Справа № 420/1301/22
20 квітня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65074, код ЄДРПОУ 36290160) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 щорiчної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рiк у розмірі п'яти мiнiмальних пенсій за віком;
зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати і виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня i за 2020 рiк у розмiрi п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги;
визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмiрi п'яти мiнiмальних пенсій за віком;
зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати і виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рiк у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченоп суми такої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має статус учасника бойових дій. У 2020 році позивачу була виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня в розмірі 1390 грн., а в 2021 році - у розмірі 1491 грн.
Позивач звернувся до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з заявою про перерахування та виплату невиплаченої частини грошової допомоги до 5 травня у розмірі, що складає 5 мінімальних пенсій за віком.
У відповіді Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради зазначається, що позивачу, як учаснику бойових дій виплата допомоги здійснена в повному обсязі відповідно до розміру, встановленого нормами діючого законодавства - 1390 гривень у 2020 році та 1491 грн. у 2021 році.
Позивач не погоджується з діями Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у меншому розмірі, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Ухвалою судді від 24.01.2022 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач не погоджується з вимогами позивача і вважає адміністративний позов таким, що суперечить нормам процесуального та матеріального права, зазначивши, що одноразова грошова допомога до 5 травня виплачена позивачу в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і «Про жертви нацистських переслідувань» у розмірі 1390, 00 грн.
У 2021 році виплата разової щорічної грошової допомоги до 5 травня позивачу здійснена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 року №325 “Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” у розмірі 1491 грн.
Відповідач також зазначив, що у Департаменту не було правових підстав для нарахування щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у розмірах інших, ніж встановлено Урядом.
Враховуючи те, що спірна допомога за 2020 та 2021 рік нарахована та виплачена позивачу відповідно до вищевказаних положень законодавства, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Ухвалою суду від 18.02.2022 року відмовлено в задоволенні клопотання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про залишення без розгляду позовної заяви.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 11.06.2012, що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
У 2020 році до 5 травня позивачу була здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги в розмірі 1390,00 грн.
У 2021 році до 5 травня позивачу була здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги в розмірі 1491,00 грн.
Позивач звернувся до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з листом, в якому просив виплатити належну грошову допомогу до 5 травня за 2020 та 2021 роки у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.
Листом від 30.11.2021 позивачу було зазначено, що позивач у 2020 році отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у розмірі 1390, 00 грн. Також зазначено, що позивач у 2021 році отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325 «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у розмірі 1491,00 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Пільги учасникам бойових дій встановлені статтею 12 вказаного Закону.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI.
Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), згідно якої виплату до 5 травня разової грошової допомоги проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).
Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України прийшов до висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Бюджетного кодексу України та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Тому, з 27 лютого 2020 року у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій як п'ять мінімальних пенсій за віком.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 р. по справі №440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 р. висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2020 року 1638 гривень.
Отже з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у 2020 році становить 8190,00 грн. (1638,00 грн. х 5). Сума недоотриманих позивачем коштів становить 6800,00 грн.
Отже, виплата позивачу в 2020 році разової грошової допомоги у сумі 1390,00 грн. не відповідає статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд доходить висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Крім того, Кабінет Міністрів України у Постанові від 8 квітня 2021 р. № 325 установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1491 грн., тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 цього Закону.
На час виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова № 325.
Виходячи із визначених у частині 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2021 році слід застосовувати не Постанову № 325, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, а саме: у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" № 294-IX від 15 грудня 2020 року установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2021 року - 1769 гривень.
Таким чином, позивачу повинна була бути нарахована та виплачена щорічна разова грошова допомога учасникам бойових дій до 5 травня, яка передбачена ч.5 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 року №367-ХІV у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у сумі 8845,00 грн. (1769*5).
Отже, сума недоплаченої позивачу як учаснику бойових дій до 5 травня у 2020 році складає 7354,00 грн. (8845,00 грн. - сума належна до виплати мінус 1491,00 грн. - сума фактично виплачена).
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку що бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо нарахування виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та 2021 рік у розмірі, меншому ніж п'ять мінімальних пенсій за віком є протиправною.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік та 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до задоволення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65074, код ЄДРПОУ 36290160) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо нарахування виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та 2021 рік у розмірі, меншому ніж п'ять мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік та 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук