19 квітня 2022 року м. Тернопільсправа №921/167/22
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденко О.В., розглянувши позовну заяву №17-01 від 18.02.2022 і додані до неї матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САМСОН-ІФ", вул. Максимовича, буд. 8, м. Івано-Франківськ, 76006
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНВ", вул. Чехова, буд. 6, м. Вінниця, 21034
про стягнення 111 796,17 грн боргу, з яких 86 592,90 грн - сума основного боргу, 12 988,93 грн - сума штрафу по договору, 6 811,18 грн - пеня, 1 160,11 грн - 3% річних та 4 243,05 грн - інфляційні нарахування.
Товариство з обмеженою відповідальністю "САМСОН-ІФ" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНВ" про стягнення 111 796,17 грн боргу.
Вирішуючи питання про прийняття справи до розгляду, судом встановлено наявність обставин, які за приписами процесуального законодавства слугують підставою для її передачі за підсудністю до Господарського суду Вінницької області.
Так, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором поставки, 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по сплаті поставленого товару.
В свою чергу, за приписами частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходженням юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Водночас, за приписами ч.5 ст. 29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Обґрунтовуючи своє звернення до Господарського суду Тернопільської області, позивач в позовній заяві посилається на приписи ст.532 Цивільного кодексу України, умови спірного договору та визначення місця поставки у видаткових накладних - м. Тернопіль, вул. Промислова, буд. 20.
Зокрема, за умовами, що викладені у п.3.6 спірного правочину місце доставки товару погоджується сторонами у замовленні.
В додатках до позовної заяви містяться видаткові та товарно - транспортні накладні, в яких місцем розвантаження матеріальних цінностей зазначена вул. Промислова, 20, м. Тернопіль.
Таким чином, на думку позивача, місцем виконання договору поставки стосовно передання покупцеві товару є адреса, зазначена у видаткових накладних: вул. Промислова, 20, м. Тернопіль.
З точки зору процесуального законодавства позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. ч. 1, 5 ст. 29 ГПК України).
Правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
При цьому, слід зазначити, що виконання договірного зобов'язання - це вчинення боржником на користь кредитора або третьої особи певних дій, що становлять предмет виконання договірного зобов'язання. Правила визначення місця виконання зобов'язання встановлені ст. 532 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться, зокрема за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові, на що і посилається позивач у позовній заяві.
Суд, дослідивши спірний договір, зазначає, що останній за своєю природою є договором поставки, а не договором перевезення, як хибно вважає позивач, а тому місце виконання зобов'язання не може визначатись за п.2 ст.532 ЦК України.
Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За умовами укладеного між сторонами договору поставки відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати поставлений йому товар.
Разом з тим, місце поставки товару не є у даному випадку місцем виконання зобов'язань за договором за змістом ч.5 ст.29 ГПК України, на яку посилається позивач, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення коштів у зв'язку із неналежним виконанням умов договору, а не спір, який би стосувався умов самої поставки.
Крім цього, умовами договору не визначено конкретного місяця виконання зобов'язання відповідача по оплаті за поставлений товар, а тому такі зобов'язання не є такими, які належить, через його особливість, виконувати тільки в певному місці.
Оскільки, відсутні відомості щодо узгодження сторонами місця виконання грошового зобов'язання, передбаченого договору поставки №748 від 27.01.2021, суд не вбачає правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ч. 5 ст. 29 ГПК України.
Відтак, з урахуванням визначеного позивачем предмету та підстав позову, підсудність даної справи повинна визначатись з урахуванням ч. ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Як наслідок, слід прийти до висновку, що Господарський суд Тернопільської області не є судом, що може розглядати даний спір відповідно до правил альтернативної підсудності.
В свою чергу із позовних матеріалів слідує, що місцезнаходженням відповідача є місто Вінниця, вул. Чехова, буд. 6, 21034.
Відповідно до пункту 1 частини першої, частини третьої статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
За таких обставин суд вирішив передати справу №921/167/22 за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду Вінницької області.
Керуючись ст.ст. 27, 31, 176, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Матеріали справи №921/167/22 надіслати за підсудністю до Господарського суду Вінницької області (вул. Пирогова, 29, місто Вінниця, 21018).
2. Копію ухвали направити сторонам у справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:
- Товариству з обмеженою відповідальністю "САМСОН-ІФ", вул. Максимовича, буд. 8, м. Івано-Франківськ, 76006;
- Товариству з обмеженою відповідальністю "ТНВ", вул. Чехова, буд. 6, м. Вінниця, 21034.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко