Рішення від 20.04.2022 по справі 460/9685/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2022 року м. Рівне№ 460/9685/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Д.Є. Махаринця, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, яким просить суд визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.04.2021 за №Ф-17026-13.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач з 2019 року є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування та має статус особи з інвалідністю III групи. Позивач повідомив, що 01.03.2021 ним до податкового органу помилково подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік, у зв'язку з чим 06.04.2020 відповідачем виставлено і надіслано йому вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17026- 13 на суму 9595,30 грн. Позивач вважає вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, оскільки звіт поданий ним помилково, відтак відсутня добровільна згода останнього бути платником єдиного внеску, з урахуванням законодавчо заккріпленого звільнення позивача від обов'язку по сплаті вказаного внеску. Просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №66133681 від 20.07.2021.

Відзив Головного управління ДПС в Рівненській області на позовну заяву обґрунтований тим, що позивачем самостійно подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за звітний 2020 рік з визначенням сум єдиного внеску, а отже фактично, на думку податкового органу, ним надано згоду на участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вважає, що спірна вимога прийнята відповідачем правомірно, і в силу норм податкового законодавства позивач зобов'язаний сплатити суму зазначеної у ній недоїмки. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обтавини.

Позивач з 01 травня 2019 року є фізичною особою-підприємцем - суб'єктом господарювання в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» №755-IV від 15.05.2003; що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.04.2019 року.

Позивач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС в Рівненській області.

Поряд із тим, позивач має статус особи з інвалідністю III групи та отримує соціальну допомогу по інвалідності, що підтверджується посвідченням що підтверджено належним чином засвідченою копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.05.2018 року.

Як свідчать матеріали справи, 01.03.2021 року позивачем поданий до податкового органу звіт №9372965798 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за звітний 2020 рік.

На підставі вказаного, Головним управлінням ДПС у Рівненській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17026- 13, відповідно до якої встановлено наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 9595,30 грн.

06.05.2021 позивач звернувся до Державної податкової служби України із заявою, якою повідомив про помилкове подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за звітний 2020 рік.

Листом від 03.06.2021 №512543/6199-06-04-03-01-06 Державна податкова служба України повідомила позивачу про те, що у реєстрі страхувальників стосовно нього наявна позначка «особа з інвалідністю», а отже у нього немає обов'язку нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Поміж тим, враховуючи, що позивачем самостійно визначено базу нарахування та суму сплати єдиного внеску у поданому звіті за 2020 рік, то відсутні підстави для оскарження та скасування таких зобов'язань, позаяк відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник .

Вважаючи вимогу № Ф-17026-13 протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує та керується таким.

Згідно з вимогами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі іменується - Закон України №2464-VI), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За правилами пункту 4 частини першої статті 4 Закону України №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України №2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 2 Розділу III «Форми та строки подання Звіту» Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 р. за № 460/26905) (далі іменується - Порядок №435), ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».

Частиною четвертою статті 4 Закону України №2464-VI встановлено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 3 Розділу III «Форми та строки подання Звіту» Порядку №435, ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу. Звітним періодом є календарний рік.

Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953) затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі іменується - Інструкція №449), Розділ V якої регламентує порядок добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь.

Так, згідно з пунктом 1 Розділу цієї Інструкції платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є: 1) члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню,- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (одночасно на пенсійне, на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності); 2) особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, та не належать до платників єдиного внеску, визначених підпунктами 3, 4, 6 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, в тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,- виключно на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 2 Розділу V Інструкції №449 встановлено такий порядок укладення договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування:

1) особи, зазначені в абзацах другому, третьому (тут, - фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 цього розділу, подають до органів доходів і зборів за місцем проживання:

заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування або про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою згідно з додатком 3 до цієї Інструкції; копію трудової книжки (за наявності); виписку з системи персоніфікованого обліку (ОК-5); копію документа, що посвідчує особу.

2) орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування або договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) у разі, якщо особа:

підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;

не відповідає вимогам, визначеним в абзаці третьому пункту 1 цього розділу;

надала неповні або недостовірні відомості;

раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови;

бажає укласти договір на строк менше одного року (крім договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску)).

В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається;

3) з особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, після перевірки викладених у заяві відомостей органами доходів і зборів у строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, наведеного у додатку 4 до цієї Інструкції;

Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання (абз.2 пп.4 п.2 Розділу V Інструкції №449).

З системного аналізу наведених норм випливає, що добровільна сплата єдиного внеску фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, є особою з інвалідністю та отримує соціальну допомогу по інвалідності, здійснюється за умови укладення такою особою з органом доходів і зборів договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного страхування.

Поряд з цим, жодних доказів як на підтвердження факту звернення позивача до податкового органу в порядку, визначеному Розділом V Інструкції №449, із відповідним пакетом документів з метою укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного страхування, так і на підтвердження факту укладення такого договору між учасниками цієї справи, відповідачем суду не надано і матеріали справи не містять.

Таким чином, внаслідок того, що договір про добровільну участь позивачау системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладався, помилкове подання позивачем Звіту за 2021 рік не є підставою для сплати останнім єдиного соціального внеску і в будь-якому випадку не свідчить та не може свідчити про його згоду на добровільну участь у системі страхування.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що вимога №Ф-17026-13, якою вимагається сплатити недоїмку з ЄСВ у розмірі 9595,30 грн., сформована контролюючим органом відповідно до статті 25 Закону України №2464-VI.

В силу вимог частин другої - четвертої статті 25 Закону України №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України №2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

В той же час, відповідно до підпунктів 14.1.153 і 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, податкова вимога і вимога про сплату недоїмки з ЄСВ не є тотожними документами, а підстави їх формування є різними.

Більш того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Тобто, подання позивачем звітів фізичної особи-підприємця не є самостійним визначенням грошових зобов'язань у розумінні пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно, ці суми неможливо ототожнити з узгодженими грошовими зобов'язаннями, а тому несплата сум, зазначених у них, не свідчить про виникнення податкового боргу.

Отже, з фактом подання звітів з ЄСВ не виникає обов'язок здійснювати його сплату, відповідно, несплата цих сум не призводить до виникнення недоїмки.

Правовий висновок аналогічного змісту сформований Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2020 року у справі №240/4809/19, адміністративне провадження №К/9901/29841/19.

Зважаючи на те, що позивач у цій справі має статус фізичної особи - підприємця на спрощеній системі оподаткування, є особою з інвалідністю третьої групи, отримує пенсію по інвалідності, та не укладав договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, то оскаржувана вимога №Ф-17026-13 про нарахування суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 9595,30 грн. винесена відповідачем протиправно.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах та прийнятого ним рішення, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.04.2021 за №Ф-17026-13.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908(дев'ятсот вісім) грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 44070166).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається Рівненського окружного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне,33023. ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 20.04.2022.

Суддя Д.Є. Махаринець

Попередній документ
104040791
Наступний документ
104040793
Інформація про рішення:
№ рішення: 104040792
№ справи: 460/9685/21
Дата рішення: 20.04.2022
Дата публікації: 25.04.2022
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Рівненський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (28.07.2021)
Дата надходження: 28.07.2021
Предмет позову: про забезпечення позову
Учасники справи:
суддя-доповідач:
МАХАРИНЕЦЬ Д Є
відповідач (боржник):
Головне управління ДПС у Рівненській області
заявник з питань забезпечення позову (доказів):
Фізична особа-підприємець Павлик Олександр Іванович