19 квітня 2022 року м. Чернівці Справа № 727/6514/20
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Лисака І.Н.,
суддів: Височанської Н.К., Владичана А.І.,
секретар: Петранюк ЮТ.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: Чернівецька міська рада, ОСОБА_2 ,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 листопада 2021 року, ухваленого під головуванням судді Смотрицького В.Г., повний текст рішення виготовлено 09 грудня 2021 року, -
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив визначити йому додатковий строк на прийняття спадщини за законом після смерті його батька (а.с.2-4).
В обґрунтування позову посилався на те, що в липні 2020 року дізнався про смерть свого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з чим 03.07.2020 року подав заяву про відкриття спадкової справи, однак отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії через пропуск шестимісячного строку на прийняття спадщини та відсутність належним чином оформлених документів, що посвідчують право власності ОСОБА_4 на спадкове майно.
Вказував, що періодично перебував на стаціонарному лікуванні в ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня», що завадило йому дізнатися про смерть батька та звернутися у відповідні строки із заявою про прийняття спадщини, у зв'язку з чим просив позов задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 листопада 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким вимоги задовольнити.
Провадження №22-ц/822/305/22
Наводить обставини, викладені в позовній заяві, вказує норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та додатково зазначає, що оскільки батько помер в 2017 році, а про його смерть позивач дізнався тільки в 2020 році, тому вважає, що наведене є підставою для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини. Також наголошувала на юридичній необізнаності позивача щодо строків прийняття спадщини, маси спадкового майна та про смерть батька.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у справі, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог виходив з того, що посилання позивача на те, що строк для прийняття спадщини останній пропустив тому, що перебував на лікуванні, є безпідставним, оскільки батько позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестимісячний строк для прийняття спадщини закінчувався 27.05.2018 року, однак з цих шести місяців позивач перебував на лікуванні лише два місяці в період з 03.02.2018 року по 02.04.2018 року, а тому позивач мав можливість тривалістю в чотири місяці для своєчасної подачі заяви нотаріусу про прийняття спадщини, однак вчасно це не зробив.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає, що рішення наведеним вимогам закону відповідає.
Обставини справи, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 (копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 21.06.2006 року), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 ), належності ОСОБА_4 на праві власності спірного спадкового майна та перебування ОСОБА_4 з 09.11.2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 в Черешському психоневрологічному будинку-інтернаті, наявності постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №225/02-31 від 14.09.2018 року ОСОБА_2 та постанови про вчинення нотаріальної дії №02-31 від 03.07.2020 року ОСОБА_1 , реєстрації спадкової справи №62716430 від 17.07.2018 року сторонами визнається та не спростовується (а.с.10, 15, 16-18, 32, 33, 67-68).
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» з 03.02.2018 року та знаходився там на стаціонарному лікуванні з 03.02.2018 року по 02.04.2018 року, з 20.04.2019 року по 03.07.2019 року. Станом на 01.07.2021 року ОСОБА_1 перебував в 7 відділенні ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» з 17.04.2021 року з діагнозом «Шизофренія, параноїдна, безперервна, помірний емоційно-вольовий дефект» в стадії внутрішньолікарняної ремісії, що підтверджується листом ОКНП «Чернівецької обласної психіатричної лікарні» від 01.07.2021 року, що також сторонами визнається та не спростовується (а.с.131).
Спір у справі стосується саме поважності зазначених причин пропуску ОСОБА_1 строку на прийняття спадщини.
Згідно зі ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).
За правилами ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
В силу ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі №6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-1215цс16, а також Верховного Суду у постановах від 10 жовтня 2018 року у справі №398/3802/15-ц, від 19 березня 2020 року у справі №572/887/18, від 07 лютого 2020 року у справі № 754/11447/18.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування»).
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що доводи позивача про те, що строк для прийняття спадщини він пропустив з підстав перебування на лікуванні, є безпідставним, оскільки батько позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестимісячний строк для прийняття спадщини збігав 27.05.2018 року, однак з шести місяців наданих позивачу для подання заяви на прийняття спадщини, останній перебував на лікуванні лише два місяці в період з 03.02.2018 року по 02.04.2018 року, а тому мав об'єктивну можливість тривалістю в чотири місяці звернутися до нотаріуса. Крім того, на час завершення такого строку позивач не перебував у закладі охорони здоров'я на лікуванні.
Таким чином, установивши, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини, не встановивши при цьому обставин, які створювали об'єктивні та непереборні труднощі для позивача для подання такої заяви, суд попередньої інстанції правильно застосували норми матеріального права, а саме ч.3 ст.1272 ЦК України, за змістом якої підлягає визначенню додатковий строк для прийняття спадщини лише за наявності поважної причини, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року (справа №332/3796/19), де вказано, що позивач не був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування.
У вказаній постанові Верховний Суд зазначав, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Що стосується доводів про юридичну необізнаність позивача щодо строку прийняття спадщини та кола майна, смерть батька, то колегія суддів констатує, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна. Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що хвороба спадкоємця та його перебування на періодичному лікуванні в стаціонарі є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Інші наведені в апеляційній скарзі посилання висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий Лисак І.Н.
Судді: Височанська Н.К.
Владичан А.І.