79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.04.2022 Справа № 914/6/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Н.Є. Березяк, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
справу № 914/6/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР'ЄР ЕКСПЕРТ», м. Івано - Франківськ
до відповідача Приватного підприємства «АНЕД-УКРАІНА», м. Львів,
про: стягнення заборгованості по договору в розмірі 99 713,40 грн,
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР'ЄР ЕКСПЕРТ» до Приватного підприємства «АНЕД-УКРАІНА» про стягнення заборгованості по договору в розмірі 99 713,40 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не поставлення відповідачем оплаченого позивачем товару згідно виставлених відповідачем рахунків-фактури.
Ухвалою суду від 10.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
Ухвала суду від 10.01.2022 надіслана рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Конверт з ухвалою суду, надісланий на адресу відповідача, повернувся до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою про причину повернення (досилання): «за закінченням встановленого строку зберігання».
Приписами ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 08.07.2019 у праві №904/10192/14, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Крім того, суд зазначає, що статтею 42 ГПК України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Суд звертає увагу, що період відкриття провадження у справі учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Правом подання відзиву відповідач не скористався, відтак, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
Як вбачається зазначає позивач, ТОВ «Інтер'єр Експерт» як покупець, заявив про намір придбати у Відповідача (постачальника) виставлені ним на продаж товари, а саме:
1. Клей SIGOL RE (9+1) кг у кількості 10 шт;
2. Клей PARKETKOLL Listoni 20 кг у кількості 10 шт;
3. Лак EKOSTAR 2К 5 л у кількості 10 шт;
4. Лак EKOSTAR 2К SL 5,5 л у кількості 10 шт;
5. Клей PARKETKOLL Listoni 20 кг у кількості 34 шт.
ПП «Анед-Україна» шляхом виставлення рахунків за товар, а саме: - Рахунок-фактуру № СФ - 0000007 від 11 лютого 2021 року; - Рахунок-фактуру № СФ - 0000033 від 06 травня 2021 року надало Позивачу свою пропозицію (оферту) на укладення договору-поставки товару зазначеного у рахунках.
Позивачем було здійснено оплату за товар: згідно рахунку-фактури № СФ - 0000007 від 11 лютого 2021 року на суму 22 793,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5143 від 11.02.2021; згідно рахунку-фактури № СФ - 0000033 від 06 травня 2021 року на суму 76 920,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5595 від 07.05.2021.
Таким чином, Позивач прийняв пропозицію Відповідача, сплативши відповідну суму коштів, визначену у рахунках-фактурах.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу Відповідача ( АДРЕСА_1 ) цінним листом з описом вкладення (№7601870293240) було надіслано Претензійні-вимоги щодо поставки продукції у 7-ми денний строк або у випадку неможливості здійснення поставки - негайно, в строк не пізніше ніж через 3 дні від дня отримання вимоги, повернути Позивачу сплачені за товар грошові кошти в повному обсязі.
Однак відповідач на зазначені претензії відповіді не надав, свого обов'язку щодо поставки оплаченого позивачем товару або повернення сплачених на нього коштів не виконав, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду із матеріально-правовою вимогою про стягнення коштів за оплачений та непоставлений товар у сумі 99 713,4 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідачем виставлено позивачу рахунки - фактури на суму 22793,40 грн та 76920,00 грн, позивачем здійснено оплату за товар в зазначених розмірах, згідно долучених до справи платіжних доручень.
Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З наведеного вбачається, що відповідачем надано Позивачу свою пропозицію (оферту) на укладення договору- поставки товару зазначеного у рахунках, а позивачем прийнято пропозицію Відповідача, сплативши відповідну суму коштів, визначену у рахунках-фактурах.
Таким чином, з огляду на спрямовані на виконання договору поставки дії сторін, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки у спрощеній формі, відповідно до якого позивач зобов'язувався оплатити товар, а відповідач поставити товар.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Докази поставки товару відповідачем в якості і кількості зазначеній в рахунках - фактурах чи докази повернення сплачених позивачем коштів в матеріалах справи відсутні.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Матеріали справи містять надіслані відповідачу претензії -вимоги від 15.11.2021 № 365 та від 17.11.2021 №93 щодо поставки оплаченої продукції або повернення сплачених за неї грошових коштів.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Докази поставки товару відповідачем в якості і кількості зазначеній в рахунках - фактурах чи докази повернення сплачених позивачем коштів в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відтак позовні вимоги щодо повернення сплачених позивачем грошових коштів в розмірі 99 713,4 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2270,00 грн.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Приватного підприємства «АНЕД-УКРАЇНА» (Код 34943263, місцезнаходження: 79038, Львівська обл, м. Львів, вул. Пасічна, буд. 75, кв. 47) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР'ЄР ЕКСПЕРТ» (Код 37952092, місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Гаркуші, 10) 99 713,40 грн кошти за оплачений та непоставлений товар та 2270,00 грн відшкодування витрат судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Березяк Н.Є.