21 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/17676/21 пров. № А/857/5343/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.
з участю секретаря судового засідання: Лутчин А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року (ухвалене головуючою-суддею Мричко Н.І. в порядку письмового провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів про визнання протиправним та скасування рішення,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів (далі - Залізничний ВДВС, відділ, відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП №57410769 від 21.05.2019, прийняту старшим державним виконавцем Барилко Л.В.
Позов мотивований тим, що на підставі заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним виконанням судового рішення, 18.12.2020 державним виконавцем була прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження №57410769. Проте, одночасно із закінченням виконавчого провадження, державний виконавець виділив в окреме провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.05.2019 №57410769 в частині нестягнутої суми 84225,48 грн. Позивач вважає постанову про стягнення з боржника виконавчого збору №57410769 від 21.05.2019 протиправною, оскільки приватним виконавцем при виконанні виконавчого листа, виданого Залізничним районним судом м. Львова від 22.10.2012 №2-1018/р, стягнуто з солідарного боржника основну винагороду приватного виконавця. Така обставина, на думку позивача, виключає стягнення виконавчого збору з позивача, з підстав уникнення подвійного стягнення із солідарних боржників коштів за примусове виконання виконавчих документів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Залізничний ВДВС подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при прийнятті оспорюваної постанови державний виконавець керувався та застосовував чинну на час його прийняття нормою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця є однією і тою ж самою сумою коштів, яка стягується у відповідному розмірі за примусове виконання рішення, оскільки такий не узгоджується з нормами чинного законодавства. Крім того вказує, що жодного подвійного стягнення виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця з позивача не встановлено.
Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23.11.2011 по справі №2-1018/11 було вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ПАТ «Креді Агріколь банк» - 875555,17 грн заборгованості за кредитом, а також судові витрати в розмірі 1700,00 грн по сплаті державного мита та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
22.10.2012 Залізничним районним судом м. Львова було видано два виконавчі листи №2-1018/р про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ПАТ «Креді Агріколь банк» 875555,17 грн заборгованості за кредитом, а також судові витрати в розмірі 1700,00 грн по сплаті державного мита та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
12.10.2018 старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС Барилко Л.В. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №57410769 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Залізничним районним судом м. Львова №2-1018/11р від 22.11.2012 про стягнення заборгованості за кредитом 875555,17 грн, а також судові витрати в розмірі 1700,00 грн по сплаті державного мита та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Боржником у виконавчому провадженні №57410769 визначена ОСОБА_1 , а стягувачем - ПАТ «Креді Агріколь Банк».
Постановою старшого державного виконавця Залізничного ВДВС Барилко Л.В. від 21.05.2019 у ВП №57410769 було вирішено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 87737,50 грн.
03.12.2020 на адресу Залізничного ВДВС надійшла заява за підписом представника стягувача АТ «Креді Агріколь Банк» Ільківа С.М., в якій проінформовано про те, що із спадкоємця солідарного боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в рамках виконавчого провадження стягнуто в рахунок повного виконання рішення суду за рахунок реалізації майна боржника. У зв'язку з наведеним просили винести постанову про закінчення виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа №2-1018/11, виданого Залізничним районним судом м. Львова в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» 875555,17 грн заборгованості за кредитом, 1700,00 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. До заяви долучена копія постанови про закінчення виконавчого провадження стосовно ОСОБА_3 від 30.11.2020.
Постановою старшого державного виконавця Залізничного ВДВС Барилко Л.В. від 18.12.2020 ВП №57410769 було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1018/11, виданого 22.11.2012 Залізничним районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом 875555,17 грн, 1700,00 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Пунктом другим резолютивної частини вказаної постанови було вирішено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.05.2019 №57410769 в частині нестягнутої суми 84225,48 грн виділити в окреме провадження.
31.11.2020 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт К.В. на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №58478531 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-1018/11, виданого 22.0.2012 Залізничним районним судом м. Львова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» - 875555,17 грн заборгованості за кредитом, 1700,00 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У вказаній постанові зазначено, що на рахунок приватного виконавця надійшли кошти в сумі 87270,64 грн основної винагороди приватного виконавця.
Вважаючи оспорювану постанову протиправною, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з вимогою про її скасування.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що кошти виконавчого провадження - основна винагорода приватного виконавця у розмірі 87270,64 грн є стягнутими з одного із солідарних боржників, а тому наявність постанови від 21.05.2019 ВП №57410769 свідчить про подвійне стягнення з позивача, як солідарного боржника, виконавчого збору без реального виконання виконавчого документа, виданого Залізничним районним судом м. Львова.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Вимогами ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п.9, 10 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.
Статтею 42 Закону №1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з : виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно ч.3 ст.45 Закону №1404-VIII, основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом.
Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження та додаткова винагорода приватного виконавця.
За погодженням із стягувачем додаткова винагорода приватного виконавця може бути сплачена протягом усього строку здійснення виконавчого провадження повністю або частково.
Солідарні боржники несуть солідарний обов'язок із сплати основної винагороди.
З метою забезпечення проведення виконавчих дій приватний виконавець за угодою із стягувачем може здійснювати додаткові витрати на проведення виконавчих дій, крім тих, що визначені Міністерством юстиції України.
Відповідно до п.19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №643 від 08.09.2016 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Відповідно до ч.1-3 ст.45 Закону України «Про виконавче провадження», розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості, зокрема, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення. Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Отже, виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця є однією і тією ж сумою коштів, що стягується у відповідному розмірі за примусове виконання рішення (10 відсотків), тобто коштами виконавчого провадження.
При цьому, з урахуванням положень статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», стягненню з боржника підлягає лише або виконавчий збір або основна винагорода приватного виконавця та не допускається подвійне стягнення вказаних коштів виконавчого провадження.
З матеріалів справ видно, що у приватного виконавця міста Києва Шмідт К.В. перебувало на виконанні виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Залізничним районним судом м. Львова 22.10.2012 за №2-1018/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» 875555,17 грн заборгованості за кредитом, 1700,00 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Боржником у виконавчому провадженні визначена ОСОБА_3
30.11.2020 приватний виконавець у зв'язку з фактичним виконанням солідарним боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, виніс постанову ВП №58478531 про закінчення виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Залізничним районним судом м. Львова.
При цьому, у постанові про закінчення виконавчого провадження, приватний виконавець зазначив, що основна винагорода приватного виконавця в сумі 87270,64 грн стягнута на рахунок приватного виконавця.
Колегія суддів зазначає, що кошти виконавчого провадження це основна винагорода, сплачена солідарним боржником приватному виконавцю у розмірі 87270,64 грн.
Таким чином, судом встановлено, що кошти виконавчого провадження є стягнутими з одного із солідарних боржників, а тому наявність оспорюваної постанови свідчить про подвійне стягнення з позивача, як солідарного боржника, виконавчого збору без реального виконання виконавчого документа, виданого Залізничним районним судом м. Львова.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваної постанови та наявності підстав для її скасування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст.268, 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року по справі №380/17676/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук