Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 754/13051/21
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/4779/2022
Головуючий у суді першої інстанції О. В. Лісовська
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач
23 лютого 2022 року місто Київ
Номер справи 754/13051/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
секретар судового засідання: Сіра Ю.М.
сторони:
позивач Приватне акціонерне товариство
«ДТЕК Київські електромережі»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», подану представником Гаєвою Юлією Володимирівною
на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року, постановлену у складі судді Лісовської О.В., в приміщенні Деснянського районного суду м. Києва, -
У серпні 2018 року ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію, мотивованим тим, що відповідач є споживачем електричної енергії, яку постачає позивач. 04.02.2019 працівниками позивача за адресою відповідача було виявлено порушення п.5.5.5 ПРРЕЕ (самовільне підключення електропроводки до електричної мережі поза розрахунковим засобом обліку електричної енергії без порушення схеми обліку), про що складено акт порушень №51695. 09.01.2020 працівниками позивача за адресою відповідача було виявлено порушення підп.7 п.8.4.2. ПРРЕЕ (самовільне підключення електропроводки до електричної мережі з порушення схеми обліку), про що складено акт порушень №03645. 22.12.2020 працівниками позивача за адресою відповідача було виявлено порушення п.2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 5.5.5 ПРРЕЕ (самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів до електричної мережі, що не є власністю ОСР з порушенням схеми обліку), про що складено акт порушень №05439. 13.03.2021 працівниками позивача за адресою відповідача було виявлено порушення п.2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 5.5.5 ПРРЕЕ (самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів до електричної мережі, що не є власністю ОСР з порушенням схеми обліку), про що складено акт порушень №000734. Внаслідок зазначених дій у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 01.08.2021 року становить 25 893,40 грн. Сума заборгованості відповідачем не сплачена.
З огляду на зазначене позивач просив стягнути з відповідача на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» заборгованість за необліковану електричну енергію у розмірі 25 893,40 грн та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати по справі.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року задоволено позов ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» вартість електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем Правил, у розмірі 25 893,40 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
У грудні 2021 року ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення по справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про ухвалення додаткового рішення по справі.
Не погоджуючись з ухвалою суду ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», через свого представника Гаєву Ю.В., подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати та ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги Товариство зазначило, що суд безпідставно відмовив в ухваленні додаткового рішення, посилаючись на те, що до складу витрат включається лише фактично сплачені стороною або її представником витрати, а доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду не було надано. Судом не було враховано, що діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги. Також вважає, що суд залишив поза увагою, що судові витрати на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку із розглядом даної справи, підтверджуються актом наданих послуг від 09.12.2021, що містить детальний опис виконаних робіт та фіксовану суму понесених позивачем витрат.
ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» вказало, що судом першої інстанції не було належним чином надано досліджено докази позивача про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких є фіксованим, що встановлено договором про надання правової допомоги та додатковою угодою.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» Гаєва Ю.В. підтримала подану апеляційну скаргу з викладених підстав та просила її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення, будь-яких заяв, клопотань від неї до суду не надходило.
Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача з урахуванням вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, оскільки її неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у справі та не перешкоджає її розгляду.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача Гаєвої Ю.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
У відповідності до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Так, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» були понесені витрати на професійну правничу допомогу, а саме фінансових документів, що підтверджують сплату позивачем коштів у рахунок витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною першою статті 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 246 ЦПК України визначено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до зазначених вимог процесуального закону для відшкодування судових витрат заявник має дотриматися такого алгоритму та вчинити наступні процесуальні дії: 1) з першою заявою по суті справи зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат; 2) подати докази про витрати до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду; 3) якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009, "Двойних проти України" від 12.10.2006, "Меріт проти України" від 30.03.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014, ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Матеріали справи свідчать, що судове рішення по суті справи ухвалено судом першої інстанції 07 грудня 2021 року (а.с.100). Із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу позивач звернувся 09 грудня 2021 року (а.с.132), тобто у межах п'ятиденного строку з дня ухвалення судового рішення на подання доказів розміру витрат, які сторона понесла у зв'язку з розглядом справи.
Згідно позову ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» вбачається, що Товариство заявляло про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу та їх орієнтовний попердній розрахунок на день звернення до суду із позовом складав 15 000,00 грн, які позивач просив стягнути на його користь з відповідача. Повідомляв суд, що відповідні докази їх понесення будуть подані в подальшому (а.с.4).
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
У даній справі встановлено, що в інтересах позивача діяла адвокат Гаєва Ю.В. згідно із укладеним договором про надання правової допомоги від 15.04.2020 №308-20 (а.с.10-12) та на підставі довіреності від 22.03.2021 №94/2021.
До заяви про ухвалення додаткового рішення, яка надіслана до суду 09 грудня 2021 року разом із доказами про її направлення учасникам справи, представником позивача на підтвердження понесених судових витрат, було додано додаткову угоду №3 до Договору №308-20 про надання правової допомоги від 15.04.2020, акт надання послуг №253 від 09.12.2021 (а.с.125-129).
Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 09 грудня 2021 року сторонами встановлено фіксовану вартість послуг у розмірі 10 000, 00 грн.
Із викладеного вбачається, що заявник дотримався порядку подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу та здійснив це у відведені строки.
З огляду на викладене відповідні доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом.
Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення з підстав неподання позивачем доказів розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме фінансових документів, що підтверджують сплату позивачем коштів у рахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн, порушив права позивача на відшкодування судових витрат, зважаючи, що останній із відповідною заявою звернувся у межах встановленого законом строку та підтвердив такі витрати належними та допустими доказами. Всупереч вимогам закону суд першої інстанції не застовував до даних правовідносин висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При наявних порушеннях законодавства, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про ухвалення додаткового рішення.
При цьому, беручи до уваги вимоги ст.270 ЦПК України, зі змісту якої вбачається, що додаткове судове рішення ухвалює той суд, що ухвалив рішення, апеляційний суд, вважає необґрунтованими вимоги ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» щодо ухвалення апеляційним судом у даній справі додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а тому апеляційна скарга ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За вимогами п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За вищезазначених обставин, оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Позивачем не сплачувався судовий збір за подачу апеляційної скарги, тому його вимога про стягнення судового збору з відповідача не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 386, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», подану представником Гаєвою Юлією Володимирівною, задовольнити частково.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року скасувати, справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 18 квітня 2022 року.
Судді
Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна