19 квітня 2022 року ЛуцькСправа № 140/1789/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозовського О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Ол Транс Глобал» до Волинської митниці Державної митної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Приватне підприємство «Ол Транс Глобал» звернулося з позовом до Волинської митниці Державної митної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2021/000012/2 від 08.12.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.10.2021 між ПП «ОЛ ТРАНС ГЛОБАЛ» (Покупець) та Компанією «Віо-Chemical Engineering s.r.o.» (Продавець) укладено контракт № 12/21-BIO/OL, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні.
Позивачем до Волинської митниці було подано 07.12.2021 митну декларацію №UA205150/2021/009999 для митного оформлення в режимі імпорту товару - легковий автомобіль марки - VOLKSWAGEN, моделі - TOUAREG, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , загальна кількість місць включаючи місце водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування (перевезення пасажирів), тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 2967 см3, потужність - 210 kW, тип кузову - універсал, колісна формула - 4x4, бувший у використанні, модельний рік виготовлення 2019, календарний рік виготовлення 2018 року, вартістю 18 000,00 Євро; митна вартість товару в сумі 556 299,00 грн, що згідно курсу валюти, зазначеній в графі 23 декларації становить 18 000,00 Євро. Крім того, під час митного оформлення митному органу було подано наступні документи: інвойс 211119.11- ВIOС/OLTR від 19.11.2021; міжнародну товарно-транспортну накладну від 19.11.2021; сертифікат на транспортування EUR1 № А 73433 від 03.12.2021; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 25.10.2018; висновок про якісні характеристики товарів - експертна довідка № 35222/21 від 29.11.2021; контракт № 12/21-BIO/OL від 01.10.2021; договір - доручення № 06/05-21 на надання митно-брокерських послуг від 06.05.2021.
Однак, незважаючи на подання вичерпного переліку документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205150/2021/000012/2 від 08.12.2021.
Позивач вважає вказане рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на визначення митної вартості за першим методом, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
12.04.2022 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, який суд бере до уваги, враховуючи клопотання від 01.03.2022 про продовження строку подання процесуальних документів. У вказаному відзиві представник відповідача позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні з наступних підстав. Вказує на те, що під час контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено, що документи, які подано для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, а саме: транспортний засіб придбано на підставі інвойсу від 19.11.2021 №211119.3-BIOC/OLTR, згідно якого транспортний засіб було придбано за 18000 Євро. Однак, в технічному паспорті № НОМЕР_2 25.10.2018, в графі С.1.1 зазначений інший власник транспортного засобу компанія TREUTLEIN.
Крім того, під час порівняння рівня заявленої митної вартості товару з наявною в митного органу інформацією про рівень цін на такі товари встановлено, що вартість продажу такого транспортного засобу становить 33000 Євро. З огляду на вищевикладене, згідно вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» (далі - наказ №476) та згідно ст.53 та 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту);
- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;
- копію декларації країни відправлення.
Проте інформація, яка зазначена у ньому не могла бути прийнята митницею до уваги у зв'язку з тим, що в звіті про оцінку транспортного засобу в таблиці №1 експерт описує колісний транспортний засіб, який має пошкодження КУЗОВУ, а саме, деформація без пошкодження лакофарбового покриття, оббивка сидінь, пофарбування кузова. Двигун автомобіля має підвищену шумність димність, є сліди підтікання масла, порушені функціональні можливості. Слід зазначити, що відповідно до технічного паспорту № НОМЕР_2 25.10.2018, дата першої реєстрації оцінюваного транспортного засобу 25.10.2018. Фактично транспортному засобу на момент оформлення 3,1 роки, що .ставить під сумнів достовірність зазначених відомостей, які не було зафіксовано на момент митного оформлення .
В свою чергу експерт в таблиці №1 приймає максимальне значення додаткового зменшення ринкової вартості у 20%. Слід зазначити, що для розрахунку ціни оцінюваного транспортного засобу експертом взято ціну 22500 Євро з довідникової літератури, що відображає ціни колісних транспортних засобів в провідних країнах-експортерах. Проте експертом не наведено джерело з якого взято таку вартість, відсутні додатки на які спирається експерт, що не дає можливості перевірити наведену експертом цінову інформацію.
Дані наведені в експертному висновку прийняті митницею до уваги виключно як джерело довідкової інформації і носять консультаційний характер, та не можуть бути використані для підтвердження вартості на вище вказаний товар. Від надання інших документів декларант відмовився, про що повідомив листом від 08.12.2021 №08/12/21-ДМС.
З огляду на наведене вище, а також враховуючи відмову декларанта подавати додаткові документи, які б усунули виявлені митницею розбіжності та підтвердили б заявлену ним митну вартість, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205150/2021/000012/2 від 08.12.2021, яке на думку відповідача, є таким, що прийняте у повній відповідності до положень Митного кодексу та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, а тому є законним та обґрунтованим.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 01.10.2021 між компанією Віо-Chemical Engineering s.r.o. (Чеська Республіка) (продавець) та ПП «Ол Транс Глобал» (покупець) укладено контракт №12/21-BIO/OL, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадро цикли та іншу фототехніку нову та бувшу у використанні (пункт 1.1. Контракту). Покупець здійснює оплату вартості окремої поставки Товару, обумовленої Сторонами, протягом 180 календарних днів з моменту поставки. В разі досягнення домовленостей між Сторонами, можлива попередня оплата вартості Товару протягом 10 календарних днів з моменту формування відповідного інвойсу (та/або проформі інвойс). Товар вважається оплаченим з моменту надходження коштів на рахунок Продавця, вказаного в даному договорі (пункти 3.1, 3.3 Контракту).
На виконання умов даного контракту, 19.11.2021 компанія Віо-Chemical Engineering s.r.o. виставила позивачу рахунок-фактуру №21111.11-BIOC/OLTR, згідно з яким вартість товару - транспортний засіб: VOLKSWAGEN TOUAREG, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна - 2967 см3, модельний рік виготовлення 2019, дата першої реєстрації 10/2018, становить 18 000,00 Євро.
07.12.2021 з метою здійснення митного оформлення товару, що постачався “автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна - 2967 см3, модельний рік виготовлення 2019…” згідно з вищевказаним контрактом, декларантом подано до Волинської митниці митну декларацію №UA205150/2021/009999, у якій визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору 18 000,00 Євро.
До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: інвойс 211119.11- ВIOС/OLTR від 19.11.2021; сертифікат на транспортування EUR1 № А 73433 від 03.12.2021; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 25.10.2018; висновок про якісні характеристики товарів - експертна довідка № 35222/21 від 29.11.2021; контракт № 12/21-BIO/OL від 01.10.2021; автотранспортну накладну від 21.11.2021; договір - доручення № 06/05-21 на надання митно-брокерських послуг від 06.05.2021; митну декларацію країни відправлення №21SK5361EX11181602 від 20.11.2021.
З матеріалів справи слідує, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, в електронному повідомленні декларанту митницею запропоновано подати такі документи:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту);
- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;
- копію декларації країни відправлення.
На електронне повідомлення митниці позивач направив відповідачу пояснення від 08.12.2021 №08/12/21-ДМС, у якому повідомлено про неможливість надання договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту), оскільки про такі останньому невідомі і ним не створювались. Позивач до вказаних пояснень долучив висновок №547/21 від 07.12.2021 та експортну декларацію №21SK5361EX11181602 від 20.11.2021.
08.12.2021 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2021/000012/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 205150/2021/000107.
У графі 33 оскаржуваного рішення від 08.12.2021 № UA205150/2021/000012/2 зазначено, що подані до митного оформлення документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а саме транспортний засіб придбано на підставі інвойсу від 19.11.2021 № 211119.11-BIOC/OLTR, згідно якого транспортний засіб було придбано за 18000 EUR. Однак, в технічному паспорті № НОМЕР_2 25.10.2018 в графі С. 1.1 зазначений інший власник транспортного засобу компанія TREUTLEIN. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу. Слід зазначити, що вартість продажу аналогічних транспортних засобів на європейському ринку від 33000 EUR (одна з найдешевших вартостей) за даними сайту www.mobile.de. Згідно ст.54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов'язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Декларантом додатково надано звід про оцінку транспортного засобу №547/21 від 07.12.20218 звіті про оцінку транспортного засобу в таблиці №1 експерт описує колісний транспортний засіб, який має пошкодження кузову, а саме: деформація без пошкодження лакофарбового покриття, оббивка сидінь, пофарбування кузова. Двигун автомобіля має підвищену шумність, димність, є сліди підтікання мастила, порушені функціональні можливості. Слід зазначити, що відповідно до технічного паспорта № FC 538026 від 25.10.2018 дата першої реєстрації оцінюваного транспортного засобу 25.10.2018. Фактично транспортному засобу на момент оформлення 3,1 роки. В свою чергу експерт в таблиці 1 приймає максимальне значення додаткового зменшення ринкової вартості у 20%. Слід заначити, що для розрахунку ціни оцінюваного транспортного засобу експертом взято ціну 22500 Євро з довідникової літератури, що відображає ціни колісних транспортних засобів в провідних країнах-експортерах. Проте експертом не наведено джерело з якого взято таку вартість, відсутні додатки, на які спирався експерт, що не дає можливості перевірити наведену експертом цінову інформацію. Слід зазначити, що дані наведені у експертному висновку прийняті до уваги митницею виключно як джерело довідкової інформації і носять консультаційний характер, та не можуть бути використані для підтвердження вартості на вище вказаний товар. В свою чергу декларант відмовився від надання інших додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом №08/12/21-ДМС від 08.12.2021.
У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також, вимогами ч.б ст.54 МКУ передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у 4.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об'єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації щодо вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено на рівні-33000 Євро за МД №UA204080/2021/42646 від 07.12.2021.
08.12.2021 декларант подав МД №UA205150/2021/010075, за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Як передбачено частинами першою - п'ятою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, а саме: автомобіль марки - VOLKSWAGEN, моделі - TOUAREG, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Так, до митної декларації №UA205150/2021/009999 від 07.12.2021 декларантом було додано, зокрема: інвойс 211119.11-ВIOС/OLTR від 19.11.2021; сертифікат на транспортування EUR1 № А 73433 від 03.12.2021; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 25.10.2018; висновок про якісні характеристики товарів - експертна довідка № 35222/21 від 29.11.2021; контракт № 12/21-BIO/OL від 01.10.2021; автотранспортну накладну від 21.11.2021; договір - доручення № 06/05-21 на надання митно-брокерських послуг від 06.05.2021; митну декларацію країни відправлення №21SK5361EX11181602 від 20.11.2021.
Крім того, додатково на вимогу митниці декларантом надано відповідачу до вказаної митної декларації висновок №547/21 від 07.12.2021, експортну декларацію №21SK5361EX11181602 від 20.11.2021 та лист-пояснення від 08.12.2021 №08/12/21-ДМС про неможливість надання витребуваних митницею документів.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем не було визнано митну вартість імпортованого позивачем товарів у зв'язку з відмовою надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту).
У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. З даного приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також, що у митниці наявна інформація про більшу митну вартість ідентичних товарів, у зв'язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи та, оскільки декларантом не надано витребуваних документів, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом, на підставі цінової інформації, наявної в митниці.
Як слідує з матеріалів справи, сумніви митного органу щодо достовірності заявленої митної вартості товару за №UA205150/2021/009999 від 07.12.2021 виникли у зв'язку з тим, що реалізацію вказаного вище транспортного засобу здійснено на підставі інвойсу від 19.11.2021 № 211119.11-BIOC/OLTR, згідно якого транспортний засіб було придбано за 18000 EUR. Однак, в технічному паспорті № НОМЕР_2 25.10.2018 в графі С. 1.1 зазначений інший власник транспортного засобу компанія TREUTLEIN. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу.
З цього приводу суд зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач придбав вищевказаний автомобіль автомобіль марки - VOLKSWAGEN, моделі - TOUAREG, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 у компанії Віо-Chemical Engineering s.r.o. (Чеська Республіка).
Рахунок на вказаний товар виданий саме цією компанією-продавцем та кошти за товар сплачені в касу саме цієї компанії. Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач при купівлі вищевказаного товару в договірні відносини з третіми особами, крім продавця, не вступав.
Також суд зазначає, що відповідачем у рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другою статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.10.2021 №12/21-BIO/OL містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура (інвойси) від 19.11.2021 №21111.11-BIOC/OLTR визначає вартість автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна - 2967 см3, модельний рік виготовлення 2019, дата першої реєстрації 10/2018.
Аналогічна вартість товару вказана і в графах 42 МД №UA205150/2021/009999.
Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 18 000,00 Євро та вони не мають будь-яких розбіжностей в числових значеннях вартості автомобіля.
При цьому, відповідач, не довів належними та допустимими доказами і з посиланням на норми чинного національного законодавства Чеської Республіки, неможливість продажу юридичною особою, яка не є власником транспортного засобу, такого майна юридичній особі-нерезиденту.
Оформлення у спірному випадку фактів перетину транспортним засобом митного кордону Республіки Польща за допомогою декларації країни відправлення свідчить про легальний спосіб вивезення позивачем транспортного засобу.
Необхідність подання декларантом (резидентом) при митному оформленні ТЗ документів, які засвідчують обставину господарських правовідносин про права однієї особи (нерезидента) реалізовувати товар, що належить іншій особі (нерезиденту), відповідач не обґрунтував нормами чинного митного законодавства України чи дією норм ратифікованого Україною міжнародного договору/угоди.
Також у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначена особа, на яку первинно був зареєстрований транспортний засіб. За усталеною міжнародною практикою реалізація автомобіля може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію автомобіля, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (тобто, на умовах комісії, доручення тощо).
При цьому, питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.
Водночас, митний орган не був позбавлений можливості витребувати від відповідних органів країни експорту підтвердження дійсності експортної операції, направити запит до нерезидента - компанії «Віо-Chemical Engineering s.r.o.» (Чеська Республіка) з приводу реалізованого автомобіля та його вартості.
Суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
У зв'язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, суд не вбачає розбіжностей у наданих позивачем під час декларування документах.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Щодо митної декларації, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості товару при прийнятті спірного рішення, суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників ЄАІС. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.
Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оскаржуваному рішенні, митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA205150/2021/000012/2 від 08.12.2021 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2481,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн, витрати на послуги з перекладу в розмірі 1200,00 грн, а також «гонорар успіху», який підлягає сплаті адвокатському об'єднанню в розмірі 11707,25 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому такі послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
На підтвердження витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, позивачем надано суду договір про надання правової допомоги від 01.07.2021 №15-07/21, укладений між ПП «Ол Транс Глобал» та адвокатським об'єднанням «Бона Фіде», акт виконаних робіт від 02.02.2022.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.1. Договору встановлено,що розмір оплати за надані послуги визначається об'єднанням, погоджується замовником у актах виконаних робіт, що є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з пунктом 3.6 Договору замовник додатково сплачує виконавцю винагороду, так званий «гонорар успіху» у розмірі 10% від ціни кожного майнового позову, який буде пред'явлений в рамках надання правової допомоги за цим Договором, після задоволення такого позову судом та прийняття остаточного рішення.
Згідно з актом виконаних робіт адвокатським об'єднанням надано такі послуги: правова (правнича) консультація клієнта, роз'яснення положень законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини та визначення правової позиції (1 год.-500грн); вивчення наданих документів та їхній аналіз (3 год.-1500 грн); підготовка позовної заяви (3 год.-1500 грн).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Відповідно до орієнтованого розрахунку судових витрат, що міститься у позовній заяві винагорода, у рахі отримання остаточного рішення на користь позивача - «гонорар успіху» у даній справі складає 10% від ціни позову (117 072,53 грн) - 11 707,25 грн.
Відповідно до положень статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись зазначеними вище критеріями, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
12.04.2021 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому остання вказала, що до позовної заяви додано перелік документів, які стосувались здійснення митного контролю та митного оформлення ввезеного позивачем транспортного засобу, оцінка яким жодним чином не відображена адвокатом в самій позовній заяві, з огляду на вказане, розмір затрачених годин є явно завищеним. Крім того, вважає, що безпідставним виділення такого виду послуг, як правова консультація клієнта, роз'яснення положень чинного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, оскільки вказана послуга мала бути охопленою іншою - підготовка позовної заяви. При цьому, звертає увагу на неодноразовість представництва вказаним адвокатським об'єднанням інтересів ПП «ОЛ Транс Груп» у правовідносинах з Волинською митницею по питанню оскарження рішень про коригування митної вартості в судах.
Представник відповідача вказує, що витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними із складністю цієї справи, й часом витраченим адвокатом на її підготовку, адже вказана справа є справою незначної складності (ч.6 ст.12 КАС України), що зважаючи на існуючу судову практику, в тому числі у подібних справах за участю тих же сторін, що і у вказаній справі, не потребувало додаткових зусиль та знань для формування позиції Клієнта, викладеної в позовній заяві. В орієнтовному розрахунку, позивачем зверну увагу на винагороду, у разі отримання остаточного рішення на користь позивача «гонорар успіху» (10% від ціни позову), вважаємо, що вказана вимога є передчасною, оскільки спрямована на майбутнє. При цьому, можливість її отримання не підтверджена жодним засобом доказування.
Представник відповідача також вважає, що не підлягають задоволенню також витрати за послуги письмового перекладу, адже з документів, які подано для їх підтвердження - рахунок №04/02/22-01 від 04.02.2022 та квитанція ПН3105 на суму 1200 грн, оскільки їх неможливо ідентифікувати в якій саме справі ці витрати понесено та чи були вони об'єктивно необхідними для розгляду справи в суді. Згідно положень ст.254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна або іншою мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які в них містяться, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, та приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір є надмірним. При цьому суд зазначає, що правова (правнича) консультація клієнта, роз'яснення положень законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини та визначення правової позиції; вивчення наданих документів та їхній аналіз, не має безпосереднього впливу на результат, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а також оскільки розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін, тому до розподілу підлягають судові витрати у сумі 1500,00 грн.
Суд зазначає, що гонорар успіху адвокату за досягнення позитивного рішення у справі, то за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 та статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.
Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 сформовано правову позицію, згідно якої не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням вищенаведеного, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
За приписами частин п'ятої - восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року (справа №160/7049/19), склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Для підтвердження витрат, пов'язаних із залученням перекладача у цій справі, позивачем надано копії таких документів: рахунок №04/02/22-01 від 04.02.2022, виданого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , квитанція №ПН3105 від 04.02.2022.
Проаналізувавши вказані документи неможливо встановити що саме підлягало перекладу, а саме обсяг перекладу виконаного перекладу та у якій саме справі ці витрати понесено, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаних судових витрат.
Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 3981,00 грн з них 1500,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката; 2481,00 грн - судовий збір.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов Приватного підприємства «Ол Транс Глобал» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карбишева, 1, офіс 403, код ЄДРПОУ 43883273) до Волинської митниці Державної митної служби України (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправни та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA205150/2021/000012/2 від 08.12.2021.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Ол Транс Глобал» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Державної митної служби України судові витрати у розмірі 3981 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят одну) гривню 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.А. Лозовський