19.04.2022
ЄУН 389/766/20
провадження №1-кп/389/75/20
19 квітня 2022 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка, кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020120160000133 від 26 січня 2020 року стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Петрове Знам'янського району Кіровоградської області, громадянина України, з середньою освітою, який офіційно не працює, не одружений, утриманців не має, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого: 19 березня 2008 року Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки; 19 листопада 2008 року Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.1 ст.186 із застосуванням ч.1 ст.71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі; 13 червня 2014 року Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.ч.2,3 ст.185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
ОСОБА_4 скоїв умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині за наступних обставин.
25 січня 2020 року приблизно о 21.00 год., під час нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , до кімнати кухні будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , зайшов ОСОБА_7 , який зробив зауваження ОСОБА_4 з приводу його протиправних дій по відношенню до ОСОБА_6 .
В цей час у ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка з ОСОБА_7 , під час якої у ОСОБА_4 раптово виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_7 , тобто умисне протиправне заподіяння йому смерті.
Реалізуючи даний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, діючи умисно та цілеспрямовано, ОСОБА_4 , діставши із кишені своєї куртки металевий ніж та тримаючи його в правій руці, наніс вказаним ножем ОСОБА_7 , який стояв перед ним, не менше шести ударів в область шиї, грудної клітини, живота та передпліччя.
Унаслідок спричинених за вищевказаних обставин тілесних ушкоджень ОСОБА_7 впав на підлогу та перестав чинити опір. Побачивши ОСОБА_7 на підлозі ОСОБА_4 , вважаючи, що шляхом нанесення вказаних тілесних ушкоджень виконав всі необхідні дії для доведення умислу, направленого на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 , до кінця, із місця скоєння злочину зник.
Після нанесення вказаних тілесних ушкоджень ОСОБА_7 було доставлено до палати інтенсивної терапії комунального некомерційного підприємства «Знам'янська міська лікарня ім.А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради, де 03 лютого 2020 року о 15.50 год. настала його смерть.
Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді проникаючих колото-різаних ран грудної клітки справа і зліва з пораненнями легень, двостороннього пневмогемоторекса, проникаючих колото-різаних ран в лівому підребер'ї і в ділянці правої реберної дуги з пошкодженням печінки, шлунково-ободової зв'язки, ободової кишки, шлунку, гемоперитоніум, колото-різаних ран на шиї зліва і в ділянці лівого передпліччя, які, згідно з висновком судово-медичної експертизи №12 від 25 лютого 2020 року, по тяжкості відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Відповідно до вказаного висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_7 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15.50 год. у палаті інтенсивної терапії комунального некомерційного підприємства «Знам'янська міська лікарня ім.А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради, знаходиться в прямому причино-наслідковому зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями та стала наслідком проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пошкодженням шлунку і ободової кишки, що спричинило перитоніт, ускладнившись інтоксикацією.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України не визнав. Вказав, що вчинив вбивство ОСОБА_7 при перевищенні меж необхідної оборони, умислу на вбивство не мав.
Надав показання, відповідно до яких зазначив, що перебував з ОСОБА_7 у дружніх відносинах з 2018 року, разом працювали. Напередодні згаданих подій ОСОБА_7 попросився пожити у нього. Він же на той час співмешкав з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , у будинку, що належить останній.
Проживши близько десяти днів, 25.01.2020 ОСОБА_7 повідомив, що буде їхати, запропонував відзначити цю подію. Близько 15.30 год. сіли за стіл (він, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також ОСОБА_8 (колишній чоловік ОСОБА_6 , який також проживав разом із ними). Під час застілля всі вживали спиртні напої.
Через деякий час між ним та ОСОБА_6 виник конфлікт, під час якого вона почала ображала його нецензурною лайкою, плюнула в обличчя, а він в свою чергу штовхнув її та вдарив в область голови. ОСОБА_6 почала кричати. В цей час на нього наскочив ОСОБА_7 , схопив за горло, погрожував, що вб'є. Він же захищаючись, наніс йому ножем тілесні ушкодження. Всіх подробиць не пам'ятає. Вказує, що умислу на вбивство ОСОБА_7 не мав, лише захищався, шкодує про скоєне.
Потерпілий ОСОБА_9 у судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просив розглядати кримінальне провадження за його відсутності. Показання надані ним на досудовому розслідуванні підтримав у повному обсязі, вирішення питання щодо призначення обвинуваченому міри покарання поклав на розсуд суду. Безпосередньо свідком події він не був.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 в тому числі повторно, надала суду наступні показання. Станом на 25 січня 2020 року перебувала з ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах, проживали разом у її будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 . Також в будинку проживав і її колишній чоловік ОСОБА_8 .
В свою чергу ОСОБА_7 був другом обвинуваченого, який деякий час також проживав разом із ними. У вказаний вище день, у вечірній час, вони в чотирьох (вона, обвинувачений, ОСОБА_7 та її колишній чоловік ОСОБА_8 ) розпивали спиртні напої у її будинку за вказаною вище адресою. На чотирьох десь випили 0,7 л горілки. Приблизно о 20 год. 40 хв. між нею та ОСОБА_4 відбувся конфлікт, під час якого він наніс їй 2-3 удари долонею в область голови у лівий висок. Вона образилася та розплакалася.
В цей час ОСОБА_7 вирішив за неї заступитись, внаслідок чого відбувся конфлікт між ним та обвинуваченим. Так, ОСОБА_4 стояв на порозі між кухнею та кімнатою, до нього підійшов впритул ОСОБА_7 та запитав: « ОСОБА_10 , що ти робиш?», а ОСОБА_4 , замахнувшись, вдарив його ножем. Стояли обличчям до обличчя. Де ОСОБА_4 взяв ніж вона не знає, бачила тільки лезо, все відбулося за лічені хвилини. В руках у ОСОБА_7 ніяких предметів вона не бачила. Сховалася в іншу кімнату та закрилася, бо злякалася. Пізніше вона вийшла та побачила, що ОСОБА_7 лежав на підлозі, був ще живий, вказав, що саме обвинувачений завдав йому тілесні ушкодження. ОСОБА_4 після цього вийшов на двір та викликав поліцію. За статурою ОСОБА_7 був трохи нижче зростом за ОСОБА_4 , але плотніший, старший за віком. ОСОБА_8 під час конфлікту спав в іншій кімнаті.
Заслухавши показання обвинуваченого, свідка, суд незважаючи на невизнання обвинуваченими ОСОБА_4 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, вважає, що його вина повністю підтверджується зібраними у справі доказами, а саме дослідженими у судовому засіданні наступними матеріалами кримінального провадження:
-рапортом помічника чергового Знам'янського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_11 , відповідно до якого 25 січня 2020 року о 21:50 годині надійшло повідомлення ОСОБА_4 , мешканця смт Знам'янка -Друга, вулиця Шмідта, про те, що він щойно вдарив декілька разів в область живота ОСОБА_12 , так як чоловік заступився за ОСОБА_13 , яку заявник вдарив. Ніж заявник викинув, ніж розкладний, також додав, що вдарив 3-4 рази. Заявник втік з місця та йде в сторону зупинки Кущівка. В ході реагування на дане повідомлення було встановлено, що у ОСОБА_4 за місцем свого мешкання виник конфлікт зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 , під час якої ОСОБА_4 намагався чинити з нею бійку. В цей час їх спільний знайомий, з яким останні розпивали спиртні напої, ОСОБА_7 вирішив заступитися за ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вихопив із кишені розкладний ніж та наніс 5-6 ударів ОСОБА_7 в область живота та грудної клітки. В подальшому ОСОБА_7 в тяжкому стані доставлено до Знам'янської міської лікарні ім.Лисенка К-2, д/с проникаюче ножове поранення грудної клітки та черевної порожни (т._4 а.с. 3);
- протоколом огляду місця події від 26 січня 2020 року, фото таблицями до нього та відеозаписом з огляду місця події з яких вбачається, що під час проведення огляду місця події було оглянуто домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_2 , встановлено, що в кімнаті №2 знаходяться дерев'яні двері, які ведуть до кімнати №3. В кімнаті №3 на підлозі знаходиться килим на якому виявлено сліди бурого кольору розміщені в хаотичному порядку. Також в кімнаті був розташований дерев'яний стіл, на якому знаходився посуд - чарки, стакани, тарілки. З килима в кімнаті №3 вилучено змив та контрольний змив речовини бурого кольору. Також вилучено сім слідів рук з поверхні скляних стаканів, чарок, металевої чашки та тарілки в кімнаті №3 (т.4 а.с. 14 -20). Огляд домоволодіння було здійснено в порядку, визначеному КПК, в подальшому санкціоновано ухвалою слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 січня 2020 року в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України (т.4 а.с. 61);
-протоколом огляду місця події від 26 січня 2020 року, фото таблицями до нього та відеозаписом з огляду місця події з яких вбачається, що об'єктом огляду місця події була територія нежилого домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , на якій виявлено та вилучено предмет зовні схожий на розкладний ніж. Огляд вказаної території проводився за участі ОСОБА_4 , який сам вказав, що викинув ніж в сторону вказаного домоволодіння та після виявлення ножа на території домоволодіння вказав, що він належить йому (т.4 а.с.21-24);
- протоколом огляду місця події від 26 січня 2020 року, фото таблицями до нього, з якого вбачається, що у приймальному відділенні Знам'янської лікарні АДРЕСА_4 вилучено чоловічий одяг, належний ОСОБА_7 , а саме: сорочку темного кольору зі слідами РБК, згустками РБК, на якій містяться отвори на рукавах, на горловині, в районі живота; светр темного кольору, зі слідами РБК з пошкодженнями у вигляді отворів; піджак на блискавці комуфляжного кольору, зі слідами РБК та пошкодженнями у вигляді отворів (т.4 а.с. 25-30);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 10 лютого 2020 року та відеозаписом до нього, з яких вбачається, що 10 лютого 2020 року з 11 год.46 хв. по 11 год. 55 хв. було проведено слідчий експеримент у будинку по АДРЕСА_2 , за участю свідка ОСОБА_6 , під час якого остання показала та розказала про обставини події. А саме вказала, що 25 січня 2020 року ввечері, вона, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вечеряли у кімнаті (у протоколі огляду місця події кімната під №3) за журнальним столиком. Коли повечеряли, між нею та ОСОБА_4 відбувся конфлікт, вона почала його виганяти, сварилися. Коли вона та ОСОБА_4 знаходилися в кухні (у протоколі огляду місця події кімната під №2), а саме вона стояла в кухні біля дверного пройому, який розділяє кухню та кімнату, спиною до кімнати, та кинула сумку на підлогу бо виганяла його, ОСОБА_4 стояв біля неї та почав її бити кулаком у голову в область виска, вона почала кричати та закривати обличчя. Підійшов ОСОБА_7 та запитав: « ОСОБА_10 , що ти робиш?», в цей час ОСОБА_4 замахнувся ножем на нього, вона втекла до іншої кімнати, боялася що і їй достанеться, держала двері. Через 1-2 хвилини відкрила двері, була тиша, покликала ОСОБА_8 , той сидів на кріслі та не реагував. Повернулася та побачила, що на підлозі лежить ОСОБА_7 , на обличчі у нього була сукровиця, на паласі була кров. Бачила що його вдарено ножем. Вона запитала його, хто це зробив, він відповів:«Стас». Вона й так сама розуміла, що це ОСОБА_14 . Чи замахувався на ОСОБА_4 , ОСОБА_7 вона не бачила, так як стояла спиною до нього, закривала обличчя щоб ОСОБА_4 її не бив. У руках у ОСОБА_7 також нічого не бачила. Де взяв ОСОБА_4 ніж вона не знає, ймовірно він був у кармані куртки, яка була на ньому вдягнута. Під час проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_6 , була попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України та їй були роз'яснені права і обов'язки за ч.ч.1,2 ст.56, ст. 57 КПК України ( т.4 а.с. 36-39);
- аудиозаписом повідомлення ОСОБА_4 , яке зареєстровано в інформаційно-телекомінцкаційній системі інформаційний портал Національної поліції України (журнал єдиного обліку) Знам'янський відділ поліції №635 від 25 січня 2020 року, на якому зафіксовано телефонний дзвінок ОСОБА_4 на лінію «102» під час якого останній повідомив, що наніс ножові поранення Ошедчему, так як той хотів захистити його дружину - ОСОБА_13 , яку він бив (т. 4а.с. 41-42);
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведеним та складеним у КЗ Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка, 26 січня 2020 року за №5, відповідно до якого ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп'яніння (т.4 а.с. 44);
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26 січня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_4 було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України. Під час затримання ОСОБА_4 було здійснено його обшук, виявлено та вилучено кільце із жовтого металу, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 НОМЕР_1 , довідку про звільнення на ім'я ОСОБА_4 НОМЕР_2 , павербанк « НОМЕР_3 », зарядний пристрій до мобільного телефону, шкіряну чорну сумку, светр (т. 4, а.с. 45-47);
- постановою слідчого від 26 січня 2020 рок про перекваліфікацію складу правопорушення з ч.1 ст. 121 на ч.2 ст.15 ст.115 КК України;
- висновком експерта №128, складеним КЗ «Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОЗ Кіровоградської облдержадміністрації за результатами проведеної, на підставі постанови слідчого від 30 січня 2020 року, судово-медичної експертизи проведеної у період з 10 по 20 лютого 2020 року, відповідно до якої в змиві з поверхні килима (об'єкт 1) вилученому при огляді місця події знайдено кров людини. При визначенні групової належності в цьому об'єкті встановлено групу 0аВ. Таким чином , кров в змиві може походити від потерпілого ОСОБА_7 (т.4 а.с. 95-96);
- висновком експерта №27, складеним КЗ «Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОЗ Кіровоградської облдержадміністрації за результатами проведеної, на підставі постанови слідчого від 30 січня 2020 року, судово-медичної експертизи у період з 10 по 13 лютого 2020 року, відповідно до якого при судово- медичній експертизі змивів з ручки (об.№1) та клинка (об.№2) складаного ножа знайдено кров людини. Враховуючи отримані результати та групу крові від потерпілого ОСОБА_7 не виключається (т.4 а.с. 106-108);
- постановою слідчого про перекваліфікації складу правопорушення від 04 лютого 2020 року з ч.2 ст.15 ст.115 на ч.1 ст.115 КК України;
- лікарським свідоцтвом про смерть №3062/12 від 04 лютого 2020 року, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у стаціонарі Знам'янської міської лікарні помер ОСОБА_7 (т.4 а.с.137).
- висновком експерта №12, складеним Олександрівським районним відділенням СМЕ КЗ «Кіровоградське обласне бюро судово - медичної експертизи» за результатами проведення, на підставі постанови слідчого від 04 лютого 2020 року, судово-мединої експертизи у період з 04 по 25 лютого 2020 року ОСОБА_7 , відповідно до якої при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: а) проникаючих колото-різаних ран грудної клітки справа і зліва з пораненнями легень, двосторонній пневмогемоторакс; б) проникаючих колото-різаних ран в лівому підребір'ї і в ділянці правої реберної дуги з пошкодженнями печінки, шлунково-ободової зв'язки, ободової кишки, шлунку, гемоперитоніум; в) колото-різаних ран на шиї зліва і в ділянці лівого передпліччя. Виявлені пошкодження спричинені прижиттєво дією плоского односторонньо - гострого колючо-ріжучого предмету, маючого вістря, обух і лезо з максимальною шириною клинка на рівні занурення в тіло близько 1,9-2,2 см, довжиною близько 10,5 см, про що свідчать лінійна форма ран на шкірі, рівні краї ран, наявність раневих каналів, перевага довжини раневих каналів, над довжиною ран на шкірі, один гострий, другий тупий кінець ран (згідно запису лікарем хірургом в медичній карті стаціонарного хворого). Вище вказані тілесні ушкодження утворилися від 6-ти травматичних дій колюче- ріжучого предмету. Виходячи з морфологічних властивостей ран встановлених при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 і даних медичної карти стаціонарного хворого на ОСОБА_7 , а саме рани мають один тупий, інший гострий кінці, рівні краї ран, максимальна довжина ран на рівні занурення клинка в тіло близько 1,9-2,2 см, можна говорити, що вище вказані тілесні пошкодження утворилися від колюче-ріжучого предмету, яким може бути ніж. Тілесні ушкодження, які мають місце на тілі трупа ОСОБА_7 спричинені за короткий проміжок часу. Судово-медичних критеріїв, по яких можна було б судити, за який саме проміжок часу немає. Колото-різані поранення, проникаючі в грудну і черевну порожнини з пошкодженнями легень, печінки, шлунку, ободової кишки, шлунково-ободової зв'язки, пневмогематорексу, гемоперитоніуму, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння згідно з п.2.1.3.й, п.2.1.3к «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року. Колото-різані поранення в ділянці шиї зліва і в ділянці лівого передпліччя мають ознаки легких тілесних ушкоджень, спричинивши короткочасний розлад здоров'я, згідно п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року. Після отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні в Знам'янській міській лікарні, що свідчить про прижиттєве спричинення тілесних ушкоджень. Згідно медичної карти стаціонарного хворого на ОСОБА_7 , видно що смерть наступила 03 лютого 2020 року в 15:50 год.
Проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з пошкодженнями шлунку і ободової кишки, спричинивши перитоніт, ускладнившись інтоксикацією, являється небезпечним для життя в момент заподіяння і знаходяться в прямому причинному зв'язку з наступленням смерті.
Враховуючи тяжкість ушкоджень (ушкодження легень, шлунку, шлунково-ободової зв'язки, ободової кишки, печінки), можна говорити, що ОСОБА_7 міг здійснювати активні дії (пересуватися, кричати, звати на допомогу) короткий проміжок часу, по мірі наростання гострої крововтрати, травматичного шоку ця можливість втрачалась (т. 4 а.с. 139-143).
Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2020 року призначено стаціонарну судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА_4 . Згідно з висновками судово-психіатричного експерта КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної експерти» ДОР, №200 від 03 грудня 2020 року, ОСОБА_4 на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки в період інкримінованих йому діянь не страждав і в теперішній час не страждає. Виявляв раніше і виявляє в теперішній час емоційно нестійкий розлад особистості. Іспитований у період часу, до яких відносяться інкриміновані йому діяння, міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом іспитований у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує ( т.2 а.с. 116-119).
Наведені вище докази узгоджуються між собою щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх належність, допустимість і достатність. Зазначені докази не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, в своїй сукупності викривають обвинуваченого у вчиненні даного інкримінованого злочину, і їх можливо взяти судом до уваги при ухваленні судового рішення.
Належність та допустимість письмових доказів у судовому засіданні не спростовано, докази сторони обвинувачення були у встановленому порядку відкриті. Вимоги ст.ст. 92, 93 КПК виконано, а тому вони можуть бути оцінені судом в порядку ст. 94 КПК та покладені в основу вироку.
Оцінюючи доводи обвинуваченого та його захисника про те, що ОСОБА_4 вчинив умисне вбивство ОСОБА_7 при перевищенні меж необхідної оборони (ст.118 КК України) суд приходить до наступного.
Частина 1 статті 115 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, тобто за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
З об'єктивної сторони даний злочин характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв'язком між указаним діянням та наслідком, а із суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
Такі самі ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст.118 КК України). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст.115 КК України, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст.118 КК України, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Згідно із ч.1 ст.36 ККУкраїни необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч.3 ст. 36 КК України).
До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
У разі коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2018 року в справі № 739/1412/16-к.
Питання про наявність умислу вирішується з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховується кількість, характер і локалізація поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінка винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. Спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.
З висновку експертизи №8, складеного в результаті проведення на підставі постанови слідчого від 27 січня 2020 року, Знам'янським відділенням СМЕ судово-медичного дослідження (обстеження) протягом 27-29 січня 2020 року, вбачається що при судово-медичному обстеженні у ОСОБА_4 мались тілесні ушкодження у вигляді 3-х садин на задньо-боковій поверхні шиї, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, та не менше як від 3-х травматичних впливів, могли утворитися в строк та при обставинах, вказаних в установчій частині постанови, та за тяжкістю відносяться до категорії легких (т. 4 а.с.76-77).
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину не визнав, зазначаючи, що умислу на вбивство ОСОБА_7 не мав, останній перший накинувся на нього та душив за горло, потім він захищаючись наніс йому ножем тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку експерта №12 судово-мединої експертизи проведеної у період з 04 по 25 лютого 2020 року, при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: а) проникаючих колото-різаних ран грудної клітки справа і зліва з пораненнями легень, двосторонній пневмогемоторакс; б) проникаючих колото-різаних ран в лівому підребір'ї і в ділянці правої реберної дуги з пошкодженнями печінки, шлунково-ободової зв'язки, ободової кишки, шлунку, гемоперитоніум; в) колото-різаних ран на шиї зліва і в ділянці лівого передпліччя. Колото-різані поранення, проникаючі в грудну і черевну порожнини з пошкодженнями легень, печінки, шлунку, ободової кишки, шлунково-ободової зв'язки, пневмогематорексу, гемоперитоніуму, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння. Проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з пошкодженнями шлунку і ободової кишки, спричинивши перитоніт, ускладнившись інтоксикацією, являється небезпечним для життя в момент заподіяння і знаходяться в прямому причинному зв'язку з наступленням смерті.
З урахуванням конкретних обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність наявності акту суспільно небезпечного посягання зі сторони потерпілого ОСОБА_7 й відсутність необхідності захисту у обвинуваченого ОСОБА_4 , у поведінці останнього було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), про що свідчать дії ОСОБА_4 (кількість ударів), якими він спрямовував знаряддя злочину (ніж) безпосередньо у місце розташування життєво важливих органів потерпілого (грудну клітину, черевну порожнину), наслідки його діяння у виді смерті потерпілого та причинний зв'язок між діями та наслідком, тому суд дійшов висновку про те, що такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, натомість ними доведена винуватість ОСОБА_4 в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_7 . Також суд зазначає наступне.
Для розмежування умисного вбивства із умисним тяжким тілесним ушкодженням, що спричинило смерть необхідно встановити ставлення винного до наслідку у вигляді смерті. При цьому потрібно враховувати те, що винний може вчинити умисне вбивство як з прямим, так і з непрямим умислом.
Якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, то йдеться про вчинення нею відповідних діянь із прямим умислом.
Якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання, то має місце вчинення відповідних діянь з непрямим умислом.
У разі вчинення діяння із непрямим умислом, особа хоч і не бажає настання суспільно небезпечних наслідків, однак припускає їх настання.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року в справі № 381/1869/18.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 стверджує, що не бажав настання смерті ОСОБА_7 . Проте спричинення ножових проникаючих ударів у грудну клітку та черевну порожнину створює безпосередню загрозу настання наслідку у вигляді смерті людини. Такий характер, локалізація тілесних ушкоджень, знаряддя, якими вони заподіяні, вказують на наявність у обвинуваченого умислу на спричинення смерті потерпілому. Кількість ударів ножом у життєво важливі органи, поведінка ОСОБА_4 до і після вчинення злочину підтверджують наявність у діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
В силу наведеного суд відхиляє доводи сторони захисту про неправильну кримінально-правову кваліфікацію дій ОСОБА_4 .
Отже, аналізуючи та оцінюючи всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведеною, а його дії правильно кваліфікованими за ч.1 ст.115 КК України, за ознаками умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує тяжкість скоєного кримінального правопорушення, яке закон класифікує як особливо тяжкий злочини, обставини при яких було вчинено злочин, особу ОСОБА_4 , а саме те, що він раніше неодноразово судимий в тому числі за корисливі умисні злочини та злочин проти життя і здоров'я особи і судимості в законному порядку не зняті та не погашені, офіційно не працює, утриманців не має, позитивно характеризується, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, але перебуває на обліку у лікаря-психіатра з приводу легкої розумової відсталості.
Разом з цим, суд також враховує, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Однак, обвинувачений посягнув на невід'ємне природне право людини, яке охороняється і захищається державою - право на життя, яким знехтував. І зрештою, вину у скоєному кримінальному правопорушенні так і не визнав, намагався своїми показами ввести суд в оману, що вказує на байдужість до вчиненого, до наслідків злочину - смерті людини, відсутності у нього будь-якого каяття.
Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. До такого висновку дійшов 7 квітня 2021 р. Верховний Суд складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 263/15605/17.
З урахуванням наведеного суд погоджується зі стороною захисту і вважає за необхідне обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 , визнати активне сприяння розкриттю злочину, зважаючи на те, що обвинувачений особисто викликав і повідомив правоохоронним органам про скоєне кримінальне правопорушення, також вказав де викинув знаряддя злочину.
Інших обставин, які пом'якшують покарання судом не встановлено.
Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом'якшують покарання та обтяжують його, а також те, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, але належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення і перевиховання не став, суд вважає, що за спрямованістю поведінки, обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки, на думку суду, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства з реальним відбуванням покарання і можливості застосування до обвинуваченого положень ст.ст. 69,75 КК України суд не вбачає. Тому, з урахуванням наведених обставин справи, враховуючи поведінку обвинуваченого як в момент так і після скоєного злочину, особу ОСОБА_4 , саме таке покарання є необхідним та буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень зі сторони обвинуваченого.
Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової практики.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Щодо цивільного позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Знам'янської міської ради Кіровоградської області та Комунального некомерційного підприємства Знам'янська міська лікарня ім.А.В.Лисенка» Знам'янської міської ради, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.1206 ЦК України якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Згідно зі ст.88 Бюджетного кодексу України міська лікарня фінансується за рахунок коштів міського бюджету.
Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених коштів з винних осіб до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 16 липня 1993 №545, передбачено, що сума коштів, які підлягають відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та щоденної вартості його лікування.
Вартість стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_9 підтверджується розрахунком вартості ліжко-днів по КНП «Знам'янська міська лікарня ім.А.В.Лисенка».
Виходячи з вищенаведеного, позов прокурора до обвинуваченого про відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілого від злочину ґрунтується на законі, є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
Цивільний позов потерпілим ОСОБА_9 не заявлявся.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженню за проведення судово-трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6. «Дактилоскопічне дослідження» №66 від 04 лютого 2020 року в сумі 1256 грн. 08 коп., необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.368,373-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.115 КК України і призначити покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 - тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили, строк відбування покарання відраховувати з 19 квітня 2022 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України, до строку позбавлення волі ОСОБА_4 зарахувати строк попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення - один день позбавлення волі, за період з 26 січня 2020 року по день набрання законної сили даним вироком суду.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Знам'янської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, Комунального некомерційного підприємства «Знам'янська міська лікарня імені А.В.Лисенка» Знам'янської міської ради 3477 (три тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 24 коп. в рахунок відшкодування понесених лікарнею витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_15 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6. «Дактилоскопічне дослідження» №66 від 04 лютого 2020 року в сумі 1256 (одна тисяча двісті п'ятдесят шість) грн. 08 коп.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:
- змив та контрольний змив речовини бурого кольору, сім слідів рук, вилучені 26 січня 2020 року під час проведення огляду місця події - території домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2 ; розкладний ніж, вилучений 26 січня 2020 року під час проведення огляду місця події - території домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_3 ; сорочку темного кольору зі слідами речовини бурого кольору, светр темного кольору зі слідами речовини бурого кольору, піджак на блискавці камуфляжного кольору зі слідами речовини бурого кольору, вилучені 26 січня 2020 року під час проведення огляду місця події - приймального відділення комунального некомерційного підприємства «Знам'янська міська лікарня імені А.В.Лисенка Знам'янської міської ради», які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів при Знам'янському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області - знищити;
- кільце із жовтого металу, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 НОМЕР_1 , довідка про звільнення на ім'я ОСОБА_4 НОМЕР_2 , зарядний пристрій «BESК», зарядний пристрій до мобільного телефону, шкіряна чорна сумка, светр, вилучені 26 січня 2020 року під час проведення особистого огляду ОСОБА_4 при затриманні в порядку ст.208 КПК України, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів при Знам'янському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1