Провадження № 22-ц/803/2986/22 Справа № 182/8343/19 Суддя у 1-й інстанції - Рибакова В. В. Доповідач - Макаров М. О.
15 квітня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини, -
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 жовтня 2014 року між позивачем та відповідачкою було зареєстровано шлюб, який рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2019 року було розірвано. Від шлюбу вони мають малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З вересня 2018 року вони з відповідачкою почали проживати окремо, остання вирішила виїхати з м. Києва, де вони проживали разом з сином, до м. Нікополя. При цьому вони дійшли згоди, що син буде проживати разом з матір'ю, за умови, що остання не буде перешкоджати батькові бачитися з дитиною. Він надав нотаріально засвідчену заяву від 24 листопада 2018 року про надання згоди на реєстрацію зміни місця проживання малолітнього за адресою: АДРЕСА_1 . Після переїзду до м. Нікополя відповідачка разом зі своїми батьками почала чинити йому перешкоди у побаченнях та спілкуванні з сином, не допускали його до дитини.
Позивач зазначає, що йому стало відомо, що дитина відвідує комунальний заклад Ясла-садок. 22 квітня 2019 року він прибув до садочка з метою побачитися з сином, але останній був відсутній в дошкільному навчальному закладі в цей день. Цього ж дня йому зателефонувала відповідачка, зазначила, що їй відомий факт візиту до садочку та висловила своє категоричне заперечення проти подальших його візитів. 10 липня 2019 року позивач знову приїхав до м. Нікополь з метою побачитися з сином до дитячого садочка. В цей час група «Промінчик» разом з малолітнім ОСОБА_5 перебували на вулиці на території закладу. Вихователь погодилася надати можливість поспілкуватися з сином, проте сказала, що зобов'язана зателефонувати відповідачці згідно їх внутрішнього розпорядку і повідомити про цю обставину. Позивач провів час, граючись з сином на території садочка. 10 серпня 2019 року позивач приїхав до м. Нікополя за місцем проживання малолітнього та відповідачки, щоб зустрітися з сином. Відповідачка разом зі своїми батьками вчинили сварку та відмовили йому у спілкуванні з дитиною. При цьому відповідачка повідомила йому, що у випадку повторного приїзду до дитини в садочок, вона переведе його в інший навчальний заклад. Після чого позивач звернувся до Нікопольського відділу поліції з заявою порушення його прав як батька бачитися з дитиною. Лише після звернення позивача в поліцію 10 серпня 2019 року, відповідачка надала можливість йому побачитися з сином. 31 серпня 2019 року позивач прибув до місця проживання сина, де його зустрів батько відповідачки, який почав погрожувати, на що позивач не реагував та чекав на дитину. 12 вересня 2019 року позивач приїхав в дитячий садок, щоб побачитися з сином, де вони разом за згоди вихователя пішли гратися на майданчик садка. О 12-00 год. з'явилася відповідачка та відібрала сина і повела його в невідомому напрямі. З огляду на такі обставини позивач 12 вересня 2019 року знову звернувся до Нікопольського ВП з заявою про вчинення перешкод з боку матері щодо побачень з дитиною, а також звернувся з відповідною заявою до Служби у справах дітей Нікопольської міської ради. Прибувши до дитячого садка 02 жовтня 2019 року позивач мав лише кілька хвилин бачитися з дитиною на вулиці на території закладу. Вихователь повідомила про те, що позивачу з даного питання необхідно спілкуватися із завідуючою садочка. Завідуюча у свою чергу повідомила про необхідність проведення зустрічей за межами закладу. В цей час приїхала відповідачка і знову забрала сина з садочка. 14 листопада 2019 року близько 12-00 год. позивач приїхав в дошкільний заклад з метою побачитися з сином. Групи на вулиці не було, тому він зайшов в групу і взяв сина на руки, щоб разом посидіти в приміщенні та поспілкуватися. Побачивши, що малолітній ОСОБА_6 знаходиться на руках у батька, вихователь почала застосовувати фізичну силу, щоб вирвати дитину з рук та голосно кричати. Несподівано в садочку з'явилася бабуся - ОСОБА_7 і також почала виривати дитину з його рук. В результаті на крик прибули інші працівники закладу та відібрали у нього дитину. В цей день йому не вдалося поспілкуватися з сином. Вважає, що наведені вище обставини, поведінка відповідачки та дії третіх осіб зумовлюють грубе порушення його права бачитися та спілкуватися з сином та змушують його звернутися за захистом до суду.
Враховуючи викладене, позивач просив усунути перешкоди в його спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 та встановити графік зустрічей наступним чином:
- кожну другу в місяці п'ятницю, суботу та неділю - з 15.00 години п'ятниці (але не раніше закінчення навчання малолітнього ОСОБА_4 ) до 19.00 години неділі з можливістю виїзду до м. Києва за місцем проживання позивача, за адресою: АДРЕСА_2 , з можливістю поїздки до родичів;
- кожну четверту в місяці п'ятницю, суботу та неділю - з 15.00 години п'ятниці (але не раніше закінчення навчання малолітнього ОСОБА_4 ) до 19.00 години неділі з можливістю виїзду до м. Києва за місцем проживання позивача, за адресою: АДРЕСА_2 , з можливістю поїздки до родичів;
- в період кожних дошкільних (канікул в дитячому садочку) та/або шкільних літніх канікул з 09.00 години 01 липня по 31 липня з можливістю виїзду для відпочинку та оздоровлення дитини на території України та за кордон;
- в період кожних дошкільних (канікул в дитячому садочку) та/або шкільних зимових канікул з 09.00 години 01 січня по 19.00 годину 08 січня з можливістю виїзду для відпочинку та оздоровлення дитини на території України та за кордон;
- в період кожних дошкільних (канікул в дитячому садочку) та/або шкільних весняних та осінніх канікул за погодженням з відповідачем у кількості семи календарних днів на кожний період канікул з можливістю виїзду для відпочинку та оздоровлення дитини на території України та за кордон;
- кожен день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_6 з 09.00 години до 16.00 години;
- кожен день народження батька ІНФОРМАЦІЯ_5 з 09.00 години до 19.00 години;
- необмежене спілкування з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто, засобами телефонного, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дитиною;
- у день побачення з дитиною позивач має право забирати дитину з дому/садочка/школи особисто;
- зобов'язати ОСОБА_3 за день до дня зустрічі позивача з дитиною надати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити про це позивача особисто на наступний день з дня настання таких обставин.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду мотивоване тим, що дитина була свідком насильства, крім того сама потерпіла від насильства зі сторони батька та пам'ятає це, а тому суд вважав, що на даний час спілкування з батьком матиме негативний вплив на нормальний розвиток дитини, контакт з батьком не відповідає інтересам дитини, а тому встановлення графіку побачень на даний час буде суперечити найкращим інтересам дитини. Крім того, суд вказав на відсутність доказів того, що відповідачка чинила перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції про те, що відповідачка не чинила перешкод у спілкуванні з дитиною є помилковими. Крім того, апелянт зазначає, що безпідставним посилання суду на висновки психологів щодо відношення дитини до батька, так як психолог жодного разу не запрошував позивача на розмову на предмет з'ясування всіх обставин справи, він був позбавлений можливості надати свої пояснення та докази, що свідчить про необ'єктивність та однобічність цих висновків.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що сторони з 25 жовтня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2019 року. Вказаним рішенням встановлено, що сторони подружні стосунки припинили у вересні 2018 року.
Встановлено, що від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , на що батьком надано нотаріально оформлену згоду.
Згідно талона-повідомлення єдиного обліку №21797 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, 10 серпня 2019 року о 14:47 від ОСОБА_1 надійшла заява до РУ про порушення прав на дитину в батька.
Згідно талона-повідомлення єдиного обліку №23967 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, 31 серпня 2019 року зареєстровано заяву (повідомлення) ОСОБА_1 щодо конфлікту з колишньою дружиною стосовно спільної дитини.
Згідно талона-повідомлення єдиного обліку №25254 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, 12 вересня 2019 року зареєстровано заяву (повідомлення) ОСОБА_1 про те, що жінка не дозволяє бачитися з дитиною.
Як вбачається з листів Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо наслідків перевірки звернень ОСОБА_1 від 10 серпня 2019 року, 31 серпня 2019 року, 12 вересня 2019 року останньому роз'яснено право на звернення до суду з цивільним позовом.
Також встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області 02 вересня 2019 (ЖЕО №23962) та 12 вересня 2019 року (ЖЕО №25254) з приводу перешкод, які чинить останньому матір їх спільної дитини в спілкуванні з малолітнім ОСОБА_5 . Позивачу повідомлено про відсутність складу будь-якого злочину, вирішення конфлікту відноситься до цивільно-правових відносин.
12 вересня 2019 року від ОСОБА_1 до Служби у справах дітей надійшла заява щодо участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_5 у зв'язку з перешкоджанням матір'ю ОСОБА_3 .
04 жовтня 2019 року Начальником служби у справах дітей Нікопольської міської ради надано відповідь ОСОБА_1 на його заяву від 12 вересня 2019 року, якою повідомлено про проведення з ОСОБА_3 роз'яснювальної та профілактичної роботи щодо недопущення в подальшому випадків, які б перешкоджали йому брати участь у спілкуванні та вихованні малолітнього сина, для об'єктивного розгляду звернення зроблено відповідні запити.
Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов, затвердженого начальником служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації 02 липня 2019 року, за адресою: АДРЕСА_2 , для дитини є місце для відпочинку, ігор.
Згідно Довідки про доходи №15-40/312 від 27 листопада 2019 року ОСОБА_1 працює у АТ «Дельта Банк» (м. Київ) з 17 жовтня 2018 року, загальна сума доходу за період з 01 травня 2019 року по 31 жовтня 2019 року за винятком аліментів становить 66638,71 грн., сума сплачених аліментів становить 22373, 52 грн..
Відповідно до Звіту про здійснені відрахування та виплати, станом на 01 липня 2019 року відносно ОСОБА_1 за виконавчим документом судовим наказом №182/1319/19 від 18 квітня 2019 року, виданим Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області, значиться заборгованість в сумі 1572,96 грн..
Відповідно характеристики, наданої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадировим В.В., ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується позитивно.
Листом ПАТ «Дельта Банк» №139 від 09 лютого 2021 року банк повідомляє про припинення стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 за постановою ВП №58968690 від 14 травня 2019 року у зв'язку зі звільненням боржника 29 січня 2021 року. За період з 01 жовтня 2020 року по 29 січня 2021 року банком було стягнуто та перераховано із заробітної плати ОСОБА_1 погашення аліментів 18553,74 грн..
Згідно Довідки Комунального некомерційного підприємства Київський міський психоневрологічний диспансер №3 за № 061/203/03-397 від 03 березня 2020 року, ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває.
Як вбачається з Акта оцінки потреб сім'ї/особи від 18 лютого 2021 року та Додатку №1 до нього, складених Оболонським районним в місті Києві центром соціальних служб, ОСОБА_1 переживає за емоційний стан дитини та через те, що не бачиться з сином.
Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов від 24 лютого 2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_3 , ОСОБА_6 . Умови проживання відповідають усім встановленим нормам, в квартирі чисто, прибрано, зроблено ремонт, є меблі та необхідна побутова техніка. Стосунки в сім'ї привітні, довірливі, багато часу проводять разом. Дитина не готова до зустрічі з батьком.
Відповідно до довідки КП «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня» НМР від 19 червня 2020 року, ОСОБА_3 на обліку в лікаря психіатра не перебуває та за медичною допомогою не зверталася.
З повідомлення завідуючої Комунального ясла - садок №48 Дитячого психолого-лікувально-оздоровчого центру відділу освіти і науки Нікопольської міської ради Т.М. Дорошенко від 04 грудня 2019 року, адресованого начальнику відділу служби справ дітей, вбачається наступне. 22 квітня 2019 року до неї прийшов ОСОБА_1 , який сказав їй, що прийшов познайомитися із вихователями, працівниками закладу, де виховується його син ОСОБА_6 . Що він радий тому, що його довгоочікувана дитина з радістю йде до закладу. Він розповів, що у них дуже хороша сім'я і вони намагаються створити всі умови для дитини. А на слідуючий день 23 квітня 2019 прийшла мама, та принесла рішення суду від 22 квітня 2019 про розірвання шлюбу, заяву, у якій повідомила, що шлюб розірвано, та рішенням дитина залишається жити з матір'ю, а також попросила повідомляти її про візити батька та не віддавати дитину без її відома. 03 вересня 2019 року до неї прийшла мати 3айцева ОСОБА_8 , та повідомила, що у вихідні дні у них стався надзвичайний випадок, її колишній чоловік ОСОБА_1 намагався насильно забрати їх сина у дідуся, та наніс йому тілесні ушкодження. Дідусь на стаціонарному лікуванні. І знову попросила повідомляти її про візит ОСОБА_1 до дитячого закладу. 12 вересня 2019 року батько прийшов до закладу, і вона запросила його на бесіду. Сказала йому про наслідки його поведінки для дитини (хлопчик погано засинає, проявляє стривоженість, почав боятися батька, не хотів до нього йти), про те, що під час цього візиту він сказав їй неправду, та попросила його вирішувати свої питання зі своєю колишньою дружиною за межами закладу. Бо його дії причиняють порушення у режимі роботи закладу, вихователь вимушена відволікатися від роботи з усіма дітьми. ОСОБА_1 пообіцяв вирішити це питання з ОСОБА_3 , матір'ю ОСОБА_4 . Але 14 листопада 2019 року він забіг до групи та силоміць забрав дитину (вихвативши її із-за столу). Силами працівників групи та закладу, було не допущено такі не правові дії. Ними було викликано наряд поліції, який провів розслідування. Просила надати допомогу у цій справі.
Як вбачається з повідомлення начальника служби у справах дітей Нікопольської міської ради Горболіс Н.Б. від 15 листопада 2019 року, адресованого Нікопольському ВП ГУНП в Дніпропетровській області, 14 листопада 2019 року о 12 год. до служби у справах дітей надійшов телефонний дзвінок від завідувача дитячого психолого-лікувально-оздоровчого центру відділу освіти і науки Нікопольської міської ради комунального ясла-садка №48 Дорошенко Т.М. про те, що ОСОБА_1 під час обіду вчинив насильницькі дії по відношенню до свого сина ОСОБА_4 , а саме ввірвався в дитячий заклад, витягнув дитину зі стільця на якому він сидів за обіднім столиком та побіг з дитиною на руках до виходу. Малолітній ОСОБА_4 злякався, став кричати та плакати, діти, які перебували в групі дошкільного закладу теж почали всі кричати та плакати. Адміністрація закладу викликала поліцію. 14 листопада 2019 року о 16 год. до служби у справах дітей з'явилася ОСОБА_3 , яка є матір'ю ОСОБА_8 , разом з потерпілою дитиною та повідомила про те, що її колишній чоловік проживає та зареєстрований у м. Києві, періодично приїздить на побачення з сином, з'являється в дитячий садок та тероризує дитину та адміністрацію закладу. Мати дитини написала заяву про жорстоке поводження з дитиною. Малолітній ОСОБА_6 має достатній рівень розвитку, що дозволяє йому висловити власну точку зору на події, які сталися в дитячому закладі. Дитина повідомила про те, що злякалася, плакала та кричала, не хотіла йти з батьком (на вухо він йому шептав, що забере з собою до Києва), але він не хоче бути з ним, боїться його. Він його дуже лякає. Крім того, коли батько схопив його під час обіду йому було боляче, він сильно тиснув його (дитина показала саме де йому було боляче, в тому місці був невеликий синяк). Дитина висловила побажання, щоб його захистили від батька. 12 вересня 2019 року до служби у справах дітей звернувся ОСОБА_1 з заявою про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5 . Під час розгляду звернення встановлено те, що матір дитини не перешкоджає батьку бачитися з дитиною. З ОСОБА_1 спеціалістом служби було проведено роз'яснювальну бесіду та наголошено на тому, що дитячий садок не є місцем для зустрічей. Батьки досягли домовленості та ОСОБА_1 відізвав свою заяву. 02 жовтня 2019 року під час зустрічі батька з дитиною, яка проходила в присутності спеціаліста служби у справах дітей, дитина не захотіла зустрічатися з батьком, просила матір, щоб вони скоріше пішли додому. ОСОБА_4 був наляканий. Причиною виявилося побиття 31 серпня 2019 року ОСОБА_1 на очах у дитини діда ОСОБА_10 , яке відбулося під час зустрічі ОСОБА_4 з батьком. Після вищевказаного насилля, яке сталося на очах у дитини, ОСОБА_4 став агресивним, почав боятися залишатися в кімнаті наодинці. ОСОБА_3 06 вересня звернулася до комунального підприємства «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня» за допомогою психолога. Експерементально - психологічне дослідження ОСОБА_8 виявило у дитини сильний стрес та емоційні розлади. Рекомендована консультація психоневролога. В результаті неврологом був поставлений діагноз «невротичний синдром» та призначено лікування. Спеціалісти служби у справах дітей повідомили батьку про психо - емоційний розлад у дитини та провели з ним відповідну профілактичну бесіду. За період з 02 жовтня 2019 року по 14 листопада 2019 року батько приїздив на побачення з сином один раз, з його слів зустріч пройшла добре, матір не перешкоджала спілкуватися з сином, дитина на батька відреагувала доброзичливо, але приїзд ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 для дитини закінчився психоемоційним потрясінням. Служба у справах дітей Нікопольської міської ради констатувала той факт, що малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 постраждав від жорстокого поводження, та існує загроза повторних вчинень таких діянь з боку батька по відношенню до дитини. Дії ОСОБА_1 завдали шкоду фізичному та психічному здоров'ю дитини.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12019040340002725, дата реєстрація провадження 23 жовтня 2019 року вбачається наступне. Досудовим розслідуванням встановлено, що 31 серпня 2019 року приблизно о 10:00 год. ОСОБА_1 знаходився у подвір'ї багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де до нього за попередньою домовленістю на зустріч вийшла ОСОБА_3 разом з їх спільним малолітнім сином. При зустрічі у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник словесний конфлікт з питань спільного дозвілля та виховання їх спільного сина. Приблизно в цей же час з вищевказаного будинку вийшов батько ОСОБА_3 - ОСОБА_10 . Побачивши, що між колишнім подружжям відбувається словесний конфлікт ОСОБА_10 підійшов до них та з метою заспокоїти онука ОСОБА_11 , який плакав нахилився до останнього. Та в цей час у ОСОБА_1 виник злочинний намір направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 з метою заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, наніс один удар кулаком правої руки в область голови ОСОБА_10 та один удар коліном лівої ноги в область грудної клітини ОСОБА_10 , від чого останній впав лівим боком на землю та втратив свідомість. Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , в той час коли останній лежав на землі без свідомості, ОСОБА_1 наніс не менше п'яти ударів кулаками обох рук, правою та лівою ногою в область голови, грудної клітини, ніг та нижньої частини спини ОСОБА_10 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, підшкірної гематоми волосяної частини голови, садна правого та лівого ліктьового суглобів, підшкірної гематоми та саден в області хрестця, які згідно висновку судово-медичного експерта №732 від 27 листопада 2019 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я. ОСОБА_1 повідомлено про підозру.
Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про вчинення кримінального правопорушення за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 жовтня 2019 року за № 12019040340002725, умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Згідно повідомлення від 05 лютого 2020 року начальника Нікопольського ВП про дитину, яка постраждала від жорстокого поводження або стосовно якої існує загроза його вчинення, 04 лютого 2020 року відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за ст.173-2 КУпАП та направлено до Нікопольського міськрайонного суду, співробітниками ЮП проведено бесіду про недопустимість вчинення психологічного та фізичного насилля над дитиною, повідомлено Службу у справах дітей Нікопольської міської ради і Нікопольський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, відділ гуманітарної політики НМР.
Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, провадженням закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Постанова набрала законної сили 27 березня 2020 року.
Відповідно до листа Нікопольського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 17 грудня 2019 №1074, 15 листопада 2019 року Центром СССДМ проведено роботу в рамках запобігання та протидії домашньому насильству; здійснено екстрене втручання в сім'ю, складено акт з надання соціальної послуги кризового та екстреного втручання та оцінка кризової ситуації. Наказом директора від 29 листопада 2019 року №95 сім'я взята під соціальний супровід. Вказане також підтверджується актом оцінки потреб сім'ї/особи та листом Нікопольського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 01 березня 2021 року.
З висновку за даними експериментально-психологічного дослідження ОСОБА_4 , складеного психологом КП «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня» ДОР ОСОБА_18 06 вересня 2019 року вбачається наступне. Звернулась мати з дитиною у зв'язку зі зміною психічного стану хлопчика після перенесеної психічної травми (31 серпня 2019 року батько, якого він любив, у його присутності побив його дідуся, батька мами). Позиція дитини пасивно-оборонювальна, змішаний тип реагування. Сензитивен до критичних зауважень з боку оточуючих, стан стресу у зв'язку з ситуацією, що склалася. Підвищена роздратованість, тривожність, напруженість, стан розчарованості та безперспективності, що супроводжується почуттям безпорадності та депресивним фоном настрою, невротичними проявами. Висловив побажання мати іншого батька, про свого батька не згадував.
Як вбачається з характеристики на вихованця комунального ясла-садка №48 дитячого психолого-лікувально-оздоровчого центру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в 10.50 під час денної прогулянки на майданчик дошкільного закладу прийшов батько ОСОБА_4 ОСОБА_1 , про що вихователь негайно телефонним дзвінком повідомила матір дитини і завідуючу дошкільного закладу, а також попередила про свій дзвінок батькові. Батько підняв ОСОБА_4 на руки. Вони спілкувалися в присутності вихователя. Хлопчик поводив себе напружено. Розмова відбувалась на протязі двадцяти хвилин, після чого на майданчик прийшла мати дитини і забрала ОСОБА_4 з дитячого садка, а батько відразу покинув територію дошкільного закладу. Поведінку ОСОБА_4 після зустрічі з батьком спостерігати вони не мали змоги через відсутність дитини в дитячому садку наступного дня. 13 вересня 2019 року хлопчика в дошкільному закладі не було. Візити батьків до дитячого садка відволікають вихователів від навчально-виховного процесу та негативно впливають на їх емоційний стан.
19 листопада 2019 року ОСОБА_4 встановлено діагноз неврозоподібний синдром.
Як вбачається з результатів обстеження психоемоційного стану та емоційного ставлення ОСОБА_4 , наданого психологом ОСОБА_16 13 березня 2020 року, у період діагностики ОСОБА_17 знаходиться в стані дистресу (тривало затянутий стрес), напружений і насторожений, навколишній світ сприймає як ворожий, захисний механізм - ізоляція, потреба в безпеці незадоволена. Рекомендації: необхідна корекція емоційного стану, спокійна стабільна обстановка.
З висновку за даними експериментально-психологічного дослідження ОСОБА_4 , складеного психологом КП «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня» НМР ОСОБА_18 05 травня 2020 року вбачається наступне. Для ОСОБА_4 в системі особистісних відносин найважливішу роль відіграє мама (90% виборів). Батько з міжособистісних відносин виключений, і є для дитини стресогенним фактором. Вночі хлопчику сниться, що його «тягне батько з дитячого садка». Він прокидається і плаче, так як відчуває страх. ОСОБА_17 дуже переживає закінчення карантину, тому що батько може приїхати поїздом і вкрасти його. Боїться зустрічі з ним. Це свідчить про значне психоемоційне напруження сфери відносин дитини до батька, пов'язане з психотравмуючими подіями. Така ситуація є несприятливою для особистісного та психоемоційного розвитку дитини. Як встановлено, стресові ситуації мали місце 31 серпня 2019 та 14 листопада 2019 року. Але до теперішнього часу хлопчик має симптоми посттравматичного стресового розладу і має потребу в стабільній безпечній обстановці і дбайливому підході. Рекомендовано: на даному етапі повністю виключити зустрічі ОСОБА_4 з батьком, так як він є для дитини стресогенним фактором, продовжити спостереження у психоневролога, психологічна корекція.
Згідно Довідки ЛКК №76 від 30 липня 2020 року виданою КП «Нікопольська дитяча міська лікарня» НМР, ОСОБА_4 знаходиться під диспансерним наглядом у КП «Нікопольська Дитяча міська лікарня» НМР» з діагнозом неврозоподібний синдром.
З висновку після психологічної корекції дитини ОСОБА_4 , складеного психологом КП «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня» НМР ОСОБА_18 14 серпня 2020 року вбачається наступне. Стан дитини несуттєво покращився: ОСОБА_17 став більш контактним, зник негативізм, знизився рівень агресії. На даному етапі зберігаються страхи зустрічі з батьком («он-злодей»), неспокійний переривчастий сон зі страшними сновидіннями, підвищена тривожність. Рекомендовано: продовжити психокорекцію, спостереження і лікування у дитячого невролога, на момент корекції повністю виключити зустрічі ОСОБА_4 з батьком, який є для нього стресогенним фактором, і ці зустрічі можуть погіршити ситуацію і негативно вплинути на психоневрологічний стан дитини.
16 лютого 2021 року ОСОБА_4 встановлено діагноз - неврозоподібний синдром.
З висновку, складеного психологом КП «Нікопольська міська психоневрологічна лікарня» НМР Вітушкіною Л.В. 25 лютого 2021 року вбачається наступне. В процесі корекційної роботи в невимушеній обстановці підчас занять з дитиною ОСОБА_5 психолог задавала запитання дитині про батька. ОСОБА_4 одразу став замкнутий, не хотів розмовляти про те, що сталося раніше. Але раптом на вухо психологу сказав, що дуже переживає за маму, хоче її захистити, щоб «он ее не обидел!». На питання: «Хто він?», назвав батька «злодей». ОСОБА_4 пам'ятає, як батько «побил дедулю» на його очах, як намагався силоміць забрати його з дитячого садка і йому «было больно». Хлопчик зафіксував й показав, де йому було боляче (з лівого боку на ребрах). ОСОБА_4 хоче відвідувати дитячий садок, йому там подобається, але дитина боїться, що туди може прийти батько, а зустрічатися з ним ОСОБА_17 категорично не хоче. Дитина відчуває страхи, напругу, тривогу за маму, дідуся, боїться залишатися наодинці, дуже хвилюється, що із закінченням карантинних обмежень знову може з'явитися батько. Корекційні заходи мають позитивний результат, поки психолог не задає запитання про батька, потім відзначається регрес досягнутих успіхів в психотерапевтичному процесі. Батько для ОСОБА_8 досі є стресогенним фактором. Рекомендовано: продовжити психологічну корекцію, спостереження у дитячого невролога, повністю виключити зустрічі ОСОБА_19 з батьком, навіть у присутності соціального працівника.
З висновку за даними експериментально-психологічного дослідження ОСОБА_4 , складеного психологом КП «Нікопольська міська лікарня №4» НМР» ОСОБА_18 09 липня 2021 року вбачається наступне. Мати з дитиною звернулася за направленням педіатра у зв'язку з погіршенням стану ОСОБА_8 . Скарги на неспокійний сон, дратівливість та знервованість, спалахи агресії. На АДРЕСА_4 поводить себе дуже тривожно, відчуває страх зустрічі з батьком, в чоловіках намагається його розгледіти та питає: «Это не он?». Цей стан, зі слів матері, з'явився у дитини після одержання листівки від батька зі словами: «Скоро увидимся! Твой папа ОСОБА_1», яку разом з подарунком батько надіслав до дня народження ОСОБА_8 . Слова батька « Скоро увидимся» дуже вплинули на ОСОБА_8 : він став схвильований, неспокійний, тривожний, сказав, що не хоче його бачити. ОСОБА_4 в контакт вступає, але насторожено. Виявляється емоційна нестійкість, високий рівень тривожності, страх зустрічі та спілкування з батьком (фіксований на спогадах, що батько побив дідуся, намагався силоміць забрати його з дитячого садка, робив йому боляче). Це свідчить про значне емоційне напруження у сфері відношень хлопчика до батька, який є для нього стресогенним фактором і негативно впливає на особистий та психо-емоційний стан ОСОБА_8 . Виявлені порушення невротичного регістру, які надають пригнічену дію на дитину, що може привести до стійких емоційних розладів, соціально-психологічної деформації особистості. Рекомендовано: консультація та спостереження у дитячого невролога, відновити заняття з психокорекції.
Згідно довідки ЛКК №74 від 13 липня 2021 року, ОСОБА_6 знаходиться під диспансерним наглядом у КП «Нікопольська дитяча міська лікарня» НМР» з діагнозом неврозоподібний синдром.
Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області № 186 від 10 березня 2021 року затверджено висновок про недоцільність визначення способу участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_5 .
Частиною 3 ст. 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ст. 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У ст. 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Статтею 23 Конвенції, встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.
Відповідно до ст. 4 Конвенції про контакт з дітьми (15 травня 2003 року), ратифікованої Україною 20 вересня 2006 року, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.
Згідно ст. 15 ЗУ «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Тобто, саме на батьків покладено обов'язок встановити та підтримувати контакт з дітьми та участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
За правилами статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України
Під час розгляду справи відповідачем не спростовано наявність у позивача права на особисте спілкування з дитиною, передбачене законодавством, не доведено неспроможність батька, спілкуватися та доглядати за ним самостійно, що могло б перешкоджати нормальному його розвитку.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Колегія суддів звертає увагу на наявність конфлікту між сторонами та створення перешкод матір'ю у спілкуванні дитини з батьком, відсутність обставин, які б унеможливлювали реалізацію права батька на спілкування з сином.
Крім того, встановлено, що позивач насильства, про яке зазначає відповідачка, стосовно дитини не вчиняв, проте саме відповідачем були створені умови, які й призводили до конфлікту, а також відповідачка категорично заперечила в суді апеляційної інстанції на спілкування батька із сином.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною чи забороною спілкуванні з дитиною одного з батьків .
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, зокрема батько зобов'язаний приймати участь у вихованні дитини постійно, а не тільки за домовленістю із матір'ю. Не врахування цього при вирішенні спору і встановлення способу спілкування позивача із дитиною виключно за домовленістю із відповідачкою та у її присутності, може протиправно обмежити їх участь у вихованні дитини.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що мати, усвідомлюючи інтереси дитини та виконуючи рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, має можливість морально підготувати її до зустрічей з батьком, сприяти встановленню психоемоційного зв'язку батька з малолітньою дитиною.
Враховуючи викладене, а також емоційний стан дитини щодо батька, тобто ОСОБА_1 , керуючись вищевказаними нормами права, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, а саме: визначити ОСОБА_1 такий спосіб його участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 та спілкуванні з ним, тобто встановити адаптаційний період, а саме протягом першого місяця проводити зустрічі кожну п'ятницю з 15-00 години до 16-00 години, в присутності матері дитини ОСОБА_3 та органу опіки та піклування, на нейтральній території в межах м. Нікополь Дніпропетровської області; - наступний місяць проводити зустрічі кожну другу та четверту п'ятницю з 15-00 години до 16-30 години, в присутності матері ОСОБА_3 на нейтральній території м. Нікополь Дніпропетровської області; та в подальшому встановити систематичні побачення з сином ОСОБА_5 кожної другої та четвертої суботи з 11-00 годин до 17-00 годин без присутності матері ОСОБА_3 , зобов'язавши ОСОБА_21 забирати та повертати дитину за адресою її проживання; встановити необмежене спілкування ОСОБА_1 із сином ОСОБА_5 засобами телефонного, електронного та іншого зв'язку.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні із сином ОСОБА_5 , так як той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Відповідачка, навпаки, з метою стабілізації психологічного стану дитини, підтримання найвищих інтересах дитини, зобов'язана сприяти регулярним особистим стосункам і прямих контактів батька з дитиною.
При цьому колегія суддів не погоджується із висновком органу опіки та піклування, оскільки такий висновок порушує права самої дитини на спілкування із батьком та взагалі не вирішує питання щодо участі батька у спілкуванні та розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків вимагатиме від судів ретельної перевірки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHR v.UKRAINE, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v.UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Колегія суддів вважає, що обраний спосіб участі позивача у вихованні сина та спілкуванні з ним відповідає інтересам дитини.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у наданні дозволу на виїзд малолітньому сину разом з батьком за його місцем проживання до міста Києва та в період кожних канікул з можливістю виїзду для відпочинку та оздоровлення дитини на території України та за кордон, - колегія суддів, керуючись ст.ст. 141, 153, 157, 159 СК України, ст. 15 ЗУ «Про охорону дитинства», врахувавши вік дитини, значну віддаленість місця проживання позивача, наявність конфліктних відносин між колишнім подружжям, а також введений в країні воєнний стан, вважає, що до моменту припинення існування вказаних обставин та в інтересах дитини на даний час відсутні підстави для виїзду малолітньої дитини до місця проживання батька та за кордон у визначені періоди, а тому ці вимоги є передчасними.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (ст.ст. 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Керуючись вказаними нормами права, а також врахувавши часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 12000 грн..
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2417,20 грн..
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_1 такий спосіб його участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним:
- встановити адаптаційний період, а саме протягом першого місяця проводити зустрічі кожну п'ятницю з 15-00 години до 16-00 години, в присутності матері дитини ОСОБА_3 та органу опіки та піклування, на нейтральній території в межах м. Нікополь Дніпропетровської області;
- наступний місяць проводити зустрічі кожну другу та четверту п'ятницю з 15-00 години до 16-30 години, в присутності матері ОСОБА_3 на нейтральній території м. Нікополь Дніпропетровської області;
- встановити, в подальшому, систематичні побачення з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кожної другої та четвертої суботи з 11-00 годин до 17-00 годин без присутності матері ОСОБА_3 , зобов'язавши ОСОБА_1 забирати та повертати дитину за адресою її проживання;
- встановити необмежене спілкування ОСОБА_1 із сином ОСОБА_5 , засобами телефонного, електронного та іншого зв'язку.
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В решті позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 2417,20 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 12000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко