Провадження № 22-ц/803/1060/22 Справа № 185/7502/20 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
19 квітня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Куценко Т.Р.,
суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
ОСОБА_1 ,
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У жовтні 2020 року АТ "Акцент Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 30 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг та приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору № SAMABWFC00001580831 та отримання кредитної картки, шляхом підписання анкети-заяви. На підставі вказаної анкети-заяви йому надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Станом на 26 вересня 2020 року ОСОБА_1 , допустив заборгованість за кредитом на загальну суму 33 212,68 грн., яка складається з наступного: 16 347,48 грн. - заборгованість за кредитом; 16 865,20 грн. - заборгованість по відсоткам, тому просив суд стягнути з відповідача виниклу заборгованість та судовий збір.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2021 року позовні вимоги АТ "Акцент Банк" задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Акцент Банк" заборгованість за Кредитним договором № SAMABWFC00001580831 від 30 травня 2018 року у розмірі 33 212,68 грн., що складається з наступного: 16 347,48 грн. - заборгованість за кредитом; 16 865,20 грн. - заборгованість по відсоткам. Вирішено питання стосовно судових витрат (а.с.75,76).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, з підстав недоведеності договірних відносин з відповідачем та затвердження сторонами істотних умов договору (а.с.80-83).
АТ "Акцент Банк", скориставшись своїм правом, передбаченим ст.360 ЦПК України, 06 жовтня 2021 року подав заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в яких просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що договір № SAMABWFC00001580831 від 30 травня 2018 року є внутрішньобанківським та був створений під час внесення даних кредитного договору до програмного комплексу банку, тому в Анкеті-заяві не зазначався, однак відповідач, підписуючи Анкета-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, які разом з Тарифами банку, погодився на зазначені у цих документах умови, внаслідок чого користувався кредитом, що є договором Оферти, в силу ст.ст.641, 642 ЦК України.
Крім того, відповідачем особисто підписаний Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", в якому чітко визначені як відсотки за користування кредитом, так і відсотки за прострочення виконання зобов'язання, з чим погодився відповідач в момент його підписання, та що є істотними умовами кредитного договору та обов'язком для виконання відповідачем, як стороною договору.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову становить 33 212,68 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Проте, у повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 травня 2018 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, в якій зазначено, що вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, загальними умовами обслуговування та кредитування, розміщеними у рекламному буклеті, складають договір про надання банківських послуг (а.с.5).
Відповідно до Паспорту споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", підписаного 30 травня 2018 року, сторони погодили розмір базової процентної ставки, розмір комісії та неустойки у випадку порушення кредитних зобов'язань (а.с.5 зворот, а.с.6).
Надана позивачем банківська виписка по рахунках відповідача свідчить про отримання відповідачем коштів та підтверджує користування коштами банку в межах встановленого йому кредитного ліміту.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № SAMABWFC00001580831 від 30 травня 2018 року, станом на 26 вересня 2020 року заборгованість за кредитним договором становить 33 212,68 грн., з яких: 16 347,48 грн. - заборгованість за кредитом, 16 865,20 грн. - заборгованість по відсоткам (а.с.4), який відповідає відомостям, зазначеним у банківській виписці по рахункам відповідача та умовам, зазначеним в Паспорті споживчого кредиту.
Задовольняючи позовні вимоги АТ "Акцент-Банк", суд першої інстанції виходив з факту укладання кредитного договору № SAMABWFC00001580831 від 30 травня 2018 року на підставі підписання анкети-заяви та Паспорту споживчого кредиту, та отримання за ним кредитних коштів.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом та відсотками, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms, як невід'ємну частину спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку розумів відповідач ОСОБА_1 ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ "Акцент-Банк".
Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.a-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ "Акцент-Банк" у період - з часу виникнення спірних правовідносин (30 травня 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (26 жовтня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс 19.
Колегія суддів наголошує на тому, що позивачем не доведеного того, що підписуючи анкету-заяву відповідач ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а отже виявив згоду на укладення кредитного договору, проте Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису ОСОБА_1 , тому відсутні підстави вважати, що останній був ознайомлений з ними.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що в підписаних відповідачем документах відсутня регламентація складових частин поняття «залишок простроченої заборгованості (тіло кредиту)», як зазначено в розрахунку заборгованості, яке згідно системного аналізу положень Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку та ч.1 ст.1054 ЦК України за своєю суттю є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти, тому колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що прострочене тіло кредиту є складовою частиною саме фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, а тому заборгованість за простроченим тілом кредиту до стягнення не підлягає.
При цьому в даній анкеті-заяві відсутні відомості про отримання відповідачем кредитної картки, її номеру, розміру кредитного ліміту, строк дії, а містяться лише анкетні данні (а.с.5).
Також колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо належного доказу складової кредитного договору, тобто Паспорту споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", який хоч і підписаний ОСОБА_1 30 травня 2018 року, однак має обмеження у часі дії зазначеної у ньому інформації до 01 січня 2019 року, при цьому позивачем заявлені вимоги станом на 26 вересня 2020 року, з розрахунку тієї інформації, що міститься в цьому Паспорті споживчого кредиту, який втратив силу щонайменше з 02 січня 2019 року, та не може братись за основу, як істотні умови договору щодо встановлення базової процентної ставки, розмір комісії та неустойки у випадку порушення кредитних зобов'язань.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає недоведеними позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Доводи АТ "Акцент-Банк" у їх запереченнях про те, що боржник користуючись кредитом, підтвердив, що ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти, та відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому сторони дійшли згоди щодо умов кредитування, строків, відсоткової ставки та інш., - колегія суддів вважає безпідставними, та такими, що не впливають на законність рішення в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність банком вимог, так як доказів того, що позичальник брав на себе зобов'язання зі сплати відсотків, позивачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.
Зважаючи на те, що позивачем є юридична особа - банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, - зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Довідка, адресована Дніпровському апеляційному суду щодо відкриття рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , довідка за лімітами, встановленими за кредитним договором на ім'я ОСОБА_1 за період з травня 2018 року по 01 жовтня 2021 року, виписка по рахунку ОСОБА_1 , фотокартка з фото клієнта на прізвище ОСОБА_1 , долучені до заперечень на апеляційну скаргу (а.с.106-110) не може бути прийняті до уваги колегією суддів з огляду на наступне.
У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №145/474/17 (провадження №61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18).
Надаючи відповідний доказ суду апеляційної інстанції без попереднього його надання для оцінки судом першої інстанції, позивач поважність причин неподання до суду першої інстанції вказаних доказів не зазначає, в той же час колегія суддів зауважує, що цивільне процесуальне судочинство здійснюється, зокрема, на основі принципів змагальності та диспозитивності, що знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом або витребування відповідних доказів у сторін, які в силу вимог процесуального закону повинні самостійно довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, зокрема шляхом подання відповідних доказів, в той час як суд тільки оцінює надані сторонами матеріали.
При цьому колегія суддів приймає до уваги обґрунтування, викладені у апеляційній скарзі ОСОБА_1 щодо ненадання позивачем суду першої інстанції доказів щодо належного укладення кредитного договору, ознайомлення відповідачем з усіма істотними його умовами, що письмовими доказами не було підтверджено при розгляді справи судом першої інстанції, вимоги позивача про стягнення з відповідача є необґрунтованими та не доведеними.
Таким чином, враховуючи ненаведення позивачем поважності причин неподання відповідного доказу до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 367 ЦПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно не з'ясувавши обставини справи, не оцінивши надані сторонами докази, дійшов хибного висновку про задоволення позовних вимог Банку.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції крім порушень норм матеріального та процесуального права, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, встановив обставини, які є недоведеними, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з ПАТ "Акцент-Банк" на користь держави підлягає стягненню судовий збір за апеляційний розгляд справи у розмірі 3 153 грн.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2021 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" - відмовити в повному обсязі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", код ЄДРПОУ 14360080, на користь держави судовий збір у розмірі 3 153 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров