18 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 520/8908/21
адміністративне провадження № К/990/7172/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А, Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі №520/8908/21 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У зв'язку із запровадженням Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ воєнного стану через акт відкритої агресії з боку Російської Федерації, а також, враховуючи наказ Голови Верховного Суду від 02 березня 2022 року №29/0/8-22 "Про встановлення особливого режиму роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану", з метою забезпечення безперервності правосуддя, ця скарга розглядається у перший день можливості вчинення процесуальних дій.
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправними дії та бездіяльність Національної поліції України щодо безпідставного зменшення грошового забезпечення позивачу за січень 2021, лютий 2021, березень 2021, квітень 2021 в період звільнення його від виконання службових обов'язків на підставі документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність;
зобов'язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити на користь позивача грошове забезпечення, а саме: січень 2021 року - 67688,29 грн, лютий 2021 року - 67688,29 грн, березень 2021 року - 67688,29 грн, квітень 2021 року - 67688,29 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмолено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із відсутності порушень прав позивача з боку відповідача щодо визначення розміру грошового забезпечення за січень 2021, лютий 2021, березень 2021, квітень 2021 в період звільнення його від виконання службових обов'язків на підставі документу, що засвідчує тимчасову непрацездатність.
Разом з цим, суди зазначили, що позовна вимога про зобов'язання Національну поліцію України нарахувати та виплатити на користь позивача грошове забезпечення, а саме: січень 2021 року - 67688,29 грн, лютий 2021 року - 67688,29 грн, березень 2021 року - 67688,29 грн, квітень 2021 року - 67688,29 грн не підлягає задоволенню як така, що є похідною, та заявлена без урахування отриманого позивачем грошового забезпечення протягом вказаного періоду.
Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що визначення розміру премії працівника в межах наявного фонду грошового забезпечення є дискреційним повноваженням керівника Національної поліції України, оскільки оцінка результатів роботи поліцейського є виключно дискреційним повноваженням керівника поліцейського підрозділу, яка проводиться в межах його власного розсуду про ефективність роботи підлеглого та не може бути замінена рішенням суду.
У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII) займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Згідно із пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Спір у зазначеній справі виник щодо невиплати позивачу премії у повному обсязі під час перебування на лікарняному у період проходження публічної служби.
Як вбачається з ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року зазначену справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Оскаржуючи судове рішення, прийняте у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини "с" статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі №520/8908/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіМ.В. Білак О.А. Губська О.В. Калашнікова