Справа № 188/1543/21
Провадження № 1-кп/188/61/2022
19 квітня 2022 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в cмт. Петропавлівка кримінальне провадження № 12021046530000088 від 07.09.2021р. відносно обвинуваченого:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець
смт. Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської
області, зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , громадянин України, не працює, не одружений, освіта
середня спеціальна, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий
04.04.2003р. Петропавлівським РВ УМВС України в
Дніпропетровській області, раніше судимий:
- 14.03.2003р. Петропавлівським районним судом Дніпропетровської
області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк
3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування
покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- 15.09.2004р. Першотравенським міським судом Дніпропетровської
області
за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі
строком 4 роки, на підставі ст. 71 КК України приєднано невідбутий
строк 6 місяців по вироку від 14.03.2003 року до відбуття покарання
у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. Звільнений
29.11.2007 року умовно-достроково, невідбутий строк - 9 місяців
26 днів;
- 02.12.2009р. Петропавлівським районним судом Дніпропетровської
області за ч. 2 ст. 185 КК України до обмеження волі строком
на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання
з іспитовим строком на 2 роки;
- 26.03.2010 року Петропавлівським районним судом Дніпропетровської
області за ч. 2 ст. 185 КК України до обмеження волі строком 1 рік.
На підставі ст. 71 КК України приєднано невідбутий строк 1 рік
6 місяців по вироку суду від 02.12.2009 року, до відбуття 2
роки 6 місяців обмеження волі, звільнений 29.07.2011 року
умовно-достроково, невідбутий строк - 1 рік 1 місяць 29 днів;
- 25.10.2012 року Петропавлівським районним судом Дніпропетровської
області за ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 71 КК України до обмеження волі
строком 3 роки 3 місяці, на підставі ст. 71 КК України, частково
приєднано невідбутий строк 3 місяця по вироку суду від
26.03.2010 року, до відбуття 3 роки 3 місяця обмеження
волі, звільнений 20.06.2015 року умовно-достроково, невідбутий
строк - 8 місяців 28 днів;
- 23.06.2020р. Петропавлівським районним судом Дніпропетровської
області за ч. 2
ст. 186 КК України до позбавлення волі строком 5 роки.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбуття
покарання з іспитовим строком 2 роки,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України, -
за участю прокурора: ОСОБА_4
за участю захисника: ОСОБА_5
за участю потерпілої: ОСОБА_6
за участю обвинуваченого: ОСОБА_3
ОСОБА_3 05.09.2021 року у період часу приблизно з 19:30 по 20:00 год. (точний час в ході судового розгляду не встановлений), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , побачив велосипед підліткового типу марки «WINNER», який належить ОСОБА_6 та яким користується її неповнолітній син ОСОБА_7 , і в ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна.
ОСОБА_3 у вищевказаний період часу, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна, керуючись корисливими намірами, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу умисно, таємно, повторно викрав велосипед підліткового типу марки «WINNER», який належить ОСОБА_6 та яким користується її неповнолітній син ОСОБА_7 , вартістю 2 100, 00 грн.
Викрадене ОСОБА_3 привласнив, розпорядившись ним на власний розсуд, чим потерпілій ОСОБА_6 спричинив матеріальну шкоду на вказану суму.
Обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєному не визнав та зазначив, що він не викрадав велосипед, а знайшов його на дорозі.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що дійсно 05.09.2021 року близько 20:00 години вона себе погано почувала і попросила свого сина ОСОБА_8 поїхати на велосипеді, яким він користується, до знайомої за ліками. Син приїхав до знайомої, залишив велосипед біля калитки та зайшов до будинку, де був хвилин п'ять. Потім коли вийшов, побачив, що велосипеда на місці не було, почув у кущах шорох і побачив, як хтось покатив велосипед. За велосипедом він не пішов, оскільки злякався. Наступного ранку потерпіла помітила відсутність велосипеду, на її запитання син повідомив, що велосипед викрали. Потім десь через тиждень потерпілій зателефонувала сусідка і сказала, що її донька бачила викрадений велосипед. Вона одразу пішла туди, куди вказала сусідка, прийшовши на місце вона побачила свій велосипед, біля якого стояв ОСОБА_3 в нетверезому стані. Потерпіла одразу почала з'ясовувати, звідки у нього велосипед, на що обвинувачений сказав, що він його викрав, оступився і просив не телефонувати до поліції, але вона зателефонувала, після чого обвинувачений одразу почав тікати.
Потерпіла також наполягала на призначенні покарання обвинуваченому, яке пов'язане з позбавленням волі, оскільки обвинувачений постійно в селі викрадав велосипеди, але на нього люди не заявляли до поліції, так як йому вибачали і жаліли.
Свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_3 відмовились від дачі показань, посилаючись на ст. 63 Конституції України.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомив, що 05.09.2021 року близько 20:00 години він поїхав на своєму велосипеді до маминої подруги за ліками. Коли вийшов з будинку повертатись додому, побачив, що велосипеда, який він залишив біля калитки, немає, і почув, як щось торохтіло неподалік. Повернувшись додому мамі він нічого не сказав, а наступного ранку вже зізнався, що велосипед викрали. Мама одразу звернулась до поліції. Через деякий час сусідка ОСОБА_10 побачила наш велосипед біля одного з будинків і зателефонувала мамі, яка одразу пішла туди. Там вона дійсно побачила наш велосипед, біля якого сидів обвинувачений, і викликала поліцію.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що до неї на початку вересня 2021р. в один із вечорів приїхав на велосипеді Нікіта за ліками для мами. Коли вже збирався додому сказав, що у нього зник велосипед, який він залишив біля будинку. Вона вийшла з будинку і почула, як хтось покатив велосипед до озера. Велосипед вони не наздоганяли, оскільки було вже темно і вони злякались. Потім свідку стало відомо, що велосипед через тиждень повернули.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що у вересні 2021 року вона йшла до бабусі і біля одного будинку побачила велосипед, на якому завжди їздив Нікіта. При цьому їй було відомо, що той велосипед близько тижня тому у Нікіти вкрали. Біля того велосипеда сидів якийсь чоловік і вона одразу повідомила своїй мамі про те, що бачила, і її мама одразу зателефонувала матері ОСОБА_8 і повідомила про велосипед. ОСОБА_13 одразу прийшла і почала розбиратися з тим чоловіком, звідки у нього її велосипед.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини його вина у скоєнні кримінального правопорушення підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:
- рапортом від 06.09.2021р., згідно якого 06.09.2021 року о 10:25 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 06.09.2021р. о 10:24 за адресою: АДРЕСА_2 у дитини заявниці ОСОБА_14 вкрали велосипед фіолетового кольору;
- заявою ОСОБА_6 від 20.09.2021р., згідно якої вона надала працівникам поліції для огляду викрадений у неї велосипед;
- протоколом огляду речей від 20.09.2021р., в ході якого було оглянуто велосипед двоколісний, фіолетового кольору у справному стані;
- протоколом пред'явлення речей для впізнання від 20.09.2021р., згідно якого свідок ОСОБА_12 впізнала серед пред'явлених їй велосипедів велосипед під № 4, який було викрадено у ОСОБА_6 ;
- протоколом огляду місця події від 20.09.2021р., згідно якого було оглянуто територію домоволодіння по АДРЕСА_3 , та місце, з якого було скоєно крадіжку велосипеду;
- протоколом пред'явлення речей для впізнання від 23.09.2021р., згідно якого свідок ОСОБА_15 впізнала серед пред'явлених їй велосипедів велосипед під № 1, який було викрадено у ОСОБА_6 ;
Вказаними доказами підтверджується місце скоєння кримінального правопорушення, факт вчинення крадіжки обвинуваченого та вилучення у нього викраденого велосипеда.
Вказані докази підтверджують дійсні обставини справи.
Постановою про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 20.09.2021р. підтверджується, що велосипед двоколісний підлітковий марки «WINNER TWISTER KIDS GEOMETRY» визнаний у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України речовим доказом.
Докази у відповідності до ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України є законними і отримані у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Стороною захисту встановлені в судовому засіданні обставини не спростовані.
Обвинувачений винним себе не визнав, спростовуючи та не визнаючи всі встановлені в судовому засіданні обставини.
Жодних доказів в підтвердження своєї невинуватості стороною захисту суду не надавались.
Невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнення покарання.
До того ж факт причетності обвинуваченого до скоєння кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, встановлений в судовому засіданні шляхом усестороннього дослідження та вивчення всіх доказів в кримінальному провадженні та допиту свідків і потерпілої.
Інші докази, крім перелічених вище, стороною обвинувачення та захисту суду не надавалися.
Так, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального правопорушення.
Згідно із ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Згідно зі ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частина 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Докази у вказаному кримінальному провадженні у відповідності до ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України є законними і отримані у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Дослідивши докази обвинувачення суд вважає їх належними, допустимими і достатніми для висновку, що поза розумним сумнівом вина обвинуваченого в скоєнні ним кримінального правопорушення в судовому засіданні доказана повністю, факт скоєння ним кримінального правопорушення є повністю доведеним та таким, що не підлягає сумніву.
Так, потерпіла, яка була допитана в судовому засіданні, давала чіткі, послідовні та детальні показання, не є зацікавленою особою у справі, що не дає суду підстав сумніватися в їх правдивості.
До того ж, свідчення, які надані потерпілою в судовому засіданні, не оспорювались обвинуваченим та підтвердились дослідженими судом доказами.
Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 також давали чіткі, послідовні та детальні показання, не є зацікавленими особами у справі, що не дає суду підстав сумніватися в їх правдивості.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується обвинуваченим, з вказаними особами він неприязних стосунків не має, будь-яких підстав для того, щоб оговорювати обвинуваченого, вказані свідки не мають.
До того ж, свідчення, які надані вказаними свідками в судовому засіданні, не оспорювались обвинуваченим та також підтвердились дослідженими судом доказами.
За версією обвинуваченого, він не вчиняв крадіжку, а знайшов велосипед на дорозі, декілька днів користувався ним, оскільки шукав власника.
Між тим, суд критично ставиться до вказаної версії, як такої, що має право на існування як версія захисту, оскільки вона повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження та показами інших свідків, не зацікавлених в результаті розгляду кримінального провадження.
Суд вважає юридичну кваліфікацію скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення вірною за ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд враховує, що він раніше неодноразово судимий, в тому числі за злочини проти власності громадян, скоїв не тяжкий злочин, в період іспитового строку, що свідчить про небажання ставати на шлях виправлення, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, довідками Петропавлівської центральної районної лікарні підтверджується, що ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, у скоєному не розкаявся.
Суд розцінює небажання ставати на шлях виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 як зухвале ставлення до норм і правил поведінки в суспільстві, їх явне ігнорування з метою ухилення від покарання та вперте небажання стати на шлях виправлення з метою мати подальшу нагоду й надалі вчиняти кримінальні правопорушення всупереч загальноприйнятих правил в суспільстві.
Згідно ст. 66 КК України щире каяття може бути визнано обставиною, що пом'якшує покарання винного, щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася. При розгляді кримінального провадження такої оцінки ОСОБА_3 своїх дій не встановлено.
Обставиною, що відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України є такою, що обтяжує покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та його поведінку, суд вважає, що він повинен понести покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе тільки в умовах його ізоляції від суспільства, у виді реального позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім для виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів з боку обвинуваченого.
Підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України суд не вбачає.
Цивільний позов не заявлено.
Речовий доказ: велосипед двоколісний підлітковий марки «WINNER TWISTER KIDS GEOMETRY», який на підставі розписки від 20.09.2021р., - передані потерпілій, - залишити останній.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 300 (триста) грн. 00 коп.
Захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 року і за сукупністю вироків остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років три місяця.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня фактичного затримання - 18.10.2021 року.
Цивільний позов не заявлено.
Речовий доказ: велосипед двоколісний підлітковий марки «WINNER TWISTER KIDS GEOMETRY», який на підставі розписки від 20.09.2021р., - передані потерпілій, - залишити останній.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 300 (триста) грн. 00 коп.
Захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченому в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому, захиснику та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку, звернувшись до суду із відповідною заявою.
Суддя ОСОБА_1