іменем України
Справа № 216/821/22
Провадження № 1-кп/210/371/22
"19" квітня 2022 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
неповнолітніх обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
законного представника неповнолітнього
обвинуваченого ОСОБА_5 : ОСОБА_6 ,
захисників неповнолітніх обвинувачених,
- адвокатів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції (дистанційного провадження), кримінальне провадження по обвинуваченню неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.4 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041230001433 від 22 листопада 2021 року, -
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року визначена підсудність кримінального провадження по обвинуваченню неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.4 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041230001433 від 22 листопада 2021 року, за Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
21 лютого 2022 року вищевказане кримінальне провадження надійшло до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
В порядку статті 35 КПК України 21 лютого 2022 року кримінальне провадження розподілено на суддю ОСОБА_1 як головуючого суддю.
З матеріалів справи вбачається, що відносно неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рамках даного кримінального провадження було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, котрий в подальшому було продовжено, останній раз 21 лютого 2022 року, та строк дії котрого закінчується 21 квітня 2022 року.
Прокурор у судовому засіданні вважала доцільним продовжити строк тримання неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під вартою, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у скоєнні якого вони обвинувачуються, обставин його вчинення, та з урахуванням ризиків, визначених ст.177 КПК України, про що надала суду відповідне письмове клопотання.
Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 , та його захисник, адвокат ОСОБА_7 , кожен окремо проти клопотання прокурора заперечували, просили змінити запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_5 , його законний представник ОСОБА_6 , та захисник ОСОБА_8 , кожен окремо також проти клопотання прокурора заперечували, просили змінити запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Також просили врахувати характеризуючі дані неповнолітнього обвинуваченого.
Відповідно до ст.331 ч.ч.1, 3 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст.177 КПК України).
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя осіб, їх зв'язки з суспільством.
За змістом ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.
Європейський суд з прав людини роз'яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченими переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого їм злочину можуть вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Серед іншого, суд враховує наступне: особу неповнолітніх обвинувачених, характер та тяжкість діяння, яке їм інкримінується, санкції статті, яка передбачає міру покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення, при цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване обвинуваченим діяння; вік та стан здоров'я обвинувачених, їх сімейний стан.
Зважаючи на вказані обставини, враховуючи, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться в суді на стадії підготовчого судового розгляду, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачені можуть вчиняти інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілу, свідків, а також переховуватись від суду, в зв'язку з чим, суд вважає доведеним продовження існування ризиків, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу відносно неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
На думку суду, вказані вище обставини не зменшують ризики, передбачені ст.177 КПК України, та не є підставою для зміни чи скасування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даному етапі судового розгляду не забезпечить попередження зазначених прокурором ризиків та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та вважає за доцільне продовжити строк обраного ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17 червня 2022 року включно.
Суд вважає, що обраний відносно неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід відповідає особі обвинувачених, характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, санкції статті, яка передбачає міру покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення, та перешкоджають ризикам, визначеним ст.177 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.176-178, 196, ч.1, ч.3 ст.331 КПК України, суд, -
Клопотання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 , його законного представника ОСОБА_6 , захисника, адвоката ОСОБА_8 , неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника, адвоката ОСОБА_7 про зміну обраного відносно неповнолітніх обвинувачених запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою неповнолітніх обвинувачених, - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 17 червня 2022 року включно.
Продовжити строк тримання під вартою неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів, тобто до 17 червня 2022 року включно.
Копію ухвали вручити учасникам процесу та направити уповноваженій особі місця ув'язнення (в тому числі для ознайомлення неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ).
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга може бути подана протягом п'яти днів з дня її постановлення до Дніпровського апеляційного суду, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - у той же строк з моменту її отримання.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суддя: ОСОБА_1