ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.02.2022Справа № 910/7103/21
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Північно-український будівельний альянс»
до1. Міністерства оборони України 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Констракшн»
провизнання недійсним державного контракту
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача 1:Овчинников О.В.
від відповідача 2:Леськов П.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Північно-український будівельний альянс» (надалі - ТОВ «ПУБА») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (надалі - Міноборони) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Констракшн» (надалі - ТОВ «Альтіс-Констракшн») про визнання недійним державного контракту.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 1 укладено державний контракт на виконання робіт за державним оборонним замовленням з «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр-РТ-Б01) від 14.09.2018, який є чинним, проте між відповідачами у 2020 році всупереч вимогам чинного законодавства України укладено аналогічний державний контракт з ідентичним предметом, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про визнання такого контракту недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачі вказують на те, що державний контракт від 14.09.2018 був розірваний в односторонньому порядку відповідачем 1 до моменту укладення оспорюваного правочину, а відтак всі зобов'язання за таким контрактом були припинені для його сторін. Крім того, станом на момент звернення до суду із даним позовом, позивач позбавлений спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, що свідчить про неможливість виконання ним будівельних робіт за контрактом від 14.09.2018 та відсутність у нього порушеного права.
Позивач проти доводів відповідачів заперечує, оскільки рішення Міноборони про розірвання державного контракту, оформлене листом №362/8/526 від 14.02.2020, є протиправним і не визначає факту автоматичного розірвання контракту, який був чинний станом на момент укладення оспорюваного у даній справі правочину.
Протокольною ухвалою суду від 28.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Судове засідання з розгляду справи по суті неодноразово відкладалося з метою надання сторонам можливості скористатися правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021, ухвалено перейти зі стадії розгляду справи по суті у справі №910/7103/21 до стадії підготовчого провадження, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-український будівельний альянс» до Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Констракшн» про визнання недійсним державного контракту залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 16.12.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 скасовано, справу №910/7103/21 передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 21.02.2022.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою уповноваженого представника. Судом в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено з огляду на недоведеність позивача неможливості залучення іншого представника до участі у справі з метою захисту своїх прав та інтересів.
Представники відповідачів в судове засідання з'явилися, проти задоволення позовних вимог заперечували повністю.
В судовому засіданні 21.02.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
14.09.2018 між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ «ПУБА» (виконавець) був укладений державний контракт на виконання робіт за державним оборонним замовленням з «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр-РТ-Б01) №362/5/18/8 (надалі - «Контракт №362/5/18/8 від 14.09.2018»), відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати роботи з «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр-РТ-Б01) за чергами (етапами) в обсягах та у строки, що зазначені в календарному плані виконання робіт за державним оборонним замовленням згідно з додатком №1 до контракту, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Пунктом 4 вказаного контракту визначено, що обсяг робіт і календарний план за контрактом на кожний наступний бюджетний період уточняються після затвердження основних показників державного оборонного замовлення на даний період.
Додатком №1 сторони погодили календарний план робіт по будівництву, до якого додатковою угодою №1 від 15.11.2018 були внесені зміни. Зокрема, вказаним календарним планом було передбачено здійснення будівництва в 3 черги з наступними строками їх виконання:
- І черга будівництва (10 споруд) вересень 2018 року - грудень 2019 року;
- ІІ черга будівництва (18 споруд) листопад 2019 року - грудень 2020 року;
- ІІІ черга будівництва (15 споруд) жовтень 2020 року - серпень 2021 року.
Відповідно до п. п. 6, 7 контракту договірна ціна робіт є динамічною і встановлена сторонами під час проведення переговорів щодо укладення Контракту (протокол переговорів №33 від 29.08.2018), зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни №34 від 29.08.2018 на підставі розробленого виконавцем кошторису на виконання робіт та становить 1 195 047 920,70 грн., в т.ч. ПДВ 199 174 653,45 грн.
Договірна вартість робіт за контрактом не може бути перевищена виконавцем без узгодження з замовником. Уточнення динамічної договірної ціни здійснюється за домовленістю сторін у відповідності до ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293, шляхом укладення додаткових угод.
Пунктом 9 контракту встановлено, що замовник оплачує виконані роботи відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3).
Відповідно до п. 80 Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021.
В той же час, відповідачем-1 04.08.2020 було затверджено протокол №123 щодо організації закупівлі товарів, робіт та послуг, що становлять державну таємницю, в якому розглянуто пропозиції щодо організації закупівлі товарів робіт та послуг, що становлять державну таємницю та розгляд порядку проведення процедури закупівлі робіт з Реконструкції технічної території військової частини НОМЕР_1 , Реконструкції технічної територій військової частини НОМЕР_2 , Реконструкції технічної території військової частини НОМЕР_3 .
Наведеним протоколом №123 від 04.08.2020 було постановлено: Затвердити зазначені критерії та документи (інформацію), яку повинні надати учасники. Встановити порядок проведення процедури відбору учасників у два етапи, а саме: Етап 1. Вивчення комісією Центрального управління наданих учасником документів разом з ціновою пропозицією, без розкриття останньої, відповідності встановлених критеріям та переліку документів. Етап 2. Розгляд цінових пропозицій учасників, які відповідають встановленим критеріям та переліку документів.
За результатами розгляду цінових пропозицій учасників, які пройшли кваліфікацію - визначення переможця процедури відбору.
Протоколом №145 від 14.08.2020 розгляду документів наданими потенційними виконавцями робіт з реконструкції технічної території арсеналу (шифр - РТТ-Ц58, РТТ - К19, РТТ-Б01), визначення відповідності їх встановленим кваліфікаційним критеріям та розгляду цінових пропозицій визначено переможця.
За результатами проведення зазначеної процедури 29.12.2020 між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ «Альтіс-Констракшн» (виконавець) було укладено державний контракт №362/7/20/323 на виконання робіт за державним оборонним замовленням з «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр РТТ-Б01) ІІ та ІІІ черги (надалі - «Контракт №362/7/20/323 від 29.12.2020»)
Відповідно до п. 1 вказаного контракту виконавець зобов'язується виконати та здати згідно з кошторисною документацією та календарним графіком виконання робіт (Додаток №1 до контракту) (Календарний графік) роботи пов'язані з об'єктом «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр РТТ- Б01) ІІ та ІІІ черги, розташованого за адресою: 27432, Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Богданівка, військова частина А1201. Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Згідно з п. 2 контракту підставою для укладення контракту є основні показники державного оборонного замовлення на 2020 рік, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2020 року №154-1 (зі змінами).
Відповідно до п. 6 контракту договірна ціна робіт є динамічною і встановлена сторонами під час проведення переговорів щодо укладення контракту Протокол проведення переговорів за державним оборонним замовленням (Додаток № 3 до контракту), зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни за державним оборонним замовленням (Додаток №4) на підставі розробленого виконавцем зведеного кошторису та становить 909 012 761,13 грн., в т.ч. ПДВ 151 502 126,86 грн.
Пунктом 12 Контракту встановлено, розрахунки за виконані роботи з будівництва об'єкту проводяться на підставі підписаних замовником Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) протягом 30 (тридцяти) календарних днів після їх підписання за умови за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків.
Відповідно до п. 92 контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023.
Спір у справі виник у зв'язку з оспорюванням позивачем дійсності Контракту №362/7/20/323 від 29.12.2020.
Відповідно до статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Зазначеними нормами передбачено можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.
Крім того, згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як на підставу для визнання недійсним оскаржуваного контракту позивач посилається на те, що його укладення за результатами проведення нової процедури закупівлі суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки визначає проведення тих же робіт, що були предметом Контракту №362/5/18/8 від 14.09.2018, який є чинним та не розірваним.
За твердженнями позивача, залучення Міністерством оборони України нового виконавця для здійснення робіт, які вже передбачені Контрактом №362/5/18/8 від 14.09.2018, шляхом укладення нового державного контракту є неправомірним та має наслідком як порушення прав позивача на отримання прибутку, так і негативні фінансові наслідки у зв'язку з необхідністю повторно виділяти кошти з державного бюджету України для оплати одних і тих же робіт.
Заперечуючи проти доводів позивача, відповідачі вказують на те, що Контракт №362/5/18/8 від 14.09.2018, укладений між Міністерством оборони України та позивачем, розірваний в односторонньому порядку, а відтак проведення нової процедури закупівлі та укладення оскаржуваного контракту жодним чином не суперечить нормам чинного законодавства України та не порушує прав позивача.
Контракт №362/5/18/8 від 14.09.2018 є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За змістом ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Як вказувалося раніше, додатком №1 до Контракту №362/5/18/8 від 14.09.2018 сторони погодили календарний план робіт по будівництву, до якого додатковою угодою №1 від 15.11.2018 були внесені зміни. Зокрема, вказаним календарним планом було передбачено здійснення будівництва в 3 черги з наступними строками їх виконання:
- І черга будівництва (10 споруд) вересень 2018 року - грудень 2019 року;
- ІІ черга будівництва (18 споруд) листопад 2019 року - грудень 2020 року;
- ІІІ черга будівництва (15 споруд) жовтень 2020 року - серпень 2021 року.
В той же час, судом встановлено, а позивачем не спростовано факт порушення зобов'язання з виконання ним робіт, передбачених календарним планом, а також відсутність в матеріалах справи належним чином підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), які є належними та допустимими доказами у відповідності до п. 9 Контракту №362/5/18/8 від 14.09.2018.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Підпунктом 4 пункту 59 Контракту №362/5/18/8 від 14.09.2018 передбачено, що замовник має право достроково розірвати цей контракт у разі невиконання зобов'язань виконавцем, повідомивши його не пізніше 30 днів до дати розірвання контракту.
Відповідно до пункту 65 Контракту №362/5/18/8 від 14.09.2018 умовами припинення (розірвання) контракту є: взаємна домовленість сторін; продовження строку дії обставин непереборної сили більш як 30 днів; закінчення строку контракту; зміна або скасування державного оборонного замовлення, на виконання якого укладено контракт; дострокове розірвання контракту замовником з причин, визначених умовами контракту; інші визначені законодавством умови.
За змістом п.п. 4 та 5 п. 66 вказаного контракту замовник має право розірвати контракт з таких причин: затримка з вини виконавця початку виконання робіт понад строки, встановлені пунктом 51 контракту; відставання виконавця від календарного плану виконання робіт більш, ніж на 20 діб.
Тобто, приписами ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України та умовами Контракту №362/5/18/8 від 14.09.2018 чітко встановлено право замовника розірвати в односторонньому порядку такий договір внаслідок допущення виконавцем (позивачем) порушень зобов'язань з виконання робіт у встановлені строки.
Враховуючи неналежне виконання власних зобов'язань та припинення позивачем виконання робіт за Контрактом №362/5/18/8 від 14.09.2018 станом на 28.10.2019, Міністерство оборони України звернулося до ТОВ «ПУБА» із письмовим повідомленням №362/8/524 від 14.02.2020 про дострокове розірвання такого контракту з 16.03.2020.
Вказане повідомлення про розірвання Контракту №362/5/18/8 від 14.09.2018 з ініціативи замовника, право на яке передбачено приписами ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, позивачем було отримано, про що свідчить пояснення його представника, а відтак суд вважає його розірваним в односторонньому порядку.
Відповідно до ст. 13 Господарського кодексу України державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності.
Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини.
Відповідно до основних показників державного оборонного замовлення на 2020 рік, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2019 №154-1 (зі змінами) Міністерству оборони України необхідно було провести процедуру закупівлі робіт з «Реконструкції технічної території арсеналу» (шифр - РТ - Б01) друга та третя черга будівництва за результатом якого є укладення Державного контракту за виконання робіт за державним оборонним замовленням.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про оборонні закупівлі» закупівля товарів, робіт і послуг оборонного призначення, що становить державну таємницю, здійснюється за закритими закупівлями відповідно до цього Закону з урахуванням положень закону, що регулює питання захисту державної таємниці.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем 1 відповідно до основних показників державного оборонного замовлення на 2020 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154-1 від 28.02.2019, проведено процедуру закупівлі робіт «Реконструкція технічної території арсеналу» друга та третя черги будівництва, за результатами якої з відповідачем 2 укладено оспорюваний у даній справі Контракт №362/7/20/323 від 29.12.2020.
Таким чином суд приходить до висновку, що після розірвання Контракту №362/5/18/8 від 14.09.2018 в односторонньому порядку та з метою виконання робіт державного оборонного замовлення, відповідачем 1 була правомірно проведена процедура закупівлі, і укладений за її наслідками державний контракт жодним чином не суперечить приписам чинного законодавства України.
Більш того, згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, названі норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
Судом встановлено, що станом на момент укладення Контракту №362/5/18/8 від 14.09.2018 позивач був включений до реєстру виробників продукції, робіт і послуг оборонного призначення, закупівлі яких становлять державну таємницю наказом Мінекономіки №46дск від 07.05.2018, та мав спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
В подальшому Головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київської області було прийнято рішення скасувати наданий позивачу дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею №КВ3-2019-24.
Відповідно до акту ліквідаційної комісії режимно-секретного органу ТОВ «ПУБА» від 12.03.2021, вказаний режимно-секретний відділ ліквідований, а матеріальні носії секретної інформації передано замовнику секретних робіт.
За таких обставин, станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду, ТОВ «ПУБА» позбавлений спеціального дозволу на виконання будівельних робіт, які становлять державну таємницю та є предметом обох державних контрактів, а відтак і неможливість виконання ним відповідних робіт.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд відзначає, що позивачем не доведено допустимими і достовірними доказами наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а також порушення його суб'єктивних прав та законних інтересів внаслідок укладення оспорюваного державного контракту.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача про те, що оскаржуване рішення Комітету ґрунтується на помилкових висновках, прийняте з неповним та необ'єктивним з'ясуванням обставин справи, що призвело до невідповідних висновків та винесення неправомірного рішення, являються непідтвердженими, необґрунтованими і такими, що не відповідають обставинам справи. Фактично позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження власних доводів; а всі заперечення проти висновків Комітету зводяться до переоцінки встановлених відповідачем обставин, подій та фактів.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладених обставин, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовані належним чином та у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-український будівельний альянс» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.04.2022.
Суддя В.П. Босий