Справа № 755/12367/20
Провадження № 2/755/1097/22
"19" квітня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування, -
Позивач, ПрАТ «СК «УНІКА», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути на свою користь з ОСОБА_1 суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 5 040,33 грн та сплачений судовий збір.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.12.2017 р. між позивачем та ЛВМ ХОЛДІНГ ТОВ був укладений Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 245029/4093/0000630, предметом якого є страхування транспортного засобу «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 05.05.2018 за участю застрахованого автомобіля та автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням відповідача, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Судовим рішенням від 03.07.2018 відповідача визнано винним у порушенні правил дорожнього руху України та вчиненні вказаної ДТП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована за полісом № АК6725272 у ПрАТ СК «Провідна». У відповідності до умов Договору № 245029/4093/0000630 від 07.12.2017 позивач виплатив потерпілому страхове відшкодування у розмірі 49 374,65 грн. Сума збитків у розмірі 44 334,32 грн була покрита ПрАТ СК «Провідна» за умовами за полісу № АК6725272. Таким чином, сума непокритих збитків за Договором № 245029/4093/0000630 від 07.12.2017 складає 5 040,33 грн, що підлягає стягненню з відповідача.
Ухвалою від 16.09.2020 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем отримано не було, а конверт разом з відправленням повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого терміну зберігання». Позивач копію ухвали суду про відкриття провадження отримав 13.10.2021.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, від позивача інших заяв по суті справи не надійшло.
Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 03.07.2018 по справі № 752/9392/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. ст. 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі тисячу двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки.
Зі змісту вказаної постанови суду убачається, що 05.05.2018 о 17 год. 40 хв. ОСОБА_1 , в м. Києві по вул. Жилянській 58, керуючи автомобілем «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння: порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло, не врахував дорожньої обстановки, будучи неуважним не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3б), 2.5, 13.1ПДР України.
Станом на день розгляду справи постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 03.07.2018 по справі № 752/9392/18 є такою, що набрала законної сили.
За нормою частини четвертої ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини шостої цієї ж статті, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
12.01.2018 між ПрАТ «СК «УНІКА» та ТОВ «ЛВМ ХОЛДІНГ» був укладений Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 245029/4093/0000630, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний: при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до п. 1.3.1 Договору № 245029/4093/0000630 від 12.01.2018 пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП належить до страхових випадків. Франшиза за ризиками становить 1%.
Наявність та обсяг механічних пошкоджень, що спричинені автомобілю «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті ДТП, що сталася 05.05.2018, підтверджується протоколом огляду транспортного засобу від 09.05.2018.
З урахуванням вартості відновлювального ремонту, визначеної на підставі рахунку-фактури № 2310273182-1 від 10.05.2018 СТО ТОВ «Атлант-М Лепсе», ПрАТ «СК «УНІКА» складено Страховий акт № 00259057 від 21.05.2018 за Договором № 245029/4093/0000630 від 12.01.2018, відповідно до якого вказана подія кваліфікована як страховий випадок, згідно Акту та умовам Договору виплата страхового відшкодування Страхувальнику підлягає сума: 49 374,65 грн.
Відповідно до Наказу № 00259057 від 28.05.2018 ПрАТ «СК «УНІКА» прийнято рішення виплатити ЛВМ ХОЛДІНГ ТОВ страхове відшкодування згідно розрахунку суми збитку в розмірі 49 374,65 грн наступним чином: 3 750,77 грн шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок Атлант-М Лепсе ТОВ, 9 623,88 грн в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу.
ПрАТ «СК «УНІКА» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 39 750,77 грн, шляхом перерахування коштів на рахунок Атлант-М Лепсе ТОВ, що підтверджується платіжним дорученням № 025284 від 01.06.2018.
За вимогами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Суброгацією є перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, внаслідок чого страхувальник виступає замість потерпілого.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування».
Така позиція узгоджується із правовим висновком, якого дійшов Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30.01.2019 по справі № 755/9320/15-ц.
Таким чином, до позивача, який виплатив страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, перейшло право зворотної вимоги до винної особи - відповідача ОСОБА_1 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка мала місце 05.05.2018.
При цьому, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована за полісом № АК6725272 в ПрАТ «СК «Провідна», що підтверджується інформацією наявною у Централізованій базі даних МТСБУ та яка є загальнодоступною за посиланням: https://policy-web.mtsbu.ua.
За ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Позивач просить стягнути з особи, винної у вчиненні ДТП, непокриту частину страхового відшкодування, що становить різницю між сумою страхового відшкодування, що була сплачена страхувальнику, та покритою сумою збитків за полісом № АК6725272.
Відповідно до позовної заяви ПрАТ СК «Провідна» була покрита сума збитків у розмірі 44 334,32 грн.
Велика Палата Верховного суду у своїй Постанові від 14.12.2021 по справі № 147/66/17 послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Водночас в Законі наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Постановою від 03.10.2018 (справа № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18), розглядаючи справу за позовом ПрАТ «СК «Грандвіс» до фізичних осіб та ПрАТ «Просто-Страхування» про стягнення страхового відшкодування, заявленим з підстав виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна, Велика Палата Верховного Суду вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
За приписами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з обсягу долучених позивачем доказів, судом не було встановлено, що згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс № АК6725272 або Законом № 1961-IV у ПрАТ СК «Провідна» не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, що давало б підстави для покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника - відповідача по справі.
Судом враховується, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження щодо звернення позивача до страховика відповідача щодо покриття збитків, результат розгляду такого звернення, підтвердження надходження коштів, не надано доказів щодо ліміту відповідальності страховика відповідача за полісом ОСЦПВВНТЗ.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, оцінюючи надані докази в їх сукупності, з позиції належності та допустимості кожного з них, з урахуванням норм діючого законодавства України та приймаючи до уваги висновки, викладені в постановах Верховного Суду, щодо застосування відповідних норм права, суд не вбачає підстав для задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування.
Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, то з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем ув'язку зі сплатою судового збору, відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -
У позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ: 20033533, м. Київ вул. Саксаганського, 70-А) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про стягнення виплаченого страхового відшкодування - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: