Справа № 755/10642/21
Провадження №2/755/1104/22
"19" квітня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просить: стягнути на свою користь з Моторного (транспортного) страхового бюро України пеню у розмірі 12 394,52, 3% річних у розмірі 8 942,47 грн та інфляційні втрати у розмірі 21 970,00 грн; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що листом від 13.07.2017 відповідач відмовив ОСОБА_1 у виплаті відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди, однак не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду та рішенням від 09.12.2020 у справі № 755/1243/18 було повністю задоволено його вимоги та стягнуто на його користь з МТСБУ в рахунок страхового відшкодування 100 000,00 грн, витрати з проведення експертизи у сумі 1 015,20 грн та судовий збір у сумі 1 000,00 грн. МТСБУ виконало рішення суду 16.06.2021 шляхом перерахування на рахунок позивача суми у загальному розмірі 102 015,20 грн. Оскільки виплата відшкодування шкоди у розмірі 100 000,00 грн була здійснена з простроченням на 1 434 дні, з 14.07.2017 по 16.06.2021, та з урахуванням строку загальною позовної давності, позивач заявляє про своє право на стягнення з відповідача 3% річних з 24.06.2018 по 16.06.2021 (1 089 днів) та інфляційних втрат з 01.07.2018 по 31.06.2021. Пеня позивачем обрахована за останні 358 днів, з 24.06.2020 по 16.06.2021, за які відповідач прострочив виплату решти страхового відшкодування у розмірі 100 000,00 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.07.2021 відкрито провадження у цій цивільній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомленням сторін, яким роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Копію вказаної ухали суду сторонами було отримано в електронному вигляді шляхом доставки на електронну пошту, зазначену у позовній заяві, 06.07.2021.
27.08.2021 від представника відповідача МТСБУ - Патрик Г.Г. до суду надійшли пояснення, у яких проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні, у зв'язку з відсутністю правових підстав для його задоволення, оскільки за приписи ч. 4 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перебіг строку, встановленого п. 36.2 ст. 36 цього Закону, у випадку якщо ДТП розглядається у цивільній, господарській або кримінальній справі, припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням законної сили. Відповідачу про набрання законної сили постановою Київського апеляційного суду про залишення в силі рішення суду першої інстанції у справі № 755/1243/18 стало відомо лише 10.06.2021, а 16.06.2021 позивач у повному обсязі отримав кошти, присуджені йому за рішенням суду.
Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надійшло.
Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи, 23.07.2016 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mazda», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , та автомобіля «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , якого судом було визнано винним у вчиненні ДТП постановою від 19.08.2016. Крім того, за фактом незаконного заволодіння ОСОБА_2 транспортним засобом та скоєння ДТП 01.08.2016 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди. 12.04.2017 ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ із повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування, однак листом від 13.07.2017 МТСБУ повідомило позивача про відмову у відшкодуванні заподіяної шкоди, з чим ОСОБА_1 не погодився та оскаржив таку відмові до суду.
Дніпровським районним судом м. Києва за результатом розгляду цивільної справи № 755/1243/18 за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування ухвалено рішення від 09.12.2020 про задоволення позову та стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 в рахунок страхового відшкодування 100 000 гривень, витрати з проведення судової експертизи в сумі 1 015,20 гривень та судовий збір в сумі 1 000 гривень, а всього 102 015,20 гривень.
Постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 26.05.2021 у справі № 755/1243/18 апеляційного скаргу МТСБУ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судовим рішенням від 09.12.2020 встановлено, що у листі Моторного (транспортного) страхового бюро України від 13.07.2017 на звернення ОСОБА_1 від 13.04.2017 щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 23.07.2016, внаслідок якої був пошкоджений транспортний засіб Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , повідомляється про відсутність правових підстав для відшкодування йому заподіяної шкоди.
Також, судом було встановлено, що внаслідок заподіяння транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій третьої особи, ОСОБА_2 , було завдано шкоду майну позивача, розмір якої відповідно до Висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 02.03.2020 № 13-3/7, складеного судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, станом на дату ДТП складає 239 837,66 грн, у зв'язку з чим, на підставі пп. «в» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у МТСБУ виник обов'язок відшкодувати потерпілому таку шкоду на умовах, у межах ліміту страхових сум, зазначених у страховому полісі № АЕ7728159, що становить 100 000,00 грн.
Із виписки по рахунку ОСОБА_1 убачається, що МТСБУ виконало своє зобов'язання перед потерпілим по виплаті страхового відшкодування 16.06.2021, що також підтверджується довідкою № 1 від 15.06.2021 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та наказом від 16.06.2021 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_1 , що видані МТСБУ.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Оскільки листом від 13.07.2017 МТСБУ було неправомірно відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, що встановлено рішенням суду від 09.12.2020 по справі № 755/1243/18, та фактично виплачено його лише 16.06.2021, ОСОБА_1 заявляє вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Убачається, що відповідач, МТСБУ з 14.07.2017 по 16.06.2021, прострочив виплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 100 000,00 грн.
За приписами ч. 1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Наслідки прострочення страховиком відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну, визначені нормами ст. 36 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004, згідно з п. 36.5 якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2020 у справі № 758/16044/16-ц зазначається, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Постановою Верховного Суду від 06.06.2019 у справі № 758/8819/16-ц встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є грошовим зобов'язанням, оскільки в разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі. А тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 625 ЦК України.
Згідно з абзацом 2 п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).
Відповідно до п. 21 вказаної Постанови № 4 від 01.03.2013 при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).
Крім того, аналогічна правова позиція, щодо правомірності застосування положень ст. 625 ЦК України до зобов'язальних правовідносин, які виникають із договорів страхування, декларується в узагальненнях Верховного Суду України сформульованих у листі від 01.07.2014: «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві», відповідно до яких - «Правильними є висновки судів про необхідність застосування ст. 625 ЦК щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання у спорах, які виникають з договорів страхування. Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст .625 ЦК, зокрема сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми».
Також, аналогічна правова позиція підтверджена й судовою практикою Верховного Суду України, наприклад у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 по справі № 6-49цс12 зазначається, що законодавство України не виключає можливості одночасного стягнення з боржника пені (ч. 3 ст. 549 ЦК України), індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Крім того в така ж правова позиція підтверджена й Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року по справі № 758/8819/16-ц.
Судом, серед іншого, враховується, позиція Верховного суду України, викладена у постанові від 18.05.2016 по справ № 6-47цс16, про те, що аналіз норма ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного суду України від 08.06.2016 у справі № 6-300цс15 та від 25.05.2016 у справі № 6-1138цс15.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Положеннями ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Оскільки, з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій позивач звернувся до суду 29.06.2021, то ОСОБА_1 має право на стягнення з МТСБУ 3% річних з 24.06.2018 по 16.06.2021 та інфляційних втрат з 01.07.2018 по 31.06.2021. Щодо пені, то вона підлягає нарахуванню за період останніх 12 місяців перед зверненням до суду, тобто з 24.06.2020 по 16.06.2021.
Відтак, за останні 358 днів, з 24.06.2020 по 16.06.2021, пеня за прострочення виплати відшкодування у розмірі 100 000,00 грн становить 12 394,52 грн; 3% річних з 24.06.2018 по 16.06.2021 за 1 089 днів - 8 942,47 грн; інфляційні втрати з 01.07.2018 по 31.06.2021 становлять 21 970,00 грн.
При цьому, нарахування штрафних санкцій суд здійснює за методами і формулами, наведеними позивачем у доданих розрахунках.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, з позиції належності та допустимості кожного з них, суд доходить висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими, а щодо заперечень відповідача проти позову, то вони спростовуються наведеними у рішенні нормами діючого законодавства України та викладеними доводами .
В порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. ст. 258, 267, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 137, 141, 209, 210, 247, 263, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131, м. Київ, бульвар Русанівський, 8) про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат - задовольнити.
Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 12 394,52, 3% річних у розмірі 8 942,47 грн, інфляційні втрати у розмірі 21 970,00 грн та судовий збір у розмірі 908,00 грн, а всього 44 214 (сорок чотири тисячі двісті чотирнадцять) грн 99 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: