ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/173/20
провадження № 2/753/631/21
"02" вересня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Кирик К. С. за участі: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києвів порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на частину майна, поділ спільного майна подружжя,
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 , відповідач) про поділ майна подружжя.
Позов обґрунтований такими обставинами. З 02 червня 2007 року по 12 грудня 2019 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Сторони мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час перебування в шлюбі, 15 листопада 2012 року, подружжя за спільні кошти придбало однокімнатну квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована за відповідачкою. Оскільки позивачка вважає цю квартиру виключно своєю та не визнає його прав на неї, позивач просив визнати її спільним майном подружжя та у порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 частки.
Відповідач ОСОБА_3 вимоги позову не визнала та подала зустрічний позов. Вказувала, що спірна квартира була придбана за 338 800 грн, з яких 168 381 грн були її особистими коштами, які їй подарували друзі та родичі, а решта 170 419 грн - спільними сумісними, які вони позичали. Для погашення цих боргів 28 квітня 2012 року вона взяла кредит у банку в сумі 49 999 грн. Також був проданий спільний автомобіль Toyota Corolla, на придбання якого 04 квітня 2008 року ОСОБА_1 брав кредит у сумі 23 648 доларів США. Для погашення кредиту за авто вона продала свій власний автомобіль ВАЗ 11183 за 8000 доларів США та внесла ці кошти як оплату, а тому 1/3 автомобіля Toyota Corolla була придбана за її власні кошти та є особистою власністю. Крім того, з 1999 року вона постійно працює та має достойну заробітну плату, а ОСОБА_1 з осені 2008 року по липень 2011 року взагалі ніде не працював, перебував на її утриманні, а тому не мав коштів для придбання спірної квартири. Фактично сім'ю утримувала вона. Оскільки половина коштів на придбання спірної квартири є її особистими коштами, ОСОБА_3 просила визнати за нею право особистої приватної власності на 1/2 частину квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 , іншу 1/2 частину - визнати спільною сумісною власністю, виділивши кожному у власність по 1/4 частки.
У відзиві на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 заперечував проти визнання 1/2 частки на спірну квартиру за ОСОБА_3 та вказував, що кошти дарувалися після укладення шлюбу не їй особисто, а їхній сім'ї, а тому є спільним майном подружжя.
ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.
?Ухвалою суду від 04 лютого 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та витребувано у відповідачки ОСОБА_3 технічний паспорт та інші реєстраційні документи на спірну квартиру (а. с. 28-29).
?Ухвалою суду від 15 травня 2020 року позивачеві ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а. с. 32-34).
?18 травня 2020 року ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву (а. с. 47-79).
?10 червня 2020 року ОСОБА_3 подала заяву про зміну предмету позову (а. с. 82-97).
?Протокольна ухвала від 10 червня 2020 року про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та переходом на стадію підготовчого засідання (а. с. 107).
?06 липня 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (а. с. 111-115).
?Протокольна ухвала від 02 жовтня 2020 року про закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті.(а. с. 129).
?У судовому засіданні від 02 вересня 2021 року суд заслухав сторін, дослідив матеріали справи та оголосив вступну та резолютивну частину рішення.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом
02 червня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб (а.с. 51).
Від шлюб мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 52).
Рішенням Дарницького районного суду від 12 грудня 2019 року по справі № 753/17923/19 шлюб між сторонами розірвано (а. с. 53-55).
До укладення шлюбу, 17 червня 2006 року, ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу придбала автомобіль марки ВАЗ 11183 за ціною 46 500 грн (а. с. 56-61).
У період шлюбу, 16 лютого 2012 року, за договором відступлення права вимоги № 16/10 ОСОБА_3 набула майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 за ціною 334 600 грн (а. с. 64-66).
У зв'язку із уточненням площі квартири за фактичними обмірами БТІ ОСОБА_3 27 серпня 2012 року здійснила доплату у сумі 4 200 грн за майно, що є предметом договору відступлення права вимоги № 16/10 від 16 лютого 2012 року (а. с. 67, 93).
Отже, ОСОБА_3 було сплачено повну вартість майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 ) у сумі 338 800 грн (а. с. 68).
Згідно з свідоцтвом про право власності від 10 листопада 2012 року ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_4 , яка складається з 1 кімнати жилою площею 17,60 кв. м., загальною площею 48,40 кв. м. (а. с. 69). Реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 38587981 (а. с. 17).
Відповідно до звіту № В191115-4 про незалежну оцінку від 15 листопада 2019 року вартість спірної квартири становить 1 192 108 грн (а. с. 73-75).
За кредитним договором № 500273322 від 28 квітня 2012 року ОСОБА_3 отримала від ПАТ «Альфа-Банк» кошти в сумі 49 999 грн під 25 % річних зі строком повернення до 04 травня 2015 року. Заборгованість за цим кредитом була сплачена 30 травня 2012 року в сумі 51 709,46 грн (а. с. 98).
ОСОБА_3 з 1999 року працевлаштована, з 2002 по квітень 2020 року має безперервну трудову діяльність (а. с. 96-97).
ІV зміст спірних правовідносин, норми права і мотиви їх застосування.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
За приписами частини 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
За правилом, встановленим частиною 1 статті 70 СК України, при поділі майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.
Суду не надано доказів наявності між сторонами домовленості або шлюбного договору, які б визначали нерівність їх часток у спільному сумісному майні подружжя.
За приписами частини 1 та 2 статті 71 СК України визначено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Випадки, коли набуте за час шлюбу майно є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка, встановлені статтею 57 цього Кодексу. Відповідно до пункту 3 частини 1 зазначеної норми особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Так, ОСОБА_3 вказувала, що 1/2 частина спірної квартири є її особистою власністю, оскільки була придбана за її особисті кошти, які були подаровані друзями та близькими, а саме: ОСОБА_6 подарувала їй 1 000 доларів США, ОСОБА_7 - 1 000 доларів США, ОСОБА_8 - 800 євро, ОСОБА_9 - 4 000 доларів США, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - 9 700 доларів США, ОСОБА_12 - 3 000 доларів США.
Відповідно до частини 5 статті 719 ЦК України договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
За загальним правилом, встановленим статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом норм статей 77, 78, 79, 80, 89 ЦПК України докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості і об'єктивності, а в своїй сукупності - також достатності, для підтвердження наявності або відсутності обставин справи, які відносяться до предмета доказування.
Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).
Відповідні нотаріальні договори дарування валютних цінностей на користь ОСОБА_3 суду не надано.
Суд також відхиляє доводи ОСОБА_3 , що платіж у сумі 8 440,35 доларів США, здійснений 18 червня 2008 року на рахунок ОСОБА_1 , відкритий в Otpbank (а. с. 62), є її особистими коштами від продажу власного автомобіля, оскільки випискою з банківського рахунку підтверджено лише, що такий платіж дійсно був здійснений.
Доказів, які б підтверджували, що кошти від продажу власного автомобіля ОСОБА_3 , ВАЗ 11183, були використані саме на оплату кредиту за автомобіль Toyota Corolla, який у свою чергу був проданий для погашення боргів, взятих на придбання спірної квартири, - суду також не надано.
Отже, жодні належні та допустимі докази на підтвердження того, що кошти належали ОСОБА_3 особисто - відсутні, тому підстави для визнання за нею права особистої приватної власності на 1/2 частину спірної квартири в суду відсутні.
Посилання ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_1 у період з осені 2008 року по липень 2011 року взагалі ніде не працював, перебував на її утриманні, а тому не мав коштів для придбання спірної квартири, не заслуговують на увагу, оскільки стаття 60 СК України резюмує спільність майна, набутого подружжям за час шлюбу, незалежно від того, що один з них не мав самостійного заробітку (доходу).
Оскільки майно було набуте протягом перебування сторін у зареєстрованому шлюбі за відсутності доказів придбання за особисті кошти одного із них, воно є спільним майном подружжя та підлягає поділу в рівних частках, тобто по 1/2 за кожним.
З огляду на встановлені судом обставини, що підтверджені доказами, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 - частковому задоволенню шляхом поділу спільного майна подружжя в рівних частках.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
За правилами, встановленими статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір заявлених ОСОБА_1 позовних вимог становив 1/2 частину вартості квартири, тобто 1 192 108 / 2 = 596 054 грн. У зв'язку з розглядом цієї справи він поніс витрати зі сплати судового збору в сумі 5 960,60 грн (а. с. 22а) та в сумі 768,40 грн (а. с. 22б) за подачу клопотання про витребування доказів, а разом 5 960,60 грн + 768,40 грн = 6 729,00 грн.
Позивачеві виділено у власність майна на суму 596 054 грн, тому суд покладає на відповідача судові витрати в сумі 6 729,00 грн.
У свою чергу ОСОБА_3 був сплачений судовий збір у сумі 9060,02 грн (а. с. 78). Зустрічні позовні вимоги були задоволені частково на суму 596 054 грн, що становить 66 % від розміру заявлених позовних вимог та відповідає судовому збору в сумі 5 979,60 грн, який необхідно покласти на позивача.
Отже, за результатами заліку взаємних вимог суд покладає на відповідача ОСОБА_3 судові витрати позивача в сумі 749,40 грн (6 729,00 грн - 5 979,60 грн).
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) право власності на Ѕ частину квартири загальною площею 48,40 кв.м., житловою площею 17,60 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 38587981).
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) право власності на Ѕ частину квартири загальною площею 48,40 кв.м., житловою площею 17,60 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 38587981).
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 749,40 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: