18 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 460/9405/21
адміністративне провадження № К/990/6819/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №460/9405/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
У зв'язку із запровадженням Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ воєнного стану через акт відкритої агресії з боку Російської Федерації, а також, враховуючи наказ Голови Верховного Суду від 02 березня 2022 року №29/0/8-22 "Про встановлення особливого режиму роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану", з метою забезпечення безперервності правосуддя, ця скарга розглядається у перший день можливості вчинення процесуальних дій.
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недоплати позивачу за фактичний час денної роботи, за фактичний час роботи у вихідні дні та святкові дні, за фактичний час роботи у нічний час в період з 02 липня 2019 року по 14 липня 2020 рік в сумі 275 694,00 грн або встановленої судом;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щомісячної заробітної плати в період з 02 липня 2019 року по 14 липня 2020 рік, нарахувати та виплатити (стягнути) за фактичний час денної роботи, за фактичний час роботи у вихідні та святкові дні, за фактичний час роботи у нічний час в сумі 275694,00 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо недоплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за фактичний час денної роботи, за фактичний час роботи у вихідні дні та святкові дні, за фактичний час роботи у нічний час в період з 02 липня 2019 року по 14 липня 2020 року.
Зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за фактичний час денної роботи, за фактичний час роботи у вихідні дні та святкові дні, за фактичний час роботи у нічний час в період з 02 липня 2019 року по 14 липня 2020 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року по справі № 460/9405/21 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
У касаційній скарзі представник відповідача посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 21 чинного Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України РСР від 29 липня 1991 року № 114 та статтей 72, 73, 106-108 КЗпП України.
Суд звертає увагу позивача, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Разом з тим, у касаційній скарзі заявник послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 21 чинного Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України РСР від 29 липня 1991 року № 114 та статтей 72, 73, 106-108 КЗпП України.
Проте вказані положення є загальними і касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо необхідності висновку Верховного Суду щодо цих норм саме у цій справі, отже у Суду відсутня можливість відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, позивач не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №460/9405/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак