18 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 280/13057/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.01.2022 ( суддя першої інстанції Артоуз О.О.) в адміністративній справі №280/13057/21 за позовом Приватного акціонерного товариства “Запорізький завод надпотужних трансформаторів” до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича про визнання протиправною та скасування постанови,-
Приватне акціонерне товариство «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження №67883808 від 14.12.2021 в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 5820000 дол. США (USD).
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю оскаржуваних постанов з огляду на те, що відповідач не посилається на дійсну вартість майна та не зазначає докази щодо оцінки такого майна, а на власний розсуд визначає основну суму заборгованості. Відтак, враховуючи, що законодавцем встановлено, що розмір винагороди приватного виконавця встановлюється у розмірі 10% від стягнутої ним суми або вартості майна, відповідачем протиправно взято в розрахунок загальну суму заборгованості по кредитному договору, а не суму повернутих коштів чи вартості майна.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року адміністративний позов задоволено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при винесенні спірних постанов порушено вимоги положень статті 31 Закону № 1403-VIII та пункту 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Свої доводи обґрунтовує тим, що постанова про стягнення основної винагороди виноситься приватним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, в якій наводиться розрахунок та зазначається порядок стягнення такої винагороди. Разом з цим, наявність зазначеної постанови не свідчить про те, що винагорода буде стягнута у розмірі первинно визначеної суми, оскільки приватний виконавець одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Отже, на переконання апелянта, скасування постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця позбавляє його заробітку. Так, у разі обґрунтованості позовних вимог і задоволення позову, суд повинен був скасувати постанову в частині суми основної винагороди, вказавши на порушення при визначенні розміру винагороди, а не скасовувати її загалом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що на виконані у Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. перебуває виконавче провадження ВП 67883808 з примусового виконання виконавчого напису № 140, що видав 13.02.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевельова В.М. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: корпус №2 (два) інв.. №330, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 31726223101, загальною площею 24912,70 кв.м., що розташований за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, 2, що належить ПAT «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» на користь AT «Міжнародний резервний банк». Загальна сума заборгованості Приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖТРАНСФООРМАТОР» перед Акціонерним товариством «СБЕРБАНК» за Договором про відкриття кредитної лінії №72-В/12/08/КЛ-КБ від 21.09.2012 станом на 16.10.2019 за основною сумою кредиту (тілом кредиту) становить 58 200 000 доларів США 00 центів.
14.12.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом Олександром Сергійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67883808 щодо примусового виконання виконавчого напису №140, виданого 13.02.2020 приватним нотаріусом Київського МНО Шевельова В.М. Зобовязано боржника протягом 5 робочих днів подати до приватного виконавця декларацію про оходи та майно. Попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню 5 820 000,00 доларів США та 21800,00 гривень.
Не погоджуючись з визначеною сумою основної винагороди приватного виконавця, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що при визначенні розміру основної винагороди в оскаржуваних постановах приватний виконавець не врахував того, що підставою для сплати приватному виконавцю винагороди є вчинення ним виконавчих дій із забезпечення повного або часткового стягнення з боржника на користь стягувача зазначеної у виконавчому документі суми. В той же час, в межах зазначеного виконавчого провадження грошові кошти, присуджені на користь стягувача, приватним виконавцем з боржника, не стягувались, а відтак, відсутні підстави для стягнення основної винагороди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду з огляду на наступне.
Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (Закон № 1404-VIII).
Так, згідно із частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 1404-VIII передбачено право вибору стягувача щодо пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1404-VIII передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
В свою чергу, основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - № 1403-VIII).
Частинами 1-4 статті 31 Закону № 1403-VIII визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 7 ст. 31 Закону № 1403-VIII).
На виконання статті 31 Закону № 1403-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок № 643).
Відповідно до вимог пункту 19 Порядку № 643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. (ч. 6 ст. 48 Закону № 1404-VIII).
Таким чином, постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, однак, стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру здійснюється вже після завершення виконавчого провадження (в тому числі в разі повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження) за умови, що стягнення за рішенням фактично не відбулося, є неможливим в силу положень статті 31 Закону № 1403-VIII та пункту 19 Порядку № 643, оскільки приватний виконавець зобов'язаний вирахувати розмір основної винагороди пропорційно від фактично стягнутої суми.
Згідно ч. 1 ст. 45 Закону № 1404-VIII розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
У спірній постанові відповідачем не зазначено вартість реалізації майна, з якої можна б було вирахувати основну винагороду виконавця, та не вказано розмір основної суми заборгованості у числовому значенні.
Не містять спірні постанови також і порядку стягнення основної винагороди приватного виконавця, як того вимагає ч. 7 ст. 31 Закону № 1403-VIII.
З матеріалів справи вбачається, що сума 5 820 000,00 дол. США випливає із загальної суми заборгованості та є частиною заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 21.09.2012 року АТ «Сбербанк», метою виконавчого напису є звернення стягнення на нерухоме майно, що належить АТ (Запорізький завод надпотужних трансформаторів» на користь АТ «Міжнародний резервний банк» в рахунок погашення заборгованості у сумі 58 200 000 дол США.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не враховано положення статті 38 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.
Положеннями частини першої статті 39 цього Закону передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Виходячи з аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
Разом з тим, відповідно до вимог статей 19, 57 № 1404-VIII сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо така вартість майна змінилася.
Колегія суддів зазначає, що за матеріалами справи вартість переданого на реалізацію майна не визначено.
У той же час, частиною 5 ст. 31 Закону України № 1403-VIII встановлено, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Тобто, законодавець передбачив можливість часткового стягнення суми заборгованості, від чого і поставив у залежність остаточну винагороду приватного виконавця.
Отже, фактичне виконання стягнення в рахунок погашення заборгованості шляхом продажу майна (земельних ділянок) з публічних торгів може відбутися на суму, відмінну від тої, що визначена як початкова ціна, а відтак і розмір основної винагороди приватного виконавця може змінитися.
Оскільки відповідачем при винесенні спірної постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 14 грудня 2021 року порушено вимоги статті 31 Закону № 1403-VIII та пункту 19 Порядку № 643, то суд погоджується із твердженнями позивача щодо протиправності зазначеної постанови із наведених вище підстав.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.01.2022 в адміністративній справі №280/13057/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 квітня 2022 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва