21 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/5860/21 пров. № А/857/5411/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року про залишення позовної заяви без розгляду (головуючий суддя: Іванчулинець Д.В., місце ухвалення - м. Ужгород, дата складення повного тексту рішення - 24.01.2022) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство внутрішніх справ України про поновлення на роботі, -
встановив:
ОСОБА_1 , через засоби поштового зв'язку, 28.10.2021 звернувся до суду з позовом, в якому просив прийняти (поновити) його на посаді дільничного інспектора поліції підрозділу громадської безпеки Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та включити вимушений прогул по причині звільнення до стажу роботи, та зробити відповідний запис у трудовій книжці.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року позов Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство внутрішніх справ України про поновлення на роботі про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу залишено без розгляду.
Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати ухвалу.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що він виявив бажання проходити службу в поліції у зв'язку з цим звернувся до начальника відділення поліції в якому працював. Однак, не дивлячись на це, його було незаконно звільнено, чим позбавлено права на прийняття на службу в поліцію у порядку визначеному п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».
Натомість, пропуск строку звернення до суду обґрунтовує тим, що він не мав можливості звернутися до суду, оскільки очікував роз'яснення судового рішення, яке прийнято Восьмим апеляційним адміністративним судом 07.04.2021.
Враховуючи те, що від учасників справи не надійшло клопотань про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції дійшов висновку за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду не наведено жодних обставин, які дійсно є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а також не було надано жодного належного доказу існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 15 лютого 2016 року, позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області в якому просив: 1) постановити рішення, яким визнати наказ УМВС України в Закарпатській області № 37 о/с від 23.11.2015 незаконним, поновити його на роботі в ОВС УМВС України в Закарпатській області; 2) допустити негайне виконання рішення суду; 3) стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. 4) стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області матеріальну шкоду у вигляді виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду 28 вересня 2016 року у справі № 299/123/16-а, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 2388 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення з 06 листопада 2015 року в запас Збройних Сил за пунктом 63 «з» (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 (М-088622), прикомандированого до Широківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області.
Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області № 37 о/с від 23 листопада 2015 року.
У решті позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі за № 299/123/16-а залишено без змін, а касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України без задоволення.
Позивач 23 лютого 2021 року звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про роз'яснення судового рішення, а саме постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 299/123/16-а.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду 07 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови суду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тобто, у цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предметом спору є поновлення позивача на посаді дільничного інспектора поліції підрозділу громадської безпеки Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Отже, у цій справі чинним процесуальним законодавством України встановлено місячний строк на звернення до суду у справах з приводу прийняття, проходження та звільнення громадян з публічної служби.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що пропуск строку звернення до суду позивач обґрунтовує тим, що він не мав можливості звернутися до суду, оскільки очікував роз'яснення постанови Львівського апеляційного адміністративного суду 28 вересня 2016 року у справі № 299/123/16-а, яке прийнято Восьмим апеляційним адміністративним судом 07.04.2021.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає вказані обставини не є достатніми підставами для поновлення строку звернення до суду, оскільки роз'яснення постанови Львівського апеляційного адміністративного суду 28 вересня 2016 року у справі № 299/123/16-а не може бути безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду та жодним чином не впливає на спірні правовідносини у цій справі.
Крім цього, про своє звільнення з органів МВС України позивач був обізнаний ще у 2016 році, при оскарженні до суду наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області № 37 о/с від 23 листопада 2015 року, яким його звільнено з 06.11.2015 у запас Збройних Сил України за п. 64 «г» (через скорочення штатів).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду, передбачений строк ч. 5 ст. 122 КАС України, з цим позовом, а тому позовні вимоги необхідно залишити без розгляду. Крім цього, у заяві про поновлення пропущеного строку, поважних причин, які перешкоджали реалізувати право на звернення до суду в межах визначеного процесуального строку позивачем не наведено.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 260/5860/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. В. Ніколін
М. А. Пліш