19 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 340/2712/19
адміністративне провадження № К/9901/22174/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Пасічник С.С., Гімона М.М.,
розглянув у попередньому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 (суддя Кармазина Т.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.08.2020 (головуючий суддя Лукманова О.М., судді Божко Л.А., Дурасова Ю.В.),
У жовтні 2019 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - ГУ ДПС у Кіровоградській області, ГУ ДПС, відповідач), у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.08.2019:
№00001721403 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250 000 грн. за порушення частини двадцятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального»;
№00001711403 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 517 402,14 грн. за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП ОСОБА_1 посилався на те, що згідно з відомостями з ЄДРПОУ ГУ ДПС у Кіровоградській області не є правонаступником Головного управління ДФС у Кіровоградській області, відтак, у відповідача не було повноважень приймати спірні податкові повідомлення-рішення. Також позивач вказував на те, що у судовому процесі з розгляду справи №397/1325/19 Олександрівським районним судом Кіровоградської області досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії ГР №295199 від 10.09.2019, складений інспектором поліції Олександрівського ВП Знам'янського ВП ГУНП у Кіровоградській області щодо вчинення ним, ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (провадження господарської діяльності без одержання ліцензії), за результатами чого ухвалено постанову від 10.09.2019, якою провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10.09.2019 у справі №397/1325/19 набрала законної сили. Вказана обставина, на переконання позивача, свідчить про неправомірність податкового повідомлення-рішення №00001721403. Також ФОП ОСОБА_1 зазначив, що у встановлений законом строк подав заяву про отримання ліцензії, за результатом розгляду якої 16.07.2019 Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області видано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним номером 11150314201900177 та терміном дії з 16.07.2019 по 16.07.2024. Позивач доводив, що вчинив усі необхідні дії щодо порядку подачі заяви і документів для отримання ліцензії та обґрунтовано розраховував на її отримання у встановлений законом строк. За відсутності правової визначеності щодо органу ліцензування притягнення його до відповідальності за здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним у з 01.07.2019 по 15.07.2019 є протиправним.
Позовні вимоги щодо податкового повідомлення-рішення №00001711403 ФОП ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він є платником єдиного податку, фактично розпочав фінансово-господарську діяльність з 02.05.2018, отже, дванадцятимісячний термін обліку суми доходу в цілях визначення підстав для обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість припадає на 02.05.2019. Визначений нормою пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України граничний розмір доходу (1 000 000 грн.) впродовж періоду з 02.05.2018 по 02.05.2019 позивач не отримав, що підтверджується відомостями застосовуваного ним реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) станом на 02.05.2019: обліковано обіг коштів (оборот) у сумі до 1 000 000 грн. (без урахування податку на додану вартість).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.08.2019 №00001711403 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 517 402,14 грн. за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Висновок щодо задоволеної частини позовних вимог суд першої інстанції обґрунтував тим, що норма пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не поширюється на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. Суд зазначив, що ФОП ОСОБА_1 фактично розпочав фінансово-господарську діяльність з 02.05.2018, є платником єдиного податку, докази реєстрації позивача у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість відповідач не надав. ФОП ОСОБА_1 вів оперативний контроль за кількістю скрапленого вуглеводневого газу в інших формах, зокрема із застосуванням книг і касового апарату РРО.
Відмовляючи у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00001721403, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 Державну фіскальну службу України (далі ДФС України) реорганізовано та утворено Державну податкову службу України (ДПС України), яка є правонаступником її майна, прав та обов'язків у відповідних сферах діяльності, а територіальні органи ДФС України продовжують здійснювати свої повноваження до передачі повноважень територіальним органам ДПС України. Суд встановив, що ГУ ДПС у Кіровоградській області зареєстроване 31.07.2019, у зв'язку з чим не прийняв довід позивача про відсутність у ГУ ДПС станом на 03.08.2019 повноважень приймати податкові повідомлення-рішення. Суд вказав, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок податків і зборів» від 28.11.2018 №2628-VІІІ запроваджено ліцензування роздрібної торгівлі пальним з 01.07.2019, а відповідно до Положення про ДПС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, ДПС України здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом, безпосередньо та через свої територіальні органи. Суд зазначив, що ДФС України листом від 30.05.2019 №17014/7/99-99-12-01-01-17 роз'яснила порядок отримання ліцензії, зокрема на роздрібну торгівлю паливом, а саме: приймання документів з 12.06.2019 та видачу ліцензій з 01.07.2019. Суд першої інстанції виснував, що ФОП ОСОБА_1 незаконно здійснював з 01.07.2019 по 15.07.2019 роздрібну торгівлю пальним без ліцензії, оскільки контролюючим органом в межах 20-денного строку, передбаченого Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» 16.07.2019 видано ліценцію позивачу, який подав документи на її отримання 26.06.2019. Суд не прийняв до уваги постанову Олександрівського районного суду Кіровоградській області у справі №397/1325/19, якою ФОП ОСОБА_1 визнано невинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (провадження господарської діяльності без ліцензії), оскільки фактичною перевіркою встановлено здійснення позивачем роздрібної торгівлі паливом без ліцензії з 01.07.2019 по 15.07.2019.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.08.2020 скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову. В цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00001721403 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250 000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 1, частини другої статті 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензійними умовами є нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов'язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії. У разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується. Апеляційний суд дійшов висновку, що, оскільки обов'язок отримати ліцензію на здійснення роздрібної торгівлі пальним встановлено з 01.07.2019, а постанова Кабінету Міністрів України, якою був визначений орган ліцензування цього виду діяльності також набрала чинності з цієї дати, суб'єкт господарювання не може нести відповідальність за провадження роздрібної торгівлі паливом без ліцензії з 01.07.2019. Стосовно листа ДФС України від 30.05.2019 №17014/7/99-99-12-01-01-17, апеляційний суд виснував, що він не є встановленим законом способом регулювання питань, які в силу закону регулюються відповідними нормативно-правовими актами.
ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.08.2020, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження ГУ ДПС зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС): неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми частини двадцятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах (здійснення роздрібної торгівлі пальним без відповідної ліцензії впродовж періоду часу між зверненням суб'єкта підприємницької діяльності до органу ліцензування із заявою про видачу ліцензії і датою видачі ліцензії за умови, що орган ліцензування розглянув таку заяву у встановлений чинним законодавством строк).
Обгрунтовуючи касаційну скаргу, ГУ ДПС посилається на встановлений у судовому процесі факт здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним без ліцензії з 01.07.2019 по 15.07.2019 та неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема частини двадцятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Верховний Суд ухвалою від 21.09.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та безпідставну.
Згідно з частиною першою статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що з 06.08.2019 по 07.08.2019 посадовими особами Головного управління ДФС у Кіровоградській області відповідно до наказу від 05.08.2019 №1293 та направлень на перевірку проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обліку готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів, та наявності ліцензій, патентів, свідоцтва на газовій АЗС, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами перевірки, викладеними в акті від 07.08.2019 №103/11/11/РРО/ НОМЕР_1 , були встановлені порушення, зокрема пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», частини двадцятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме: реалізація скрапленого газу на газовій АЗС, який не облікований у встановленому порядку (висновок щодо цього правопорушення зроблено з посиланням на те, що кількісний облік скрапленого вуглеводневого газу (СВГ) на АЗС ведеться з порушенням пункту 9 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2006 №332); реалізація пального без наявності відповідної ліцензії.
Заперечення позивача на акт перевірки були залишені без задоволення.
На підставі акта перевірки ГУ ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.08.2019: №00001721403 форми «С», згідно з яким до позивача за порушення частини двадцятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 250 000 грн., та №00001711403 форми «С», згідно з яким до позивача за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 517 402,14 грн.
Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 2628-VІІІ (далі - Закон №2628-VІІІ) внесені зміни до Закону №481/95-ВР, зокрема запроваджено ліцензування роздрібної торгівлі пальним з 1 липня 2019 року, доповнено частину другу статті 17 цього Закону положеннями про застосування до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії фінансових санкцій (штрафу) у розмірі 250000 гривень.
Відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР в редакції Закону №2628-VІІІ (далі - так само) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства (частини двадцята, двадцять шоста, двадцять восьма, тридцята, тридцять четверта, тридцять шоста та сорок сьома статті 15).
У касаційній скарзі ГУ ДПС вказує на те, що позивач безпідставно обгрунтовує свої вимоги нормою пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання застосування принципів мовчазної згоди» від 27.01.2010 №77, згідно з якою в разі ненадання у визначений законом строк суб'єкту господарювання документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі документа дозвільного характеру або прийняття рішення про відмову в його видачі, на підставі копії опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття.
При цьому ГУ ДПС посилається на встановлений судом факт звернення позивача із заявою про отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним до Головного управління ДФС у Кіровоградській області 26.06.2019 та факт видачі позивачу відповідної ліцензії 16.07.2019, тобто на факт дотримання контролюючим органом встановленого статтею 15 Закону №481/95-ВР строку розгляду заяви позивача. Позивач, однак, не дочекавшись закінчення встановленого законом 20-денного строку, що надається органу ліцензування для перевірки поданих суб'єктом господарювання документів для отримання ліцензії, здійснював торгівлю пальним з 01.07.2019.
Застосування норми частини сорок сьомої статті 15 Закону №481/95-ВР в системному зв'язку з нормою пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання застосування принципів мовчазної згоди» від 27.01.2010 №77 дає підстави висновувати, що у суб'єкта господарювання, який звернувся до органу ліцензування із заявою про отримання ліцензії на право здійснення відповідного виду господарської діяльності право на застосування принципу мовчазної згоди виникає за наявності таких умов: 1) суб'єкт господарювання подав усі визначені законом документи для отримання ліцензії, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття; 2) закінчення строку розгляду поданих документів, встановленого частиною сорок сьомою статті 15 Закону №481/95-ВР; 3) відсутність (несвоєчасність) відповіді органу ліцензування по суті поданої заяви. За одночасної наявності зазначених умов здійснення суб'єктом господарювання діяльності, яка підлягає ліцензуванню, без отримання відповідної ліцензії не містить склад правопорушення.
Разом з тим, у цій справі правовідносини мають певну специфіку, яка впливає на правозастосування, на що неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах, ухвалених у справах з подібними правовідносинами.
Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює (встановлює, визначає) Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII (далі - Закон №222-VIII).
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 зазначеного Закону (в редакції, чинній з 01.07.2019; далі - так само) ліцензуванню підлягають, зокрема виробництво і торгівля пальним відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Частиною першою статті 8 Закону №222-VIII встановлено, що у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб'єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.
У разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується (частина друга статті 20 Закону №222-VIII).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 19.06.2019 №545, яка набрала чинності з 1 липня 2019 року, територіальні органи ДПС визначені органами ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального.
З 1 липня 2019 року також набрав чинності і підпункт 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, в частині визначення повноважень Державною податковою службою України (безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи) відповідно до покладених на неї завдань щодо ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального.
Листом Державної податкової служби України від 30.05.2019 за №17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону №2628-VІІІ доведено територіальним органам - головним управлінням ДПС в областях та м. Києві, що суб'єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДПС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12.06.2019. При цьому Головні управління ДПС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб'єктам господарювання, починаючи з 01.07.2019.
Зазначений лист, як свідчить визначене в ньому коло адресатів, не може бути оцінений як доказ обізнаності позивача з порядком отримання ліцензії. Встановлення статтею 15 Закону №481/95-ВР для суб'єктів господарювання обов'язковою умовою для здійснення роздрібної торгівлі пальним з 1 липня 2019 року отримання відповідної ліцензії презумувало можливість суб'єктів господарювання отримання ліцензії до цієї дати з врахуванням повноважень органу ліцензування на розгляд заяви про видачу ліцензії впродовж 20 днів. Разом з тим, така можливість суб'єктам господарювання, які здійснювали діяльність з роздрібної торгівля пальним до набрання чинності Законом №2628-VІІІ, забезпечена не була, оскільки правові норми, які визначали орган ліцензування цього виду діяльності, набрали чинності з 1 липня 2019 року. ФОП ОСОБА_1 звернувся із заявою про отримання ліцензії 26.06.2019. У свою чергу, ГУ ДПС реалізувало повноваження щодо розгляду заяви позивача в установлений нормою частини сорок сьомої статті 15 Закону №481/95-ВР строк, видавши позивачу ліцензію 16.07.2019. Реалізація повноважень контролюючим органом за рахунок звуження права ФОП ОСОБА_1 на здійснення підприємницької діяльності з роздрібної торгівлі пальним впродовж 1 - 15 липня 2019 року є недопустимим явищем в правовій державі, не відповідає принципу верховенства права. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції обгрунтовано не визнав правопорушенням здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним без ліцензії впродовж 1-15 липня 2019 року та зробив правильний висновок про протиправність податкового повідомлення-рішення від 03.08.2019 №00001721403.
Як уже було зазначено, Верховний Суд зробив висновок щодо застосування норм статті 15, частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 01.12.2020 у справі №580/1550/20. Відповідно до цього висновку зволікання з боку держави в особі її органів виконавчої влади (Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України) щодо визначення органу ліцензування та відповідно зменшення суб'єкту господарювання строку для реалізації права на отримання ліцензії до набрання чинності нормами Закону №2628 -VІІІ щодо ліцензування є прикладом порушення принципу «належного урядування», які призвели до перешкод в господарюванні для добросовісних платників податків.
Застосовуючи цей принцип, Верховний Суд відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» керувався практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, в тому числі, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункти 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04)). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74).
З'ясовуючи наявність легітимної мети і пропорційність втручання держави у майнові права суб'єктів господарювання за обставин, що склалися, Верховний Суд виснував, що держава не створила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність до організаційного забезпечення отримання ліцензій могла б бути законною. Притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.
В розвиток наведеного висновку Верховного Суду щодо застосування норм частини двадцятої статті 15, частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» у подібних правовідносинах колегія суддів висновує, що з 01.07.2019 суб'єкт господарювання для отримання права на здійснення роздрібної торгівлі пальним повинен був звернутися із заявою про отримання відповідної ліцензії до органу ліцензування (територіального органу ДПС України). До отримання відповіді органу ліцензування про результат розгляду заяви, але не пізніше, як 20.07.2019, здійснення суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі пальним без ліцензії не тягнене відповідальність, встановлену частиною другою статті 17 зазначеного Закону.
Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обставини щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в частині податкового повідомлення-рішення від 03.08.2019 №00001711403 судом касаційної інстанції не перевірялись.
Постанова суду апеляційної інстанції в частині, щодо якої здійснено касаційний перегляд, відповідає вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 (з врахуванням результату апеляційного перегляду) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.08.2020 слід залишити без змін.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.08.2020 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЄ.А. Усенко С.С. Пасічник М.М. Гімон