21.04.2022
Справа № 497/2441/2021
Провадження № 2/497/185/22
21 квітня 2022 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Висоцького С.О.,
секретаря судового засідання - Войтової С.І.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності,
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просить постановити рішення, яким визнати за ним право власності на Ѕ частину будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що після смерті батька залишилось спадкове майно, а саме частина вищезазначеного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому станом на 14.04.1991 року було зареєстровано чотири члени колгоспного двору, та їм усім належало по 1/4 частині цього будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_1 , тобто дід позивача, та його 1/4 частину успадкував його син ОСОБА_2 , тобто батько позивача. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 та його вже Ѕ (ј+ј) частину успадкував його син, позивач ОСОБА_1 .
Оскільки він, позивач, є єдиним спадкоємцем після батька, він звернувся до нотаріуса з метою оформлення свої спадкових прав, однак йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок. Зазначене стало приводом для звернення до суду.
Ухвалою від 30.12.2021 року було відкрито провадження по справі.
На виконання вимог ухвали суду Одеським державним нотаріальним архівом 19.01.2022 року надано на адресу суду копію спадкової справи щодо майна ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою від 24.01.2022 року підготовче засідання було відкладено, ухвалою від 16.02.2022 року було продовжено строк підготовчого провадження та зобов'язано Арцизьку районну державну нотаріальну контору Одеської області надати копію спадкової справи № 478-Б/2019 щодо майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На виконання вимог ухвали суду Арцизькою державною нотаріальною конторою Одеської області 20.04.2022 року листом від 23.02.2022 року надано на адресу суду копію Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру щодо майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи ненадання витребуваних доказів, в підготовчому засіданні оголошувалась перерва.
Позивач в судове засідання не прибув, про час та місце проведення підготовчого розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про слухання справи за його відсутності (а.с.42).
Представник відповідача Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області до суду не прибув, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Позовні вимоги визнав у повному обсязі, просив розглянути справу без участі представника, про що надав відповідну заяву (а.с.46).
Згідно ст.200 ч.3 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Оскільки сторонами по справі було подано заяви про розгляд справи за їх відсутності, судом у відповідності до ч.3 ст.211 ЦПК України було ухвалено провести розгляд справи в підготовчому засіданні за відсутності сторін по справі на підставі наявних документів в матеріалах справи.
Беручи до уваги, що відповідач визнає позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що станом на 14 квітня 1991 року житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належав колгоспному двору, до складу якого входили: голова - ОСОБА_1 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , його син - ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , невістка - ОСОБА_3 та онук - позивач ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області від 16.12.2019 року за №394 (а.с.11).
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» до правовідносин, що виникли до прийняття 15.04.1991 року Закону України «Про власність» застосовується чинне на той час законодавство, зокрема спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до вказаної дати, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.
Відповідно до ст.120 ЦК України в редакції 1963 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснювалося за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена колгоспного двору встановлювався з огляду на рівність часток всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних (ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР).
Положеннями пп.«а» п. 6 вищезазначеної постанови визначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили право на частку в його майні.
В силу зазначених вимог, позивач та померлі фактично є власниками 1/4 частини кожний зазначеного домоволодіння як члени колгоспного двору.
З наданих позивачем доказів та матеріалів спадкових справ судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Криничненською сільською радою Болградського району Одеської області на підставі актового запису № 12 (а.с.7).
Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входила 1/4 частка житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкоємцем за законом першої черги є його син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим в селі Криничне Болградського району Одеської області від 05.08.1969 року, актовий запис № 46 (а.с.6).
На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_1 в спадковому домоволодінні проживали і були зареєстровані: син ОСОБА_2 та невістка ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області № 405 від 28.05.2020 року (а.с.10).
З матеріалів спадкової справи №698/00, заведеної Болградською районною державною нотаріальною конторою Одеської області щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 вбачається, що з заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріуса звернувся його син ОСОБА_2 та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельний пай, розміром 2,61 в умовних кадастрових гектарах, розташований в КСП «Криничне» с. Криничне Болградського району Одеської області (а.с.29-40).
Статтею 12 Закону України «Про власність» однією з підстав виникнення права власності є спадкування. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно зі ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року) прийнята спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (ч.1 ст. 549 ЦК в редакції 1963 року).
Таким чином, ОСОБА_2 , як спадкоємець за законом першої черги шляхом звернення з заявою до нотаріальної контори своєчасно прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_1 . На підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування, він набув право на це майно, а саме на 1/4 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями при ньому, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим на підставі актового запису про смерть №741 від 11.11.2019 року, складеним Болградським районним відділом ДРАЦС Головного ТУЮ в Одеській області (а.с.8).
Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина, до складу якої входить 1/4 частина житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала йому як члену колгоспного двору, та 1/4 частина будинку, яку він успадкував після смерті свого батька ОСОБА_1 .
Листом від 23.02.2022 року № 89/01-16 Арцизька державна нотаріальна контора Одеської області надає на адресу суду копію Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру щодо майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомляє, що після смерті ОСОБА_2 спадкоємцями за законом є гр. ОСОБА_1 , 1969 року народження, який прийняв спадщину та подав заяву 27.12.2019 року за №979, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_4 ,1965 року народження, яка відмовилась від спадщини та подала заяву 27.12.2019 року за №980, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та гр. ОСОБА_3 , 1942 року народження, яка відмовилась від спадщини та подала заяву 27.12.2019 року за №981, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та відкрили спадкову справу №478-Б/2019. Інших спадкоємців немає. Свідоцтво про право на спадщину за законом станом на 23.02.2022 року - видавалось 03.06.2020 року за реєстровим №3-235 (а.с.55-57, 58-61).
У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст.1221 ч.1 ЦК України).
Статтею 1223 ЦК України врегульовано, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 успадкував Ѕ частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_2 та враховуючи відсутність інших спадкоємців, є власником вищевказаного майна.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV, із подальшими змінами і доповненнями.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 18 названого Закону перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.
Згідно п.9 Порядку … разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.
У відповідності з п.п.23, 24 Порядку … за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
За результатом розгляду заяви державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно повертає заявникові оригінали документів, поданих для державної реєстрації (крім заяви, що долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав, інших заяв, що подавалися суб'єкту державної реєстрації прав або нотаріусу, та документа, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав), видає витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав у паперовій формі (у разі його формування у паперовій формі) чи у разі відмови у проведенні державної реєстрації прав - рішення державного реєстратора щодо відмови в державній реєстрації прав у паперовій формі (за бажанням заявника). На заяві, що долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав, заявником у довільній формі зазначаються відомості про отримання документів у повному обсязі та проставляється власний підпис.
Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком … (п.40).
Так, згідно п.42 Порядку ... для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Разом з цим, п.43 Порядку … визначено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення по господарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:
1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з по господарської книги;
2) виписка з по господарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.
Враховуючи наявність рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, тобто позивач реалізував своє право на захист в позасудовому порядку, внаслідок чого звернулися з даним позовом до суду.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно зі ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (стаття 229 ЦПК України).
Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст.229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст.2 ЦПК України.
При таких обставинах суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про визнання права власності в порядку спадкування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.120, 123, 524, 526, 529, 548, 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.ст.182, 328, 216-1218, 1221, 1262, 1268-1270, 1297 ЦК України, ст.ст.4, 5, 10, 13, 81-83, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 315, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженцем с. Криничне Болградського району Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_4 виданий 21.12.2018 року органом 5129, РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на Ѕ частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя С.О.Висоцький