20 квітня 2022 року м. Житомир справа № 240/1760/22
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Нагірняк М.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області, Третя особа: Богунський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), про визнання протиправною та скасування вимоги,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про:
- визнання протиправною та скасування Вимоги Головного Управління Державної податкової служби у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 12.11.2020 № Ф-198617-51У на суму 35588,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дійсно з 2007року по 12.10.2021року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, але підприємницьку діяльність не здійснював, так як з 07.07.2009року по теперішній час перебуває в трудових відносинах з Інститутом ядерних досліджень НАН України, який із заробітної плати Позивача систематично сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Позивачу лише 02.11.2021року у зв'язку із наявним виконавчим провадженням стало відомо про наявність оскаржуваної вимоги. Вважає таку вимогу протиправною, так як вона призводить до подвійної сплати такого обов'язкового платежу.
Ухвалою суду від 25.01.2022року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 28.01.2022року клопотання Позивача про забезпечення позову повернуто без розгляду по причині несплати Позивачем судового збору за подання такого клопотання.
Судове засідання у справі, призначене на 25.02.2022року, не відбулося по причині введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022.
В судове засідання Позивач не прибув, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник Відповідача, Головного управління ДПС у Житомирській області, в судове засідання потворно не прибув. Направив до суду клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позов та відзив на позов. У відзиві проти позову заперечується і зазначається, що дійсно за період з 2017року по листопад 2020року у Позивача накопичувалася заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Станом на 04.02.2021року розмір такої заборгованості становив 35588,74 грн., що стало підставою для винесення оскаржуваної податкової вимоги. Така заборгованість виникла в результаті не сплати Позивачем коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за цей період в повному обсязі. Крім того, Позивач не врахував, що з 01.01.2017року він зобов'язаний був щоквартально сплачувати такий внесок в сумі не менше за розмір мінімального страхового внеску, а тому такі нарахування Позивачу проводилися автоматично.
Вказана заборгованість Позивачем не сплачена по даний час.
Представник Третьої особи,: Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), в судове засідання потворно не прибув, пояснень на позов не надав.
Відповідно до вимог ст.205 КАС України неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регулюються правовими нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010року N 2464-VI (надалі - Закон N 2464-VI), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Судом встановлено та визнається сторонами, що ОСОБА_1 , Позивач у справі, був фізичною особою-підприємцем в період з 21.05.2007року по 08.10.2021року та перебував на загальній системі оподаткування. Вказані обставини підтверджуються дослідженими судом листом Відповідача від 27.10.2021року та обліковими даними з інформаційної системи "Податковий блок" (інтегрованої картки платника).
Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 4 Закону N 2464-VI протягом вказаного періоду був платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Сторонами визнається право Відповідача на здійснення контролю за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску, та право Відповідача на винесення податкової вимоги про сплату боргу з єдиного внеску.
Судом встановлено, що Відповідачем була винесена Позивачу оскаржувана податкова вимога від 12.11.2020 № Ф-198617-51У про заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 35588,74 грн. , в тому числі:
- за весь 2017рік в сумі 8448,00грн.;
- за січень-березень 2018року в сумі 2457,18грн.;
- за квітень-червень 2018року в сумі 2457,18грн.;
- за липень-вересень 2018року в сумі 2457,18грн.;
- за жовтень-грудень 2018року в сумі 2457,18грн.;
- за січень-березень 2019року в сумі 2754,18грн.;
- за квітень-червень 2019року в сумі 2754,18грн.;
- за липень-вересень 2019року в сумі 2754,18грн.;
- за жовтень-грудень 2019року в сумі 2754,18грн.;
- за січень-лютий 2020року в сумі 2078,12грн.;
- за червень 2020року в сумі 1039,06грн.;
- за липень-вересень 2020року в сумі 3178,12грн.;
- та за жовтень-листопад 2020року в сумі 2200,00грн.
Отже, станом на 12.11.2020року обліковувалась недоїмка зі сплати Позивачем єдиного внеску на загальну суму 35588,74грн.
Суть спору між сторонами зведена виключно до наявності чи відсутності у Позивача недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску за цей період в сумі 35588,74грн.
Відповідно до досліджених судом облікових даних з інформаційної системи "Податковий блок" (інтегрованої картки платника) та доводів Відповідача, наведених у відзиві, спірна недоїмка зумовлена несплатою Позивачем єдиного соціального внеску за період з 2017року по листопад 2021року на загальну суму 35588,74грн.
Згідно доводів Відповідача, наведених у відзиві, така заборгованість виникла в результаті того, що Позивач кошти на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2017року взагалі не сплачував хоча був зобов'язаний щоквартально сплачувати такий внесок в сумі не менше за розмір мінімального страхового внеску, а тому такі нарахування Позивачу проводилися автоматично.
Такі доводи податкового органу відповідають обставинам справи, але не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.
Безспірно, за приписами ч.2 ст.6 Закону N 2464-VI Позивач як платник єдиного внеску зобов'язаний, окрім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, та подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Відповідно до абзацу третього пункту 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року N 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 травня 2018 року N 511), Позивач формує та подає до органів доходів і зборів Звіт сам за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою N Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування до вказаного звіту долучають таблицю "2. Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали загальну систему оподаткування".
Відповідно до вимог частини першої статті 7 Закону N 2464-VI для платників, зазначених в частині першій статті 4 цього Закону, які обрали загальну систему оподаткування, нарахування єдиного внеску здійснюється на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В розумінні вимог ч.8 ст.9 Закону N 2464-VI Позивач з 01.01.2017року був зобов'язаний сплачувати такий нарахований єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Невиконання Позивачем вказаних вимог призводило до автоматичного щоквартального донарахування єдиного внеску в розмір мінімального страхового внеску.
Як зазначено в дослідженій судом інтегрованій картці Позивача як платника єдиного внеску, та у відзиві Відповідача на позов, така заборгованість Позивача з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 2017року по листопад 2020року становить 35588,74 грн., виходячи із мінімального розміру такого внеску на спірні періоди.
За приписами ч.4 ст.25 Закону N 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску вимогу лише на суму недоїмки.
Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 N 449 (далі - Інструкція N 449).
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції N 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), окрім іншого, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
За змістом пункту 4 розділу VI Інструкції N 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що Позивач протягом спірного періоду, а саме з 07.07.2009року по теперішній час перебуває в трудових відносинах з Інститутом ядерних досліджень НАН України, який із заробітної плати Позивача систематично сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 22%.
Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні довідкою з вказаного місця роботи Позивача та довідкою про заробітну плату Позивача та про суми утриманого єдиного внеску форми ОК-5 за спірні періоди.
Таким чином, Відповідач не врахував, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом N 2464-VI не врегульовано.
Так, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, Верховний Суд у постанові від 04.12.2019року у справі №440/2149/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення, на думку Верховного Суду, норм Закону N 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Зазначене свідчить, що оскаржувана вимога Головного управління ДПС у Житомирській області від 12.11,2020 № Ф-198617-51У про нарахування ОСОБА_1 боргу з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 35588,74 грн. винесена без врахування всіх обставин у справі, не на підставі вимог чинного законодавства, а тому є протиправною та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.
Суд погоджується з доводами Позивача, що про оскаржувану вимогу йому стало відомо лише 02.11.2021року у зв'язку із наявним виконавчим провадженням.
Належних доказів вручення Позивачу оскаржуваної вимоги до 02.11.2021року Відповідачем суду не надано. По цій причині суд робить висновок, що Позивачем не порушено строків звернення до суду з даним позовом.
Одночасно суд не надає оцінки доводам Позивача, наведеним у позові, щодо протиправності дій органів державної виконавчої служби, так як такі дії в розумінні вимог ст.9 КАС України не є предметом судового розгляду в межах даної справи, а вказаний суб'єкт владних повноважень не є Відповідачем в даній справі.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 922,40грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити, визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Житомирській області від 12.11.2020 № Ф-198617-51У про нарахування ОСОБА_1 боргу з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 35588,74 грн.
Судові витрати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у вигляді судового збору в сумі 922,40грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, буд. 7 м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ ВП 44096781) .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк