Справа № 536/277/22
21 квітня 2022 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді: - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора: - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Кременчуці, в залі суду, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суд,
24.02.2022 року ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області застосовано запобіжний захід - тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , строком на 60 (шістдесят) діб, до 24.02.2022 року.
21.04.2022 року під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтовано зокрема тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме у 12 епізодів крадіжок.
ОСОБА_4 , раніше судимий:
- 13 травня 1988 року вироком Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області за ч. 3 ст. 81, ч 2 ст. 140, ч. 2, 17-140 КК України до 3 років позбавлення волі; Звільнений 25.05.1991 року по відбуттю строку покарання;
- 07 лютого 1995 року вироком Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області за ч. 2 ст. 140 КК України до 1 року позбавлення волі; Звільнений 05.07.1995 року;
- 19 жовтня 1995 року вироком Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області за ч. 1 ст. 86, ст. 44, ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 89, ч. 1 ст. 145, ст. 42 КК України до 6 років позбавлення волі; Звільнений 19.10.2001 року по відбуттю строку покарання;
- 06 вересня 2002 року вироком Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;
- 13 березня 2003 року вироком Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області за ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі на підставі ст. 70 КК України приєднано 6 місяців позбавлення волі по вироку від 06.09.2002 року. - до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 09.06.2006 року по відбуттю строку покарання;
- 22 березня 2007 року вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки;
- 15 березня 2010 року вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області за ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 185, ст. 70, ст. 72 КК України до позбавлення волі на строк 5 років;
- 28 жовтня 2013 року вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки; звільнений 21.10.2016 року ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області умовно - достроково: невідбутий строк покарання 1 рік 26 днів;
- 05.01.2017 року вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; Звільнений 13.03.2020 року по відбуттю строку покарання.
27.01.2022 року у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 185 КК України.
Обґрунтованість повідомленої підозри доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:
-протоколами прийняття заяв про вчинення кримінальних правопорушень від 31.08.2021 року, 04.10.2021 року, 09.10.2021 року, 23.10.2021 року, 11.11.2021 року та 13.12.2021 року;
-протоколами допитів потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ОСОБА_13 ;
-протоколом огляду від 15.12.2021 року;
-протоколами допиту свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ;
-протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.12.2021 року, 15.12.2021 року, 16.12.2021 року.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років позбавлення волі та будучи обізнаним про те, що за вчинення кримінальних правопорушень йому загрожує реальна міра покарання, є реальний ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду.
Також, має місце ризик того, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, з якими особисто знайомий, з метою зміни ними своїх показань. Окрім того, існує ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він є особою раніше не одноразово судимою та в даний час Кременчуцьким районним судом відносно нього розглядаються обвинувальний акт за вчинення 25 епізодів злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України, що вказує на той факт, що обвинувачений схильний до вчинення злочинів, оскільки не має законних джерел для існування.
Враховуючи зазначені вище ризики і наявність обґрунтованої підозри, продовження запобіжного заходу до ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним в даному випадку.
Інші більш м'які запобіжні заходи не можливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 із наступних причин:
- особисте зобов'язання - не можливо застосувати, оскільки воно є найменш суворим запобіжним заходом і полягає лише у покладені певних обов'язків на обвинуваченого, що у свою чергу не надає можливості в повній мірі здійснювати контроль за його поведінкою та не забезпечить запобіганню наявних ризиків, а також у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 вчинив тяжкі злочини, є особою яка раніше неодноразово судимою, а отже схильним до вчинення нових кримінальних правопорушень;
- особиста порука - на адресу прокурора не надходили письмові звернення осіб, які б мали бажання поручитися за ОСОБА_4 ;
- застава - прокурору не надходили заяви або клопотання від обвинуваченого чи його рідних, або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при зверненні прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу;
- домашній арешт - не можливо застосувати, оскільки даний запобіжний захід передбачає можливість перебування обвинуваченого на волі поза постійним візуальним спостереженням.
На підставі вищевикладеного, просив суд продовжити відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, з огляду на наступне.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкція ч. 3 ст. 185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від суду;
2) незаконно впливати на свідків, з якими особисто знайомий, з метою зміни ними своїх показань.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Так, наразі підстав для зміни застосованого стосовно обвинуваченого запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний із триманням під вартою, суд не вбачає, оскільки:
- особисте зобов'язання - не можливо застосувати, оскільки воно є найменш суворим запобіжним заходом і полягає лише у покладені певних обов'язків на обвинуваченого, що у свою чергу не надає можливості в повній мірі здійснювати контроль за його поведінкою та не забезпечить запобіганню наявних ризиків, а також у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 вчинив тяжкі злочини, є особою яка раніше неодноразово судимою, а отже схильним до вчинення нових кримінальних правопорушень;
- особиста порука - на адресу суду не надходили письмові звернення осіб, які б мали бажання поручитися за ОСОБА_4 ;
- застава - суду не надходили заяви або клопотання від обвинуваченого чи його рідних, або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при зверненні прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу;
- домашній арешт - не можливо застосувати, оскільки даний запобіжний захід передбачає можливість перебування обвинуваченого на волі поза постійним візуальним спостереженням.
Усі вищеперераховані запобіжні заходи, на думку суду неможливо застосувати, оскільки існують наступні ризики:
-обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки він обізнаний про те, що за вчинення кримінальних правопорушень йому загрожує реальна міра покарання;
-обвинувачений може незаконно впливати на свідків, з якими особисто знайомий, з метою зміни ними своїх показань;
-може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він є особою раніше неодноразово судимою, в тому числі за злочини проти власності. В даний час Кременчуцьким районним судом відносно нього розглядаються обвинувальний акт за вчинення 25 епізодів злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України.
З урахуванням вказаного, будь-який запобіжний захід, що не передбачає тримання під вартою передбачає можливість обвинуваченого перебувати на волі, що дає йому можливість вчиняти дії, які можуть призвести до негативних наслідків при установлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, у зв'язку із чим підстави для обрання більш м'яких запобіжних заходів відсутні.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 36 рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину та враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Аналогічна позиція ЄСПЛ викладена у справі «Ілійков проти Болгарії».
ОСОБА_4 , який раніше судимий обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років.
Враховуючи вищевикладене, обґрунтування клопотання про продовження запобіжного заходу, беручи до уваги суть інкримінованих правопорушень, та те, що ОСОБА_4 є безробітним, не має постійного джерела доходу, що свідчить про можливість настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, з метою запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. Тому, за таких обставин суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з метою забезпечення кримінального провадження.
Керуючись ст. ст.177, 178, 182, 183, 314, 315 КПК України ,-
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Топали Одеської області, громадянина України, не одруженого, з базовою середньою освітою, не працюючого, раніше судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 обрати негайно в залі суду.
Строк запобіжного заходу рахувати з 21 квітня 2022 року.
Строк дії ухвали в частині обрання запобіжного заходу визначити до 19 червня 2022 року.
Визначити суму застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 49620 грн.
Застава відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26304855; банк отримувача - ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA398201720355289002000015950; в платіжному документі в призначені платежу обов'язково зазначається для застави: назва суду; інформація про постанову (ухвалу) судді чи суду та прізвище, ім'я, по батькові обвинуваченого (дана інформація необхідна для оперативного повернення застави в порядку передбаченому чинним законодавством).
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Полтавська УВП (№ 23)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити письмово прокурора Кременчуцької окружної прокуратури та Кременчуцький районний суд Полтавської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_4 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Уповноважена службова особа Державної установи «Полтавська УВП (№ 23)» у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_4 зобов'язана роз'яснити йому обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу, суду;
2) повідомляти, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, за наявності таких документів.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
СуддяОСОБА_1