Справа № 536/4/22
Провадження № 2/536/285/22
18 квітня 2022 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі: головуючої судді Даніліної Ж.О., за участю секретаря Поколоти О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом згідно якого просить суд ухвалити рішення, яким визнатиОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 24 травня 2021 року, зареєстрованим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №258017467, №258019992.
Позивач стверджує, що у вказаному будинку, окрім неї, також зареєстровані: її чоловік ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_5 та син попереднього власника будинку ? ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №3172 від 08 грудня 2021 року. ОСОБА_2 зареєстрований за вказаною адресою, але там не проживає з 01 січня 2005 року, його речей у будинку немає, комунальні платежі не сплачує.
ОСОБА_1 , як власник житла, змушена звернутися за захистом своїх прав, оскільки відповідач створює їй перешкоди і позбавляє можливості використовувати об'єкт права власності, зокрема, оформити пільгу на житлово-комунальні послуги (субсидію).
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07 лютого 2022 року відкрито провадження у справі №536/4/22 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 березня 2022 року закрито підготовче провадження у справі №536/4/22 та призначено справу до судового розгляду по суті.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про час, дату і місце судового розгляду справи в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, тому відповідно до частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно дослідивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О. В., зареєстрованого в реєстрі за №373, ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_1 купила житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 належить право власності на об'єкти нерухомого майна ? житловий будинок з господарськими будівлями та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 24 травня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №373.
Згідно довідки виконавчого комітету Кам'янопотоківської сільської ради №3172 від 08 грудня 2021 року про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 08 грудня 2021 року до складу сім'ї (зареєстровані) за адресою: АДРЕСА_1 , входять ? власник ОСОБА_1 , чоловік ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Із виписки виконавчого комітету Кам'янопотоківської сільської ради №3172 від 08 грудня 2021 року із домової книги села Садки №36 Кременчуцького району убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув із с. Пришиб Кременчуцького району на проживання у АДРЕСА_1 .
Відповідно до акта про фактичне місце проживання (без реєстрації), складеного за підписом голови домогосподарства ОСОБА_1 , депутата виборчого округу Пісня А. В., посадової особи сільської ради ОСОБА_7 , зі слів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але не проживає з 01 січня 2015 року по 08 грудня 2021 року.
Отже, відповідач не проживає за місцем реєстрації, а тому такими діями порушує право позивача щодо вільного користування та розпорядження належним їй майном.
Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до вимог статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Відповідно до вимог статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з положеннями статті 72 Житлового кодексу Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Права власника житлового будинку, квартири визначені статтею 386 Цивільного кодексу України та статтею 150 Житлового кодексу Української РСР, які передбачають права власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Між тим, положеннями статті 405 Цивільного кодексу України визначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином, ураховуючи, що відповідач за місцем реєстрації фактично не проживає більше року, обов'язків щодо утримання житла не виконує та визнання відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 10, 12, 258-259, 263-265, 273, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .
СуддяЖ. О. Даніліна