21 лютого 2022 року м. Київ
Справа № 753/20347/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/1409/2022
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва, постановлену під головуванням судді Каліушка Ф.А. 25 березня 2021 року у м. Києві, у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Дніпровський районний відділ державної виконавчий служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 на бездіяльність державних виконавців, зобов'язання вчинити дії та повернення коштів,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати бездіяльність державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Осовської В.В. та державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Очеретяної І.О., яка полягала у невжитті заходів щодо закриття виконавчого провадження, зобов'язати державного виконавця Дніпровського РВ ДВС Очеретяну І. О. закрити виконавче провадження №60893780 та повернути йому надлишково утримані грошові кошти в сумі 28803, 83 грн.
Обґрунтовуючи вимоги скарги, ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 09 вересня 2019 року до закінчення ним навчання - 30 червня 2020, але не більше ніж до 23 років. Виданий на підставі цього рішення виконавчий лист перебуває на виконанні у Дніпровському РВ ДВС після його передання з Дарницького РВ ДВС. У зв'язку із закінченням ОСОБА_4 навчання в Економіко-правовому коледжі Київського кооперативного інституту бізнесу і права 26 червня 2020 року та його відрахуванням у зв'язку з успішним закінченням навчання, державні виконавці Дарницького та Дніпровського РВ ДВС допустили бездіяльність, яка полягає у невжитті заходів щодо закриття виконавчого провадження, що призвело до неправомірного утримання із його заробітної плати аліментів у загальній сумі 28803, 83 грн. У зв'язку з цим, просив скаргу задовольнити.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_2 на бездіяльність державних виконавців, зобов'язання вчинити дії та повернення коштів - відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що ОСОБА_4 після закінчення 30 червня 2020 року навчання в Економіко-правовому коледжі Київського кооперативного інституту бізнесу і права, продовжив навчання в Університеті економіки у Бидгощі з 01 жовтня 2020 року, а відповідно до частини другої статті 199 СК України право на утримання припиняється лише у разі припинення навчання, якщо така обставина настала раніше виповнення 23 років.
Водночас, суд дійшов висновку, що в порядку контролю за виконанням судових рішень суд може визнати лише конкретну бездіяльність виконавця неправомірною, тобто ту бездіяльність, яка стосується не вчинення конкретної виконавчої дії в рамках виконавчого провадження, тим самим зобов'язати державного виконавця усунути порушення шляхом зобов'язання вчинити певну дію.
Оскільки суд не встановив неправомірної бездіяльності державних виконавців щодо незакриття виконавчого провадження, суд відмовив у задоволенні заявлених у скарзі вимог в частині зобов'язання державних виконавців закрити виконавче провадження та повернути надлишково утримані кошти в межах виконавчого провадження №60893780, оскільки ці вимоги є похідними від встановлення відповідної бездіяльності державних виконавців. Проте, це не перешкоджає скаржнику, у разі незгоди з надлишково утриманими сумами аліментних зобов'язань за певний період, звернутись до державного виконавця з клопотанням про перерахунок утриманих сум та у разі його незадоволення звернутись в подальшому з відповідними вимогами до суду.
Не погодився із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 , ним подано апеляційну скаргу, в якій він просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про задоволення скарги у повному обсязі. Посилався на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. А саме, суд не звернув уваги на те, що постановою державного виконавця від 07 липня 2020 року підтверджено відсутність заборгованості по аліментах. У виконавчому провадженні № 60893780 у період з 01 липня 2020 року по 28 серпня 2020 року були відсутні документи про продовження сином навчання після 30 червня 2020 року. А тому, виконавець мав закінчити виконавче провадження, натомість виконавець стягнув аліменти за період з 01 липня 2020 року по 30 вересня 2020 року, коли син взагалі не навчався. Вважає, що судом було встановлено граничний строк стягнення аліментів на період навчання до 30 вересня 2020 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 апеляційну скаргу - залишено без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року - залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, суд виходив з того, що у рішенні про стягнення аліментів суд визначив можливість стягнення аліментів і після 30 червня 2020 року у разі продовження навчання. У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що державний виконавець вчиняв дії щодо виконання рішення суду відповідно до змісту такого рішення та виконавчого листа. Крім того, апеляційний суд вважав необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що за довідкою державного виконавця станом на 01 липня 2020 року боржник не мав заборгованості зі сплати аліментів, оскільки, як видно з довідок про навчання, син відповідача, закінчивши навчання у одному навчальному закладі, відразу вступив до іншого, а тому навчання не переривалося. До того ж, той факт, що у навчальних закладах літній період є канікулярним, є загальновідомим, проте перебування учнів чи студентів на канікулах не виключається з їх навчального періоду. Син відповідача не міг приступити до навчання в іншому закладі у літній період, оскільки навчальний процес в Університеті економіки в Бидгощі розпочався лише з 01 жовтня 2020 року. Водночас ця обставина не дає підстав вважати, що навчання у розумінні статті 199 СК України ОСОБА_4 було припинено. У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що неправомірної бездіяльності державних виконавців Дарницького та Дніпровського РВ ДВС щодо незакриття виконавчого провадження не було та відмовив у задоволенні скарги.
Постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд вказав на правильність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення скарги в частині зобов'язання державного виконавця закрити виконавче провадження, так як ОСОБА_4 продовжив навчання.
Водночас суди попередніх інстанцій не врахували того, що у зв'язку з припиненням навчання ОСОБА_4 у червні 2020 року та зарахуванням його на навчання лише з 01 жовтня 2020 року не було підстав для стягнення з боржника грошових коштів за виконавчим листом у зазначений період. Таким чином, суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні скарги у частині зобов'язання повернути надлишково утримані кошти.
Верховний Суд вказав на те, що під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін з огляду на мотиви скасування судового рішення та на підставі належних доказів встановити дійсну суму безпідставно утриманих з боржника грошових коштів у спірний період і можливість їх зарахування в рахунок майбутніх платежів, та з урахуванням таких обставин вирішити заявлену скаргу.
При новому розгляді справи скаржник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просив про задоволення його вимог.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належними чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, причини неявки суду не повідомили. Тому, в порядку ч.2 ст. 372 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/17845/19 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 09 вересня 2019 року до закінчення ним навчання - 30 червня 2020 року, але не більше ніж до 23 років /т.1 а.с.21-22/.
ОСОБА_4 навчався в Економіко-правовому коледжі Київського кооперативного інститут бізнесу і права в період часу з 01 вересня 2016 року по 26 червня 2020 року, був відрахований у зв'язку з успішним завершенням навчання /т.1 а.с.5/.
Згідно з довідкою Університету економіки в Бидгоші від 22 липня 2020 року, ОСОБА_4 є студентом курсу інженерського навчання, 2020/2021 навчального року за денною формою навчання. Навчання триває протягом 7 семестрів, розпочинається 01 жовтня 2020 року та закінчується 31 березня 2024 року /т.1 а.с.129,131/.
За даними державної податкової служби України в період часу з 01 травня 2020 року по 31 жовтня 2020 року з ОСОБА_1 були утримані суми аліментів в розмірі ј частини заробітку (доходу) за виконавчим документом від 06 грудня 2019 року № 753/17845/19 на загальну суму 28803,83 грн /т.1 а.с.4/.
Згідно із ч.ч. 1.2 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
В порядку ч.1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За приписами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За змістом положень п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
В силу ч. 1 ст. 40 цього Закону виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
З наведених обставин справи вбачається, що остаточно судовим рішенням було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 09 вересня 2019 року до закінчення ним навчання - 30 червня 2020 року, але не більше ніж до 23 років. Вказане рішення суду набрало законної сили і є обов'язковими до виконання.
Таким чином, судом на ОСОБА_1 покладений обов'язок утримання сина ОСОБА_4 до закінчення навчання, але більше ніж до досягнення ним 23 років, тобто до 04 вересня 2023 року.
ОСОБА_4 навчався в Економіко-правовому коледжі Київського кооперативного інститут бізнесу і права до 26 червня 2020 року, був відрахований у зв'язку з успішним завершенням навчання. Вже станом на 22 липня 2020 року ОСОБА_4 значився студентом Університету економіки в Бидгоші, навчання в якому розпочалось 01 жовтня 2020 року.
Верховний Суд вказав на правильність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення скарги в частині зобов'язання державного виконавця закінчити виконавче провадження, так як ОСОБА_4 продовжив навчання. Вказаний висновок є обов'язковим для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Разом з тим, Верховний Суд вказав на наявність припинення навчання в проміжок часу з 01 липня 2020 року до 01 жовтня 2020 року, тобто відсутність підстав у цей період підстав стягнення коштів з боржника.
Разом з тим, судовим рішенням було присуджено стягнення аліментів щомісячно. Положеннями Закону України «Про виконавче провадження» такі обставини не віднесені до підстав зупинення вчинення виконавчих дій, вичерпний перелік яких наведений в ст.34 цього Закону. А враховуючи положення Закону про те, що закінчене виконавче провадження не може бути відновлене, а також обставини продовження навчання ОСОБА_4 і зарахування його студента вже 22 липня 2020 року до іншого навчального закладу, колегія суддів апеляційного суду вважає, що державний виконавець не мав правових підстав для припинення стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_4 у проміжок часу з 01 липня 2020 року до 01 жовтня 2020 року.
У вимогах скарги ОСОБА_1 заявив повернути йому надлишково утримані грошові кошти в сумі 28803, 83 грн., сплачених у липні, серпні, вересні, жовтні 2020 року, однак у зв'язку з продовженням навчання та відсутністю правових підстав для зупинення стягнення аліментів присуджених до сплати щомісячно, вказані кошти не можуть вважатися надлишково утриманими.
Отже, скаржником ОСОБА_1 не наведено і судом не встановлені обставини, які свідчили про неправомірність дій державного виконавця, так як неправомірність передбачає невідповідність дій вимогам Закону, що судом не встановлено. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що державний виконавець вчиняв дії щодо виконання рішення відповідно до змісту такого рішення, виконавчого листа та законодавства, що регулює правовідносини щодо примусового виконання рішення суду.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність постановленої судом ухвали, а тому не можуть бути підставою для її скасування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа у вказаній справі таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В. Поліщук