21 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 463/6199/17 пров. № А/857/4252/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.,
з участю секретаря судового засідання: Лутчин А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 02 лютого 2022 року (постановлена головуючим-суддею Нор Н.В., час проголошення ухвали 11 год 19 хв у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган, відповідач) щодо не проведення перерахунку його пенсії з 19.09.2016 відповідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ та членів їх сімей» №900 від 23.12.2015, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006» та довідки №91-03749 від 04.05.2017 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016, виданої Ліквідаційною комісією ГУМВС України у Львівській області та зобов'язати відповідача провести йому перерахунок та виплату пенсії відповідно до вказаних нормативно-правових актів та довідки, починаючи з 19.09.2016 без обмеження граничного розміру пенсії.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 29.01.2020 позовні вимоги були задоволені повністю.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 07.12.2020 по справі №463/6199/17 заяву ОСОБА_1 було задоволено. Встановлено ГУ ПФУ строк подання звіту про виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29.01.2020 по справі №463/6199/17 та зобов'язано пенсійний орган подати Личаківському районному суду м. Львова звіт про виконання рішення протягом 15 (п'ятнадцять) днів з моменту отримання ухвали.
Вказана ухвала залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021.
Надалі, 17.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України, в якій просив визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ при виконанні рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29.01.2020 по справі №463/6199/17.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 02.02.2022 заяву ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ при виконанні рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29.01.2020 по справі №463/6199/17.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ГУ ПФУ подало апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування обставин, що мають значення справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить її скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні заяви.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскільки розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 на виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29.01.2020 по справі №463/6199/17 є меншим, тому пенсія виплачується в розмірі, який обчислений при здійсненні перерахунку на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), з урахуванням при такому обчисленні довідки №91-103749 від 21.03.2018, виходячи з розміру грошового забезпечення 7668,62 грн, яке є більшим ніж у довідці №91-03748 від 04.05.2017, зазначеній у рішенні суду.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників апелянта Кожухар І.І., Страхоцьку О.Я., які підтримали апеляційну скаргу, представника заявника Колібанича О.Я., який заперечив проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29.01.2020 по справі №463/6199/17, оскільки перерахунок пенсії позивачу було проведено відповідно до Постанови №103 та відповідно до довідки ліквідаційної комісії ГУМВС у Львівській області №91-103749 від 21.03.2018. При цьому, застосовано обмеження у виплаті перерахованої пенсії (50% за період з 01.01.2019 по 31.12.2019).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції у межах вимог та доводів заяви позивача, поданої в порядку ст.383 КАС України та апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно статті 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.
Частиною першою статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
ЄСПЛ неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу.
Тобто, правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 1291 Конституції України.
Як передбачено статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Процесуальне законодавство визначає наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Таким чином, КАС України передбачено спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення.
Частиною першою статті 383 КАС України особі-позивачу, на користь якої ухвалено рішення суду, надано право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У свою чергу згідно ч.6 ст.383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З наведеного слідує, що наведені вище норми процесуального права мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
При цьому, необхідною передумовою щодо задоволення судом заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, є встановлення обставин протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд акцентує увагу на тому, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Як видно з матеріалів справи та було вірно враховано судом першої інстанції, предметом спору в справі №463/6199/17 була протиправність дій ГУ ПФУ щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 19.09.2016 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ та членів їх сімей» №900 від 23.12.2015, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268» та довідки №91-03749 від 04.05.2017 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016, виданої ліквідаційною комісією ГУМВС України у Львівській області без обмеження граничного розміру пенсії.
За наслідками розгляду справи №463/6199/17, Личаківським районним судом м. Львова 29.01.2020 було ухвалено рішення відносно даного конкретного випадку протиправної поведінки відповідача - щодо перерахунку пенсії з 19.09.2016 згідно довідки №91-03749 від 04.05.2017 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016, виданої ліквідаційною комісією ГУМВС України у Львівській області та без обмеження граничного розміру пенсії.
При цьому, виконуючи судове рішення у справі №463/6199/17, пенсійний орган здійснив перерахунок пенсії з 01.10.2016 згідно Постанови №103 та на основі довідки про розмір грошового забезпечення №91-103749 від 21.03.2018, не враховуючи надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавку за службу в умовах режимних обмежень, у розмірі 50% та 15% відповідно, премії в розмірі 165%, згідно грошового атестату та довідок, які є в пенсійній справі, надбавки за вислугу років 45%, надбавки за оперативно-розшукову діяльність та аналітичне забезпечення 15%.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не виконано рішення суду, оскільки здійснено перерахунок пенсії не за рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 29.01.2020 по справі №463/6199/17.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 02 лютого 2022 року по справі №463/6199/17 - без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук