справа №363/555/20 головуючий у суді І інстанції: Котлярова І.Ю.
провадження №22-ц/824/2190/2022 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
22 лютого 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Сліпченка О.І.,
секретар судового засідання: Войтенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні і користуванні земельною ділянкою,
У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні і користуванні земельною ділянкою, а саме шляхом знесення паркану.
В обґрунтування заявлених вимог, зазначив, що позивач є власником земельних ділянок: площею 0,0726 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) кадастровий № 3221886401:35:046:6014 та площею 0, 0447 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий № 3221886401:35:046:6011, розташованих по АДРЕСА_1 . Вказані земельні ділянки межують з належними ОСОБА_1 земельними ділянками. У листопаді 2019 року позивач дізнався, що відповідач самовільно встановив металеві конструкції, призначені для будівництва паркану та на належну позивачу земельну ділянку було згорнуто грунт, який залишився після будівельних робіт. Позивач звернувся до відповідача з проханням зупинити будівництво паркану до встановлення на місцевості межі суміжних земельних ділянок. Позивач замовив у сертифікованого інженера - геодизіста ОСОБА_3 проведення вимірювань і винесення меж земельної ділянки на місцевості. Про проведення вимірювання позивач попередив відповідача напередодні по телефону. 03.12.2019 року інженер-геодизіст ОСОБА_3 провів роботи з винесення меж земельної ділянки на місцевості, однак відповідач для погодження межі земельної ділянки не з'явився. За результатами винесення меж земельних ділянок на місцевості було встановлено межові знаки та складено акти від 03.12.2019 року.
Позивач з'ясував, що відносно встановлених інженером - геодезістом межових знаків металеві конструкції, встановлені відповідачем заглиблюються на земельну ділянку позивача для ведення особистого селянського господарства у різних місцях на 35-50 см, тобто усі металеві конструкції знаходяться повністю на ділянці, належній позивачу. Позивач направив відповідачу письмову вимогу про усунення порушення права власності від 10 грудня 2019 року, однак на вказану вимогу відповідач не відповів. Відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 № 376, встановлено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення зазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передач межових знаків на зберігання. Для виконання зазначених приписів законодавства для повторного винесення меж земельної ділянки на місцевості (відновлення меж земельної ділянки) усі суміжні землевласники були повідомлені рекомендованими листами з описом вкладення, також повідомлення було надруковано у місцевій пресі-газеті «Вишгород» за 11.01.2020.
17.01.2020 року інженер - геодизіст ОСОБА_3 повторно провів роботи з винесення меж земельної ділянки на місцевості, при проведенні робіт були присутні позивач, суміжні землевласники: ОСОБА_4 і представник Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області та адвокат Мусієнко В.І.. Відповідач, який був належним чином повідомленим про проведення робіт, для погодження межі земельної ділянки не з'явився. За результатами проведення робіт з винесення меж земельної ділянки на місцевості було встановлено шість з семи межових знаків встановленого Інструкцією зразка. При цьому встановлений межовий знак № 0003 не був встановлений, оскільки огорожа відповідача заступає на ділянку позивача на 50 см. Межовий знак № 0004 був встановлений, оскільки встановлена відповідачем огорожа не доходить у притул до земель Новосілківської сільської ради (проїзду), але на фотоматеріалах видно, що паркан відповідача заходить за межі земельної ділянки позивача, таким чином збудований відповідачем паркан повністю знаходиться на належній позивачу земельній ділянці.
За результатами проведення робіт з винесення меж земельної ділянки на місцевості було складено Акт прийомки-передачі межових знаків па зберігання від 17.01.2020 року, який підписаний усіма особами, які брали участь у проведенні робіт. Відповідно до кадастрового плану ширина ділянки кадастровий № 3221886401:35:046:6011 у самій вузькій частині становить 3.5 метри, а після встановлення відповідачем паркану фактична ширина цієї земельної ділянки у самій вузькій частині становить менше 3 метрів, що не дозволяє проїхати великогабаритному транспорту: вантажному транспорту, будівельному транспорту, сільськогосподарській техніці, пожежній машині тощо. Фактично це унеможливлює користування не тільки земельною ділянкою, призначеною для ведення особистого селянського господарства (кадастровий №3221886401:35:046:6011), а і ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку (кадастровий № 3221886401:35:046:6014), оскільки до останньої немає іншого під'їзду.
Будівництво відповідачем паркану на земельній ділянці позивача грубо порушує права останнього, оскільки фактично робить неможливим її використання за цільовим призначенням. Також незаконна забудова відповідача робить неможливим використання за цільовим призначенням земельної ділянки площею 0,0726 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) кадастровий № 3221886401:35:046:6014, оскільки проїзд на дану ділянку можливий лише через земельну ділянку, що була незаконно забудована відповідачем. Будівництво на земельній ділянці, до якої не може проїхати будівельна техніка є суттєво ускладненим, а експлуатація житлового будинку до якого не може під'їхати пожежна техніка є небезпечною. На підставі викладеного позивач звернувся до суду та просив зобов'язати ОСОБА_1 , знести паркан, який збудований на земельній ділянці позивача кадастровий номер № 3221886401:35:046:6011.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25 серпня 2021року задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні і користуванні земельною ділянкою. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні і користуванні земельною ділянкою, а саме шляхом знесення паркану - задовольнити частково. Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886401:35:046:6011 шляхом знесення паркану від точки Н1 до точки Н4 та від точки Н7 до точки Н11, відповідно до висновку експерта від 19.03.2021 року № 26010/20-41 складеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Салтановою В.. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 588 гривень 56 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16000 гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за проведення експертизи у розмірі 10067 гривень 90 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вказує, що на момент встановлення у листопаді 2019 року паркану межових спорів не існувало. Зазначає, що він розуміє, що встановлення парканів призвели до несумісності фактичної межі з межовими знаками, але апелянт не мав на меті незаконно заволодіти чужим майном. Цей факт чітко видно з розрахунків площ відхилення. Вважає, що для розуміння розміру виміру відхилення, похибка обчислення площі ОСОБА_2 складає 4 м2 відповідно до землевпорядної документації наданої ОСОБА_2 .. Звертає увагу суду, що у нього не було на меті завдавати майнової та моральної шкоди третім особам, та у разі, якщо буде доведено, що такі дії спричинили майнові збитки, він погоджується їх відшкодувати. Звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції не було встановлено, що фактична ширина земельної діляки позивача у самій вузьків частині стала менше 3 метрів, а також не було доведено, що саме паркан унеможливлює користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вважає, що під час проведення експертизи, експертом було допущено похибку, тому просить за власний рахунок провести експертизу для вимірювання ширини належної його ділянки.Також посилався на п.3.10 Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376.
ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на висновок експерта, та обґрунтовував свої висновки тим, що при співставленні координат поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221886401:35:046:6011 з координатами фактично встановленого паркану, визначена відстань на яку паркан збудований ОСОБА_1 , заходить за межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221886401:35:046:6011 вздовж лінії від точки 3 до точки 4, а саме: в точці н1 на відстань 0,25 м; в точці н2 на відстань 0,25 м; в точці н3 на відстань 0,13 м; в точці н8 на відстань 0,23 м; в точці н9 на відстань 0,44 м; в точці н10 на відстань 0,50 м. В проміжках між точками н4, н5, н6, н7 паркан збудований ОСОБА_1 , розташований на межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221886401:35:046:6011, а в точці н11 виходить за межі земельної ділянки на 0,56 м. Відповідач в порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, належних та допустимих доказів, які б спростовували вимоги позивача не надав. Також, судом зазначено, що порушення меж відповдачем та земельних прав позивача полягає у частковому розташуванні паркану, який збудований ОСОБА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3221886401:35:046:6011, що належить ОСОБА_2 , по лінії від точки 3 до точки 4 відповідно до документації із землеустрою. Тому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886401:35:046:6011 шляхом знесення паркану від точки Н1 до точки Н4 та від точки Н7 до точки Н11, відповідно до висновку експерта від 19.03.2021 року № 26010/20-41 складеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Салтановою В..
Однак, такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 199097452 від 05.02.2019 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221886401:35:046:6011 площею 0,0447 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1909892132218, номер запису про право власності 33134989, дата та час реєстрації 03.09.2019 17:15:47, що розташована по АДРЕСА_1 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 199098099 від 05.02.2019 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221886401:35:046:6014 площею 0,0726 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1909731032218, номер запису про право власності 33131638, дата та час реєстрації 03.09.2019 15:56:17, що розташована по АДРЕСА_1 .
В матеріалах справи міститься копія Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 розроблена ТОВ «Лідер Плюс» у 2019 році.
Відповідно до кадастрового плану наявного в складі Технічної документації за 2019 рік, земельна ділянка з кадастровим номером 3221886401:35:046:6011 площею 0,0447 га, межує із землями гр. ОСОБА_1 та землями загального користування ( АДРЕСА_1 .
Як вбачається з акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 03.12.2019 року складеного інженером-геодизістом ОСОБА_3 , межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221886401:35:046:6011 площею 0,0447 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка у кількості 7 шт. та передані на зберігання ОСОБА_2 .. Даний акт містить розміри, місцезнаходження земельної ділянки та площу. В акті у відповідних графах відсутні підписи суміжних землевласників, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Як вбачається з акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 03.12.2019 року складеного інженером-геодизістом ОСОБА_3 , межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221886401:35:046:6014 площею 0,0726 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка у кількості 7 шт. та передані на зберігання ОСОБА_2 .. Даний акт містить розміри, місцезнаходження земельної ділянки та площу. В акті у відповідних графах відсутні підписи суміжних землевласників, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Позивач направив відповідачу письмову вимогу про усунення порушення права власності від 10 грудня 2019 року, однак на вказану вимогу відповідач не відповів.
17.01.2020 року інженер - геодезист ОСОБА_3 повторно провів роботи з винесення меж земельної ділянки на місцевості, при проведенні робіт були присутні позивач, суміжні землевласники: ОСОБА_4 і представник Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області та адвокат Мусієнко В.І. ОСОБА_1 , який був належним чином повідомленим про проведення робіт, для погодження межі земельної ділянки не з'явився. За результатами проведення робіт з винесення меж земельної ділянки на місцевості було встановлено шість з семи межових знаків встановленого зразка. При цьому встановлений межовий знак № 0003 не був встановлений, оскільки огорожа відповідача заступає на ділянку позивача на 50 см. За результатами проведення робіт з винесення меж земельної ділянки на місцевості було складено Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 17.01.2020 року, який підписаний усіма особами, які брали участь у проведенні робіт.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03.09.2020 року призначено по справі земельно-технічну експертизу, провадження якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
31.03.2021 року до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта за результатами проведеної земельно-технічної експертизи № 26010/20-41 від 19.03.2021 року.
Відповідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 19.03.2021 року № 26010/20-41 складеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Салтановою В., порушення межі земельної ділянки, площею 0,0447 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221886401:35:046:6011, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 належної ОСОБА_2 , по лінії від точки 3 до точки 4 відповідно до Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , що розроблена ТОВ «Лідер Плюс» у 2019 році полягає у часткову розташуванні паркану, який збудований ОСОБА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3221886401:35:046:6011.
При співставленні координат поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221886401:35:046:6011 з координатами фактично встановленого паркану, визначена відстань на яку паркан збудований ОСОБА_1 , заходить за межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221886401:35:046:6011 вздовж лінії від точки 3 до точки 4, а саме: в точці н1 на відстань 0,25 м; в точці н2 на відстань 0,25 м; в точці н3 на відстань 0,13 м; в точці н8 на відстань 0,23 м; в точці н9 на відстань 0,44 м; в точці н10 на відстань 0,50 м. В проміжках між точками н4, н5, н6, н7 паркан збудований ОСОБА_1 , розташований на межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221886401:35:046:6011, а в точці н11 виходить за межі земельної ділянки на 0,56 м.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно доч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно доч. 1, ч. ст. 78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.
Відповідно доч. 2 ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до підпункту «г» частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Відповідно до ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.
Відповідно до ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.
Згідно п.п.3.10 Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 "Про затверження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) та їх закріплення межовими знаками" середньоквадратична похибка місцезнаходження межового знака відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, міських геодезичних мереж не повинна перевищувати у селах - 0,3 м.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7 вказано, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Порядок відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначений в Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376. Розділом ІУ зазначеної Інструкції передбачено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Закріплення відновлених меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками здійснюється виконавцем, яким є юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою, у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів суміжних земельних ділянок або уповноваженої ним (ними) особою.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 367/3748/15 (провадження № 61-13784св19).
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач створив перешкоди позивачу у користуванні його земельною ділянкою, шляхом встановлення паркану, який виходить за межі його земельної ділянки на земельну ділянку позивача.
Разом з цим судом першої інстанції при визначені координат точок між якими наявне порушне право позивача,не звернув увагу на положення п.п.3.10 Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 "Про затвердження Інструкціїпро встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) та їх закріплення межовими знаками" та прийшов до помилкового висновку в частині визначення точок між якими необхідно знести паркан.
Так, відповідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 19.03.2021 року № 26010/20-41 складеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Салтановою В., порушення межі земельної ділянки, площею 0,0447 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221886401:35:046:6011, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 належної ОСОБА_2 , по лінії від точки Н7 до точки Н11, в яких похибка місцезнаходження межового знака перевищує - 0,3 м.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, шляхом зобов'язання відповідача знести паркан, однак не вірно визначився в частині точок, відповідно до яких необхідно знести паркан.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, шляхом зобов'язання відповідача, знести паркан від точки Н7 до точки Н11, відповідно до висновку експерта від 19 березня 2021 року №26010/20-41 складеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Салтановою Вікторією, а рішення суду першої інстанції зміні в цій частині.
Таким чином, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що змінено було лише мотиви відмови у задоволенні позову, підстав для зміни розподілу судових витрат немає.
При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерій реальності витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи компенсувати судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п.80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна та інші проти України» (пп.34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п.95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Встановлено, що позивачем під час розгляду справи понесено судові витрати на суму 37223,52 грн., що складається з: 840,80 грн. - судовий збір за подання позовної заяви; 14382,72 грн. - оплата за проведення експертизи; 22000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідачем під час розгляду справи понесено судові витрати на суму 9261,20 грн., що складається з: 1261,20 грн. за подання апеляційної скарги; 9261,20 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
Так, 1/2 частина судових витрат позивача складає 18611,76 грн., а 1/2 судових витрат відповідача складає 4630,60 грн..
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 13981,16 грн. (18611,76 грн. - 4630,60 грн.= 13981,16 грн.).
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду в частині визначення точок знесення паркану не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, і підлягає зміні в цій частині відповідно до ст.376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 серпня 2021 року змінити виклавши резолютивну частину в наступній редакції.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886401:35:046:6011 шляхом знесення паркану від точки Н7 до точки Н11, відповідно до висновку експерта від 19 березня 2021 року №26010/20-41 складеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Салтановою Вікторією.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) судові витрати у розмірі 13981 гривня 16 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «18» квітня 2022 року.
Головуючий суддяЛ.П. Сушко
СуддіД.Р. Гаращенко
О.І. Сліпченко