79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.04.2022 Справа № 914/46/22 Господарський суд Львівської області у складі судді Н.Є. Березяк, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
справу №914/46/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрграніт», м. Львів,
до відповідача: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів,
про: стягнення заборгованості в розмірі 44272,32 грн, з яких: 41 260,86 грн основного боргу, 4876,86 грн - інфляційний втрати, 1505,73 грн - 3 % річних,
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрграніт» до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості в розмірі 44272,32 грн, з яких: 41 260,86 грн основного боргу, 4876,86 грн - інфляційний втрати, 1505,73 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу щодо своєчасної та повної оплати за товар.
Ухвалою суду від 10.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
Копія ухвали суду від 10.01.2022 надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу 12.01.2022. Відповідачу у справі ухвала про відкриття провадження у справі від 10.01.2022 надіслана на адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань 12.01.2022 та, згідно інформації з сайту «Укрпошта» за трек - номером 7901414391250 отримана останнім 17.01.2022.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Через канцелярію суду, 15.02.2022 (вх. №4256/22) від представника позивача надійшла заява про долучення доказів здійснення витрат на правову допомогу ,в якій він просить долучити до матеріалів справи №914/46/22 документи, що підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу, вирішити питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу при ухваленні рішення по суті позовних вимог у справі №914/46/22 у розмірі 9924, 00 грн.
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Правом подання відзиву відповідач не скористався, відтак, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрграніт» (Постачальником/Продавцем) та Дочірнім підприємством «Львівський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні Дороги України» («Покупцем», «Замовник») укладено Договір купівлі-продажу (поставки) Товарів (з доставкою) від 02.03.2020 за № 02/03/01 (надалі спільно по тексту - «Договір»).
Пунктом 10.1. даного Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2020 року.
Відповідно до п.1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором Продавець зобов'язаний поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступні Товари: Відсів гранітний фр.0-5мм.
Між Сторонами Договору укладено відповідно Специфікацію від 02.03.2021 (визначено найменування такого товару, одиниця виміру, кількість, сума найменування з ПДВ), за умовами якої Продавець зобов'язувався поставити Покупцеві Товар, що обумовлений у предметі конкретного договору
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що кількість Товару, яка підлягає поставці за умовами Договору становить 1100т. Кількість товару є орієнтованою, остаточна кількість Товару, що підлягає поставці визначається відповідно до заявок Покупця, оформлених згідно з вимогами Договору. Покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку Товару та не зобов'язаний замовляти Товар на всю суму, визначену Сторонами як ціна Договору.
Згідно з п. 6.1.2. Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний прийняти поставлені Товари згідно з видатковими накладними (актами приймання-передачі товару).
Пунктом 6.1.1. Договору також передбачено, що Покупець зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлені Товари.
Відповідно до п. 5.7. Договору здача-приймання Товару провадиться уповноваженими представниками Покупця і Постачальника.
Пунктами 5.5. Договору передбачено, що датою передачі Товару від Продавця до Покупця вважається дата підписання видаткової накладної на Товар, що засвідчує реальне отримання Товару за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені Сторонами та виконання Постачальником умов Договору.
Згідно з п. 5.4. Договорів також передбачено, що після передачі Товару та виконання обов'язку з поставки уповноважена Покупцем особа підписує видаткові накладні на Товар та передає їх Постачальнику.
Постачальник здійснив поставку Відповідачу Товару на загальну суму 271 260,86 грн., що підтверджується підписаними та пропечатаними Видатковими накладними:
№ 49 від 26 березня 2020 року на суму 54357,78грн.;
№ 64 від 11 квітня 2020 року на суму 54326,33грн..;
№ 68 від 29 квітня 2020 року на суму 90072,45грн.;
№108 від 26 червня 2020 року на суму 72504,30грн.
Дані видаткові накладні містять відомості про їх номер та дату складання, інформацію про сторони господарських операцій (Постачальника та Покупця), дані Одержувача (інформацію про відповідну Філію Відповідача), посилання на договір згідно якого постачався товар, найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю товару з ПДВ та загальну вартість відвантаженого товару з ПДВ.
Відповідно до наведених видаткових накладних, Постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрграніт», з одного боку, та одержувач - відповідна Філія Дочірнім підприємством «Львівський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні Дороги України», з іншого боку, підписами уповноважених осіб та відтисками печаток зафіксували передачу Товару.
Здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрграніт» поставки товару по вищезгаданих видаткових накладних, які підписані та пропечатані сторонами, в силу пунктів 1.1., 2.1 Договору, свідчить про прийняття сторонами домовленостей щодо основних умов поставки, а саме щодо асортименту товару, терміну (дати) його поставки, кількість, вартості та якості товару.
Як зазначає позивач, жодних зауважень зі сторони Відповідача чи відповідної філії Відповідача, яка прийняла товар, з приводу кількості, якості та вартості відвантаженого товару - не надходило.
Відповідно до п. 4.1. Договорів розрахунки за поставлений Товар проводяться шляхом оплати Покупцем рахунку Постачальника за умови отримання від нього всіх документів, визначених п. 4.2. Договору, проте, у будь-якому випадку, після отримання Покупцем повного розрахунку від Замовника на відповідні цілі.
Пунктом 4.2. Договорів також передбачено, що рахунок приймається до оплати при отриманні Товару та всіх документів, які підтверджують належну якість Товарів (сертифікат, паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ Покупця, який безпосередньо отримав партію товару, ТТН, інших первинних документів, які передбачені для такого виду Товару. Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством України строки.
Згідно з п. 4.3. зазначених вище Договорів Покупець зобов'язується розрахуватись з Постачальником ні отриманий Товар на протязі від 30до 60 календарних днів з моменту отримання від Постачальника документів, визначених в п.4.1. та 4.2. Договору, проте в будь-якому випадку лиш е після отримання повного розрахунку від Замовника на відповідні цілі. У випадку затримки Постачальником передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом із описом вкладення Покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконанні Постачальником взятих на себе зобов'язань
Відповідачем по справі свій обов'язок по оплаті (погашенню заборгованості) вартості поставленого товару, згідно наведених видаткових накладних за умовами Договору купівлі-продажу (поставки) Товарів (з доставкою) від 02.03.2020 за № 02/03/01 виконав частково, шляхом здійснення оплати на суму 230 000грн, що підтверджується відповідно банківськими виписками: від 22 травня 2020 року на суму 80000,00грн.; від 15 червня 2020 року на суму 100000,00грн.; від 23 липня 2020 року на суму 50000,00грн. (із призначеннями платежів - «За щебеневу продукцію згідно дог. 02/03/01 від 02 березня 2020 року»).
Згідно змісту даних банківських виписок, оплати за товар, які були проведені Відповідачем, у призначені платежів зазначалося - плата за товар, що поставлений на підставі Договору купівлі-продаж у (поставки) Товарів (з доставкою) від « 02» березня 2020р. за № 02/03/01.
Як зазначає позивач, суми коштів, що надходили від відповідача як оплата за поставку товару, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрграніт» зараховувалися на погашення заборгованості, у порядку черговості поставки товару, тобто у розрізі складення (дати підписання) сторонами відповідних видаткових накладних.
Враховуючи наведене, на момент звернення із даною позовною заявою до суду, у Дочірнього підприємства «Львівський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні Дороги України» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрграніт» існує заборгованість за поставлений товар згідно Договору купівлі-продажу (поставки) Товарів (з доставкою) від 02.03.2020 за № 02/03/01 на загальну суму 41 260,86 грн, що додатково підтверджується підписаним Сторонами Договору Актом звіряння взаємних розрахунків від 31 липня 2021 року за період: лютий 2020 року - липень 2021 року.
Таким чином, позивач звернувся з позовом до суду з матеріально - правовою вимогою про стягнення з відповідача суму боргу за поставлений товар в розмірі 41 260,86 грн, 4876,86 грн - інфляційний втрати, 1505,73 грн - 3 % річних.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір купівлі - продажу.
Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Відтак, на виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем було отримано товар, що підтверджується підписом представника відповідача на видаткових накладних.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений позивачем товар.
Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 41 260,86 грн, підтверджується підписаним Сторонами Договору Актом звіряння взаємних розрахунків від 31 липня 2021 року за період: лютий 2020 року - липень 2021 року.
Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе зобов'язання щодо оплати вартості товару у повному розмірі, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 41 260,86 грн заборгованості з оплати останнього підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 1505,73 грн та інфляційних втрат в розмірі 4876,86 грн за запропонований позивачем період ( з 20.10.2020 по 20.12.2021), то суд встанови наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 1505,73 грн 3 % річних - суд перевіривши поданий позивачем розрахунок, вважає обґрунтованим нарахування відсотків річних в сумі 1508,29 грн. Однак, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 1505,73 грн, в межах заявлених позовних вимог.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 4876,86 грн інфляційних втрат - суд перевіривши поданий позивачем розрахунок, вважає обґрунтованим нарахування інфляційних втрат в сумі 5600,35грн. Однак, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 4876,86 грн, в межах заявлених позовних вимог.
Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9924,00 грн, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що першою заявою по суті спору є позовна заява, у якій представником позивача -Венглевським Б.Б. зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи: судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Відповідно до положень ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Судом встановлено, представником позивача до позовної заяви долучено документи на підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат позивачем на професійну правову допомогу адвоката в сумі 9924,00 грн, а саме:
- копія договору №31/31 від 02.08.2021 про надання правової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрграніт» та Адвокатським об'єднанням «ЛЮРЦ»,
- копія додаткової угоди №8 до Договору про надання правової допомоги №21/31 від 02.08.2021,
- копія ордеру серії ВС №1117513 від 30.12.2021,
- копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю Венглевським Б.Б.;
- акт приймання передачі надання послуг за Договором про надання правової допомоги №21/31 від 02.08.2022.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у Постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та у Постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Таким чином, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.
Матеріали справи містять докази скерування заяви про долучення доказів здійснення витрат на правову допомогу на юридичну адресу відповідача, однак, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами від Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» не надходило.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є правомірною, такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відтак, вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі - у розмірі 9924, 00 грн.
Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 9924,00 грн.
Як вже зазначалось, судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2270,00 грн.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1.Позовні вимоги задовольнити.
2 Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні Дороги України» (місцезнаходження: Україна, 79053, Львівська обл., місто Львів, вул. Володимира Великого, будинок 54, код ЄДРПОУ 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрграніт» (місцезнаходження: 79049, Львівська обл., місто Львів, вул. Вернадського, будинок 8, квартира 70, код ЄДРПОУ 41302717) заборгованість в розмірі 41 260,86грн- основного боргу, 4 876,86 грн інфляційних втрат, 1505,73 грн -3% річних, 2 270,00 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору та 9 924,00 грн витрат на правову допомогу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Березяк Н.Є.