ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10906/18
провадження № 2/753/1082/21
"09" вересня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Кирик К. С., розглянувши судовому засіданні в в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-банк», державного реєстратора комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової Олександри Валеріївни про визнання недійсним (протиправним) та скасування рішення про державну реєстрацію прав, поновлення запису про право власності,
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі по тексту ПАТ «Укрсоцбанк», банк, відповідач-1) та державного реєстратора Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Попової Олександри Валеріївни (далі по тексту - державний реєстратор Попова О. В., відповідач-2) про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40915464 від 03.05.2018 15:18:53 про реєстрацію за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та поновленням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності на цю квартиру за позивачкою.
Позов обґрунтований такими обставинами. 17 квітня 2008 року ОСОБА_1 отримала від ТОВ «УніКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», кредит у сумі 107 000 доларів США зі строк повернення не пізніше 17 квітня 2028 року під 11 % річних на придбання квартири, що за знаходиться адресою: АДРЕСА_1 . З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору ця квартира, яка є єдиним житлом позивачки, була передана банку в іпотеку на підставі іпотечного договору. У квітні 2018 року позивачка отримала від приватного нотаріуса повідомлення від банку з вимогою повернути борг по кредитному договору на намір звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги протягом тридцятиденного строку. У відповідь позивачка проінформувала нотаріуса та банк про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки на спірну квартиру розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на звернення стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», про розгляд у суді спору між нею та банком щодо розміру заборгованості за кредитним договором та запропонувала врегулювати проблемну заборгованість в інший спосіб. Всупереч існуючому мораторію 02 травня 2018 року державним реєстратором Поповою О. В. були прийняті рішення про реєстрацію квартири за банком з накладенням на неї заборони та збереженням її іпотекодавцем. Позивачка вважає, що перереєстрація права власності була проведена з порушенням норм Закону України «Про мораторій на звернення стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Закону України «Про іпотеку», процедури позасудового стягнення та порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Державний реєстратор Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Попова Олександра Валеріївна про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку за місцезнаходженням органу реєстрації згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте в судове засідання не з'явилася, причини неявки не повідомила, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.
?Ухвалою суду від 10 липня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження (т. 1, а. с. 52-53).
?Ухвалою суду від 10 липня 2018 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та заборони представникам ПАТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії щодо вселення та реєстрації в спірній квартирі як постійних чи тимчасових мешканців (т. 1, а. с.55-56).
?10 жовтня 2018 року від представника ПАТ «Укрсоцбанк», адвоката Біллерис Ю. О., надійшла апеляційна скарга на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року про забезпечення позову (т. 2, а. с. 57-68).
?13 листопада 2018 року від представника ПАТ «Укрсоцбанк» надійшов відзиву на позовну заяву без доказів надсилання іншим сторонам по справі, а тому він не береться судом до уваги (т. 1., а. с. 71-92).
?Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року про забезпечення позову та залишено апеляційну скаргу без руху (т. 1, а. с. 71).
?Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року відкрито апеляційне провадження (т. 2, а. с. 83).
?Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року закінчено підготовчі дії у справі за апеляційною скаргою ПАТ «Укрсоцбанк» на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року (т. 2, а. с. 85).
?18 лютого 2019 року від представника позивачки, адвоката Даньшина Є. С., надійшов відзив на апеляційну скаргу (т. 2, а. с. 87-106).
?Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2019 року ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року залишено без змін (т. 2, а. с. 129-131).
?06 вересня 2019 року від представника ПАТ «Укрсоцбанк» надійшли додаткові пояснення (т. 1, а. с. 117-127).
?13 вересня 2019 року від позивачки надійшла заява про зміну предмета позову (т. 1, а. с. 132-136).
?Ухвалою суду від 20 січня 2020 року замінено сторону відповідача Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на його правонаступника Акціонерне товариство «Альфа - Банк» (т. 1, а. с. 179-180).
?Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року справу прийнято до провадження судді Т. О. Трусової (т. 1, а. с. 106).
?У судовому засіданні від 24 травня 2021 року судом частково задоволено клопотання представника позивачки, адвоката Шевченко Т. В., про долучення доказів до матеріалів справи, відмовлено у долученні відповіді на відзив, залишено без розгляду клопотання про витребування доказів, долучено судову практику, закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті (т. 3, а. с. 6).
?09 вересня 2021 року від представника позивачки, адвоката Шевченко Т. В., надійшла заява про розгляд справи без її участі та заява про намір подати заяву про розподіл судових витрат (т. 3, а. с. 15-17).
?09 вересня 2021 року від представника АТ «Альфа-банк» Тищенко К. О. надійшла заява про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечувала (т. 3, а. с. 18).
?09 вересня 2021 року судом ухвалено вступну та резолютивну частину рішення (т. 3, а. с. 19-20).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
17 квітня 2008 року за договором про іпотечний кредит № CLTR - 000000012637 ОСОБА_1 (далі по тексту - кредитний договір), отримала від ТОВ «УніКредит Банк» кредит у сумі 107 000 доларів США під 11 % річних строком на 20 років, до 17 квітня 2028 року, для придбання квартири АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 15-18).
З метою забезпечення повного та своєчасного виконання позивачкою зобов'язань за договором про іпотечний кредит 17 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «УніКредит Банк» був укладений іпотечний договір № CLTR - 000000012637/S (далі по тексту - іпотечний договір), відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку нерухоме майно: двокімнатну квартиру загальною площею 85 кв. м., жилою площею 33 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі по тексту - предмет іпотеки). Договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З. та зареєстрований в реєстрі за № 3463. На квартиру була накладена заборона відчуження до припинення договору іпотеки, яка була зареєстрована в реєстрі за № 3464 (т. 1, а. с. 20-22).
Відомості про іпотеку та заборону відчуження були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (т. 1, а. с. 31).
Пунктом 5.2.2. кредитного договору було передбачене право банку при виникненні простроченої заборгованості за кредитом та процентами за його користуванням протягом 30 календарних днів, а також у разі недотримання позичальником умов цього договору та/або будь-кого іншого договору, укладеного з банком та в інших випадках, передбачених цих договором, вимагати дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.
Пунктом 7.1.5. іпотечного договору було передбачене право банку звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо при настанні строку виконання зобов'язання або його тієї чи іншої частини воно не буде виконане.
Згідно з пунктом 9.1 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснювалось на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріусу; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору. Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених цим договором (пункт 9.2. іпотечного договору).
Відповідно до пунктів 9.2-9.3.1. іпотечного договору за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов.
У випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець цим договором підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки. При цьому різниця між вартістю предмета іпотеки, визначеної на підставі експертної оцінки предмета іпотеки та/або на підставі зафіксованої в цьому договорі оцінки предмета іпотеки сторонами, та фактичною сумою заборгованості іпотекодавця перед іпотекодержателем на дату прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про придбання предмета іпотеки у власність підлягає відшкодуванню іпотекодавцю. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення в іпотекодержателя права звернення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та засвідчують право власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя. Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя з дати прийняття ним письмового рішення про придбання предмета іпотеки у власність.
Згідно з пунктом 9.3.4. письмові повідомлення іпотекодержателя іпотекодавцю надсилаються поштою.
23 вересня 2009 року до кредитного договору були внесені зміни, а саме: строк повернення кредиту був встановлений не пізніше 23 квітня 2030 року; сума кредиту була визначена на рівні 106 701,34 доларів США; викладено пункт 2.1. в новій редакції; проценти за користування позикою за період з 23 вересня 2009 року по 22 вересня 2010 року встановлено на рівні 7 % річних, а після закінчення цього строку - 11,3 % річних; встановлена пільга щодо погашення основної суми кредиту за період з 23 вересня 2009 року по 22 вересня 2010 року; змінений п. 2.5.1. щодо методу нарахування щомісячних відсотків; викладено графік погашення кредиту в новій редакції; щодо обов'язку позивачки надати пролонгований договір страхування предмету іпотеки; щодо обов'язку позивачки подавати підтверджуючі документи про доходи; щодо обов'язку позивачки узаконити перепланування квартири та подання відповідної довідки банку; щодо обов'язку позивачки змінити фінансового поручителя та право банку застосувати підвищену процентну ставку у разі невиконання умов кредитного договору (т. 1, а. с. 19).
19 квітня 2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. направив позивачці на адресу: АДРЕСА_1 повідомлення від ПАТ «Укрсоцбанк» за вих. № Б 18.03/12 від 02 березня 2018 року, в якому банк вимагав сплатити борг за кредитним договором, який станом на 17.02.2018 складав 139 804, 20 доларів США, з яких 89 453,11 доларів США - строкова заборгованість за тілом кредиту, 10 097,26 доларів США - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 131,38 доларів США - строкова заборгованість по відсотками за кредитом, 40 122,45 доларів США - прострочена заборгованість по відсотками за кредитом. Банк також повідомив позивачку про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання вимоги про повернення коштів протягом тридцятиденного строку (т. 1, а. с. 24-25).
У відповідь позивачка листом від 11 травня 2018 року, який був направлений 15 травня 2018 року, надіслала банку та приватному нотаріусу свої заперечення та повідомила про неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки на квартиру загальною площею 85 кв. м., яка є її єдиним житлом та придбана за кредитні кошти, взяті в іноземній валюті, розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на звернення стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім того, позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки неможливий, оскільки на дату звернення в Дарницькому районному суді м. Києва розглядається спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, справа № 753/3738/16-ц. Також, позивачка звернулась до банку із заявою про врегулювання проблемної заборгованості про кредитному договору шляхом реструктуризації кредиту, дисконтування при добровільному частковому погашенні кредиту та/або відступлення права вимоги фінансової компанії по ціні, погодженій між сторонами (т. 1, а. с. 26-30).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, державним реєстратором комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Поповою О. В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40915464 від 03.05.2018 15:18:53, на підставі якого було внесено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1544306680000), за ПАТ «Уксоцбанк» (код юридичної особи: 00039019), номер запису про право власності: 25981107.
Підставою виникнення права власності були: договір іпотеки, серія та номер 3463, виданий 17 квітня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З. З.; письмова вимога, серія та номер: № Б 18.03/12, видана 02.03.2018, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк»; рекомендоване письмове повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 02.03.2018, видавник: ПАТ «Укрпошта» (т. 1, а. с. 32-33).
У провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 753/3738/16-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Ухвалою суду від 17 лютого 2017 року по справі призначено судову бухгалтерську експертизу по договору про іпотечний кредит № CLTR - 000000012637 від 17 квітня 2008 року (т. 1, а. с. 23). Рішення у справі не ухвалене, розгляд справи призначений на 22.06.2021 о 12:00 год. (т. 1, а. с. 237).
За відомостями Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «Укрсоцбанк» припинено 03 грудня 2019 року за рішенням його засновників. Його правонаступником є акціонерне товариство «Альфа-Банк» (т. 1, а. с.148).
З відповіді Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 10.03.2021 на адвокатський запит представника позивачки, адвоката Шевченко Т. В., про наявність зареєстрованого за позивачкою іншого нерухомого майна встановлено, що дані бюро не систематизовані за прізвищем, ім'ям та по-батькові власника (т. 1, а. с. 242-243, 248).
За відомостями паспорту позивачка вона з 08 квітня 2010 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 226).
IV. Зміст спірних правовідносин, норми права і мотиви їх застосування.
Однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої домовленості, яка знайшла своє вираження у статтях 3, 6, 626, 627, 628, 629, 638 ЦК України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Передбачені цивільним законодавством забезпечувальні заходи виконання зобов'язання завжди виникають у зв'язку з основним зобов'язанням і, як правило, мають залежний від основного зобов'язання характер, тобто їх дійсність залежить від дійсності основного правочину.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є застава, в силу якої кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (стаття 572 ЦК України).
Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (стаття 1 Закону України «Про заставу»).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
За положеннями частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (стаття 35 Закону № 898-IV).
Відповідно до приписів статті 36 Закону № 898-IV сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов'язанням: за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем); за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі).
Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем встановлює стаття 37 Закону № 898-IV.
Згідно з цією нормою іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Наведене означає, що в межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право звернутися до державного реєстратора з метою державної реєстрації за собою права власності на об'єкт нерухомого майна і документом, який підтверджуватиме відповідний перехід права власності, є або окремий договір між іпотекодавцем та іпотекодержателем, або застереження в іпотечному договорі.
Судом установлено, що зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконувала, а відтак іпотекодержатель набув права задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку згідно із застереженням, що міститься в іпотечному договорі. За своїм змістом пункти 9.1-9.3.1 іпотечного договору є застереженням у розумінні Закону України «Про іпотеку».
Одним із аргументів позивачки є порушення відповідачами вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VII).
Статтею 1 цього Закону (в редакції, чинній на час вчинення оспорюваної реєстраційної дії) передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Отже, на звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки поширюються вимоги Закону № 1304-VII.
Водночас даючи оцінку доводам позивача про те, що належна їй квартира не може бути примусово стягнута з огляду на установлений вказаним Законом мораторій, суд виходить з положень статей 12, 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Квартира придбана виключно за кредитні кошти, взяті в іноземній валюті - доларах США. Загальна площа квартири становить 85 кв. м. Позивач з 08 квітня 2010 року зареєстрована та проживає в квартирі, що є предметом іпотеки. Позивачка не надавала згоди на відчуження предмету іпотеки. Відповідачами дані докази не спростовані, а тому суд доходить висновку, що наявні усі умови, передбачені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», для застосування мораторію на стягнення на предмет іпотеки.
Умови та порядок здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно встановлені нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» № 1952-VI від 01.07.2004 (далі - Закон № 1952-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1952-VI його дія поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження (стаття 4 Закону № 1952-VI).
За нормою пункту 14 частини першої статті 27 Закону № 1952-VI державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться зокрема на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
У відповідності до частини першої статті 18 Закону № 1952-VI державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга статті 18 Закону № 1952-VI ).
Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (в редакції, чинній на час вчинення оспорюваних реєстраційних дій, далі - Порядок № 1127) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Оскільки оспорювані реєстраційні дії були вчинені на користь відповідача АТ «Укрсоцбанк», саме банк повинен довести факт подання ним чи його уповноваженою особою державному реєстратору документів, що слугують підставою для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, згідно з переліком, визначеним пунктом 61 Порядку № 1127, зокрема копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.
Підставою виникнення права власності згідно із записами, внесеними до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, були: договір іпотеки, серія та номер 3463, виданий 17 квітня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З. З.; письмова вимога, серія та номер: № Б 18.03/12, видана 02.03.2018, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк»; рекомендоване письмове повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 02.03.2018, видавник: ПАТ «Укрпошта» (т. 1, а. с. 32-33).
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачкою, що вона дійсно отримала від банку письмову вимогу про усунення порушень, однак банком належними та достовірними доказами не доведено наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання позивачкою від банку письмової вимоги, що є порушенням пункту 61 Порядку № 1127.
За таких обставин у державного реєстратора були відсутні правові підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-банк».
Суд відхиляє посилання представника позивачки на порушення державним реєстратором Поповою О. В. пункту 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868, щодо необхідності проведення технічної інвентаризації об'єкту нерухомого майна, оскільки на момент проведення оспорюваної реєстрації даний порядок втратив чинність.
Не заслуговують на увагу і посилання сторони позивачки на порушення державним реєстратором Поповою О. В. пункту 57 Порядку № 1127, щодо подання документу, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину, оскільки такі вимоги ставляться для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, тоді як перелік документів, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, регулюється пунктом 61 Порядку № 1127. Подання державному реєстратору доказів отримання позичальником кредитних коштів також не передбачено цим пунктом.
У підсумку, враховуючи, що в результаті прийнятого з порушенням закону рішення про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за АТ «Укрсоцбанк» даний об'єкт вибув із власності позивачки ОСОБА_1 , її порушене право власності підлягає судовому захисту.
Частина третя статті 26 Закону № 1952-IV (у чинній редакції) визначає, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Зважаючи на викладене, суд вбачає підстави для захисту порушеного права позивачки у спосіб, передбачений чинним законодавством, шляхом визнання протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за АТ «Укрсоцбанк», припинення права власності банку на вищевказану квартиру та поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності на неї позивачки.
За змістом положень цивільного процесуального закону позивачем є особа, яка звернулася до суду у встановленому законом порядку та стверджує про порушення, невизнання або оспорювання своїх прав, свобод чи інтересів іншими учасниками цивільних відносин, а відповідач - це особа, яка має нести установлену договором або законом відповідальність.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
Наведене означає, що належний суб'єктний склад учасників спору є тоді, коли у сторін спору існує зв'язок із предметом позову, тобто щодо предмету позову у сторін виникають суб'єктивні права. Від належного суб'єктивного складу сторін залежить питання про задоволення позовних вимог з підстав їх законності.
Аналіз змісту законодавчих норм, які визначають порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та обтяжень таких прав, дає підстави для висновку, що сторонами у справі щодо реєстрації майна та майнових прав, якщо такі вимоги є похідними від спору про право цивільне, є з одного боку особа, яка оспорює реєстраційну дію, а з іншого - особа, на користь якої вчинено оспорювану реєстраційну дію, якою у даному випадку є АТ «Укрсоцбанк», а відтак вимоги позивачки до державного реєстратора Попової О. В. є безпідставними, тобто такими, що заявлені до неналежного відповідача.
VI. Розподіл судових витрат між сторонами
За правилом, встановленим статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.
Отже, з огляду на результат розгляду справи сплачений при подачі цього позову судовий збір за подання позову та заяви про забезпечення позову покладається на належного відповідача АТ «Укрсоцбанк».
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-банк» задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової Олександри Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40915464 від 03.05.2018 15:18:53, на підставі якого було внесено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1544306680000), за публічним акціонерним товариством «Уксоцбанк» (код юридичної особи: 00039019), номер запису про право власності: 25981107.
Припинити право власності акціонерного товариства «Альфа-банк» (код юридичної особи: 23494714) на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1544306680000) з поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1544306680000).
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової Олександри Валеріївни.
Стягнути з акціонерного товариства «Альфа-банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код юридичної особи: 23494714) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1 057 гривень 20 копійок.
Стягнути з акціонерного товариства «Альфа-банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код юридичної особи: 23494714) в дохід держави судовий збір в сумі 908 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: