відповідно до якого продовжено строки здійснення ліквідації та повноваження ліквідатора на один рік до 04.10.2020 включно.
22 червня 2020 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1183 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства "Дельта Банк».
Відповідно до зазначеного рішення уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Дельта Банк" з 24 червня 2020 року призначено Матвієнка Андрія Анатолійовича.
24 вересня 2020 року Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №1724 "Про деякі питання здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк", відповідно до якого продовжено строк управління майном (активами) АТ "Дельта Банк" та задоволення вимог його кредиторів на час існування обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів.
У зв'язку з невиплатою коштів за договором банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" №018-17519-240215, ОСОБА_1 19.04.2021 звернулася з заявою до Фонду та Уповноваженої особи Фонду про включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду (а.с. 5).
У відповідь на вказане звернення листом №57-036-6545/21 від 12.05.2021 Фонд повідомив позивачку, що в переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду, що був переданий Фонду уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Дельта Банк", інформація про вклад ОСОБА_1 відсутня (а.с. 6).
Листом №05-3422781 від 12.05.2021 ПАТ "Дельта Банк" повідомив позивачку про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) №018-17519-240215 від 24.02.2015 відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (а.с. 8).
Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо не включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок коштів Фонду, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Водночас, відповідач визнавши нікчемним договір банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" від 24.02.2015 №018-17519-240215 та не надавши Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника ПАТ "Дельта Банк", який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені чинним законодавством, тобто протиправно. Щодо позовних вимог про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду включити позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що такі дії не будуть вчинені Фондом після надходження від Уповноваженої особи Фонду додаткової інформації про ОСОБА_1 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а отже такі вимоги є передчасними.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з наведеними вище висновками суду, з врахуванням наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Колегія суддів зазначає, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, встановлено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).
Пунктами 3 та 4 частини 1 статті 2 Закону №4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною 1 статті 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до частини 2 статті 37, частин 2 та 4 статті 38 Закону України №4452-VI, Фонд або його уповноважена особа протягом дії тимчасової адміністрації зобов'язані забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону, та повідомити сторони за договорами про нікчемність цих договорів і вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Частина третя статті 38 Закону №4452-VI (в редакції, чинній на дату укладення договору банківського вкладу) визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Згідно з частиною 4 статті 38 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Відповідно до частини 5 статті 38 Закону №4452-VI, у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Аналіз зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства свідчить, що Уповноважена особа має як обов'язок у визначені строки, скласти перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, так і обов'язок, протягом дії тимчасової адміністрації, забезпечити перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. При цьому, повідомлення стороні, про визнання договору нікчемним, може бути направлено уповноваженою особою Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації.
Водночас, законодавством у галузі гарантування вкладів фізичних осіб регламентовано чіткий порядок, відповідно до якого вкладнику відшкодовується гарантована сума коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру.
Пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.08.2012 №14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 вересня 2012р. за №1548/21860 (в редакції, чинній на час виникнення спору), передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників (пункт 6 розділу ІІІ Положення).
Отже, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду Переліку та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого Переліку до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого Переліку Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
При цьому, уповноважена особа наділена повноваженнями на формування Переліку з урахуванням положень частини другої статті 26 Закону №4452-VI, тобто в межах гарантованої суми відшкодування.
Підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Закон №4452-VI пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
У розглядуваній адміністративній справі судом встановлено, що сума банківського вкладу була розміщена позивачем 24.02.2015 року відповідно до договору банківського вкладу, тобто до прийняття Правлінням НБУ постанови від 2 березня 2015 року №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", якою з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію.
Проте, Уповноваженою особою позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.
Встановлено, що відповідно до умов договору №018-17519-240215 від 24.02.2015, укладеного між позивачем і ПАТ "Дельта Банк" сума вкладу становила 5000 дол. США, які були повністю внесені позивачем 24.02.2015 на рахунок під 5,5 відсотків річних зі строком до 10.03.2015.
При цьому, укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись 24.02.2015, тобто до початку віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки вклад розміщено на рахунку ПАТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Такий висновок суду відповідає правовій позиції, що наведена у в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №826/21555/15, від 31 жовтня 2018 року у справі №802/351/16-а, від 27 лютого 2019 року у справі №826/9960/15.
Як зазначалось, відповідач вважає нікчемним укладений позивачкою та банком договір банківського вкладу (депозиту) з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI (банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, в редакції Закону №4452-VI станом на дату укладення між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" договору банківського вкладу).
На підставі наведених вище положень статей 37 та 38 Закону №4452-VI Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком установити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом спричиняють застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми відшкодування за вкладом за рахунок Фонду.
Проте, зміст п.7 ч.3 ст.38 Закону № 4452-VI свідчить, що не може застосовуватися до договору, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" і ОСОБА_1 , оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, умови цього договору не передбачають обов'язку банку перерахувати кошти або передати майно позивачу, а також банк не взяв на себе зобов'язань, внаслідок яких він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.
Крім того, відповідач не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ "Дельта Банк" щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок позивача, останній отримав перевагу стосовно інших вкладників банку, та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.
Також колегія суддів зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини 2 статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Вказане вище відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 30.12.2020 у справі №813/6168/15, від 04.11.2021 у справі №1340/4272/18, та спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вклад розміщено на рахунку в ПАТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому на переконання колегії суддів позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Водночас, уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
За наведених обставин колегія суддів приходить висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом.
Згідно статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Встановленим підтверджуються вірно встановлені у справі обставини, що відповідач Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Дельта Банк" не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, тобто вчинив протиправні дії щодо ненадання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації про ОСОБА_1 як вкладника ПАТ "Дельта Банк", який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" від 24.02.2015 №018-17519-240215. У зв'язку із тим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов'язання вказаного відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника ПАТ "Дельта Банк", який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апелянта не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, а тому апеляційні вимоги є безпідставними.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, рішення суду в оскарженій частині винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Матвієнка А.А. - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року в адміністративній справі №460/7470/21 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Матвієнка А.А. про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль