Справа № 420/5828/22
19 квітня 2022 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 02.12.2016 року № 611-16 про скасування рішення про визнання біженцем ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно ОСОБА_1 та документувати його відповідним посвідченням.
Одержавши позовну заяву, суд з'ясував, що її подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України, з таких підстав.
Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 168 КАС України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Згідно з ч. 9 ст. 120 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Відповідно, днем подання позову є день безпосереднього подання позовної заяви в суд першої інстанції або здачі його на пошту чи передачі іншими відповідними засобами зв'язку.
Даний позов подано до суду 12.04.2022 року (дата здачі на пошту).
Відповідно до змісту позовної заяви, 22.01.2021 року позивач отримав видане Управлінням з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області Повідомлення від 30.12.2016 року № 481 про скасування рішення про визнання біженцем, на підставі рішення ДМСУ від 02.12.2016 року № 611-16.
Тобто, позивач звернувся до суду з порушенням встановленого абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду та не зазначено інші строки, встановлені цим Кодексом або іншими законами, для звернення до адміністративного суду з даним позовом позивачу.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивачем до позовної заяви додано клопотання, в якому останній просить поновити строки на звернення до суду з даним позовом, з таких підстав:
- позивач не зміг одразу оскаржити зазначене рішення, у зв'язку з карантином. Так, 12.03.2020 Рада суддів України з посиланням на голову РСУ Богдана Моніча зробила офіційну заяву щодо вжиття карантинних заходів: «Рада суддів України звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов'язкової присутності учасників сторін. Також Рада суддів України попросила громадян утриматися від відвідин суду, якщо у них є ознаки будь-які вірусного захворювання». Тому, розумія, що на час отримання рішення був карантин, позивач чекав на його закінчення;
- крім того, позивач є громадянином республіки Афганістану, українською мовою не володіє, спочатку не зрозумів, про що рішення. Тільки після звернення до ГО «Десяте квітня» в квітні 2022 року, зміг дізнатися про зміст рішення щодо скасування статусу біженця та отримати правову допомогу стосовно його оскарження;
- враховуючи зазначене, позивач не мав змоги своєчасно реалізувати своє законне право на звернення до суду з поважних причин.
Проте, по-перше, жодних доказів на доведення обставин, зазначених позивачем у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду, до цього клопотання не додано.
По-друге, щодо певних обставин, зазначених позивачем у заяві про поновлення строку на звернення до суду, слід зазначити таке.
Так, посилання позивача, як на поважні причини пропуску звернення до суду, на поширення на території України коронавірусу COVID-19 - слід зазначити таке.
Відповідно до п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Проте, позивачем не зазначено конкретних обставин та не надано жодних належних та допустимих доказів на їх підтвердження, що неможливість звернення до суду з даним позовом у законодавчо визначений строк зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Посилання позивача, як на поважні причини пропуску звернення до суду, на те, зокрема, що: позивач є громадянином республіки Афганістану, українською мовою не володіє, спочатку не зрозумів, про що рішення; тільки після звернення до ГО «Десяте квітня» в квітні 2022 року, зміг дізнатися про зміст рішення щодо скасування статусу біженця та отримати правову допомогу стосовно його оскарження, - слід зазначити таке.
Як встановлено судом вище, жодних доказів на доведення обставин, зазначених позивачем у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду, до цього клопотання, в тому числі щодо звернення до ГО «Десяте квітня» в квітні 2022 року тощо, не додано.
При цьому позивачем також не зазначено про причини/перешкоди/тощо не звернення позивача за відповідною допомогою до квітня 2022 року.
При цьому суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних (внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки позивача обставин) причин пропуску вказаного строку.
До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 № 240/12017/19).
Отже, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, викладені у клопотанні позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, - є неповажними.
Частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи та на підставі наведеного, виявлені недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду у кількості примірників (в т.ч. для відповідача):
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надання належних, допустимих та достатніх доказів на їх підтвердження.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд -
ухвалив:
Визнати неповажними підстави, вказані позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд роз'яснює, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
Ухвала окремо оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М.Г. Цховребова