вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" лютого 2022 р. Справа№ 910/10015/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Владимиренко С.В.
Попікової О.В.
за участю секретаря судового засідання: Поливач В.Д.,
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 23.02.2022,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021, повний текст складено 01.10.2021
у справі № 910/10015/20 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора С"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. Кабінет Міністрів України
2. Міністерство енергетики України
про стягнення 11 928 385, 62 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
13.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фора С" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (надалі -відповідач) заборгованості в розмірі 12 230 365,40 грн, пені в розмірі 146 250,30 грн, штрафу в розмірі 565 277,83 грн та 3% річних в розмірі 29 539,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Додаткової угоди №303/01 від 30.06.2019 до Договору №14785/01 від 31.01.2018 в частині оплати поставленої позивачем електричної енергії у квітні-травні 2020 року.
06.10.2020 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог відповідно до якої він просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 11 202 536,67 грн, пені в розмірі 143 269,69 грн, 3% річних в розмірі 31 000,04 грн та суму штрафу в розмірі 551 579,22 грн.
Вказана заява прийнята судом до розгляду, подальший розгляд справи здійснений судом з її врахуванням.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі №910/10015/20 провадження у справі №910/10015/21 щодо стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" заборгованості з в розмірі 6 837 733,81 грн закрито. Позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора С" суму заборгованості в розмірі 4 364 802,86 грн, суму пені в розмірі 1,00 грн, суму штрафу в розмірі 551 579,22 грн, суму 3% річних в розмірі 31 000,04 грн та суму судового збору в розмірі 178 925,78 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Судове рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог у задоволеній сумі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі №910/10015/20 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідач вказує на відсутність його вини у невиконання зобов'язань, оскільки порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини.
Також відповідач у апеляційній скарзі посилається на те, що судом безпідставно не враховано того, що розмір пені, штрафу та 3 % річних є надмірно великим, тому відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України суд першої інстанції безпідставно відмовив у їх зменшенні до 1,00 грн.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10015/20 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/10015/20. Копію ухвали надіслано Господарському суду міста Києва.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021, у зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П., яка входить до складу колегії суддів, на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10015/20.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Попікова О.В.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 відмовлено в задоволенні клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі №910/10015/20. Апеляційну скаргу залишено без руху. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.
02.12.2021 (засобами поштового зв'язку), у строк встановлений судом, через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків у відповідності до вищезазначеної ухвали суду, до якої додано платіжне доручення №1282 від 30.11.2021 на суму 268 388,68 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі №910/10015/20. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 26.01.2022 о 15:00 год. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 19.01.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 19.01.2022. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов'язковою.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022, у зв'язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10015/20.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі № 910/10015/20 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2022 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційної скарги у справі №910/10015/20 на 23.02.2022 о 15 год. 00 хв. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржене судове рішення залишити без змін.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Явка представників учасників справи.
В судове засідання від 23.02.2022 з'явилися представники позивача, відповідача.
Треті особи -1, -2 до судового засідання не з'явилися. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.
Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 23.02.2022 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.
Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов'язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.
Розгляд клопотань.
13.12.2021 через відділ документального забезпечення суду від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшла заява (від 09.12.2021 №15/4994) про приєднання до матеріалів справи та закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору в частині стягнення боргу у сумі 4 364 802,86 грн.
Заява мотивована тим, що Державним підприємством "Гарантований покупець" здійснено оплату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора С" за електричну енергію відпущену у квітні - травні 2020 року у сумі 4 364 802,86 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.11.20221 №177 337 та №186 604. Зазначені платіжні доручення долучено до цієї заяви. Посилаючись на ці обставини, відповідач зазначає, що позовні вимоги по боргу у сумі 4 364 802,86 грн є погашеними, а предмет спору в цій частині відсутній, тому наявні правові підстави для закриття провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
Колегія суддів дійшла висновку залишити це клопотання без задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (п. 2 ч. 1). Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4).
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо). Наведена правова позиція також відображена у пунктах 57, 58 постанови Верховного Суду Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15, від 18.07.2019 у справі № 916/3147/16.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Як свідчать матеріали справи та подана заява, оплату на користь ТОВ "Фора С" у сумі 4 364 802,86 грн здійснено відповідачем 12.11.2021, що підтверджується долученими платіжними дорученнями від №177 337 та №186 604. Рішення суду, яке переглядається в апеляційному порядку прийнято судом першої інстанції - 21.09.2021. Тобто, оплата відповідачем здійснена вже після винесення рішення судом першої інстанції.
Метою апеляційного суду є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно.
В той же час, згідно з частинами першою та четвертою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, у даному випадку підстав для закриття провадження у справі з підстав п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України колегія суддів не вбачає.
Суд з цього приводу роз'яснює, що добровільна сплата боргу, в тому числі, після прийняття судового рішення у справі судом першої інстанції, може бути врахована за заявою сторін у процесі виконання судового рішення на стадії виконавчого провадження або в порядку, визначеному ст. 330 ГПК України.
Посилання скаржника на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, щодо наявності правових підстав закриття у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на неподібність правовідносин у даній справі №910/2105/18 та у справі №13/51-04. У справі №13/51-04 ключовим було вирішення питання щодо закриття провадження у справі з підстав п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, а підстави щодо припинення існування предмета спору досліджувались і виникли у суді першої інстанції, а не на стадії апеляційного перегляду.
Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з такого.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
31.01.2013 між ДП Енергоринок (ДПЕ) та позивачем (ВАД) було укладено Договір №14785/01 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1. якого ВАД зобов'язався продавати, а ДПЕ зобов'язався купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.
ВАД продає ДПЕ електроенергію за встановленим регулятором зеленим тарифом з урахуванням надбавки до нього, встановленої відповідно до статті 9-2 Закону України «Про альтернативні джерела енергії». (п. 2.4. Договору).
Згідно з 2.5. Договору вартість електричної енергії, купленої ДПЕ у ВАД в розрахунковому місяці, визначається на підставі тарифу відповідно до п. 2.3. та фактичних обсягів електроенергії, купленої ДПЕ у ВАД.
За змістом п.п. 3.1. - 3.2. Договору обсяг фактично проданої та купленої електроенергії визначається згідно з Інструкцією про порядок здійснення розрахунків на ОРЕ України (далі - ІПР) з використанням погодинних даних, отриманих з автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (далі - АСКОЕ), яка охоплює точки обліку згідно з Інструкцією про порядок комерційного обліку електричної енергії (далі - ІКО). Облік електроенергії, що ВАД продає ДПЕ та експлуатація АСКОЕ здійснюються згідно з БСО.
За змістом п.п. 3.7. - 3.10. Договору ДПЕ до 6 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає ВАД електронною поштою Акт купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та ВАД (далі - Акт), за формою додатку №6 до цього Договору. ВАД до 10:00 7 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає ДПЕ підтвердження Акта факсограмою. До 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ надає ВАД поштою підписаний зі свого боку Акт у двох примірниках. ВАД в триденний термін після отримання Актів, підписує їх зі свого боку у двох примірниках та надає до ДПЕ один примірник поштою.
Положеннями п.п. 4.2., 4.3., 4.5. Договору встановлено, що платежі за отриману ДПЕ у ВАД електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДПЕ відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджується НКРЕ. Остаточний розрахунок за куплену ДПЕ у ВАД електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється до 15-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим. До 12 числа місяця, наступного за розрахунковим ВАД надає ДПЕ рахунок-фактуру на продану ДПЕ електроенергію. По результатах розрахунків за місяць ДПЕ надсилає ВАД акт звірки розрахунків між ДПЕ та ВАД до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. ВАД в триденний термін після отримання цього акта надсилає до ДПЕ його примірник за підписом керівництва ВАД. У випадку виникнення розбіжностей ВАД надсилає їх обґрунтування. Якщо ВАД не надішле до ДПЕ підписаний ВАД примірник акта звірки розрахунків та обґрунтування розбіжностей (при їх наявності) протягом трьох днів з моменту його отримання, вважається, що цей акт прийнятий ВАД без розбіжностей.
Додатковою угодою №303/01 від 30.06.2019 до Договору сторони дійшли згоди слова Державне підприємство «Енергоринок» замінити на Державне підприємство «Гарантований покупець» та умови п. 1.1 виклали наступним чином: виробник за зеленим тарифом зобов'язався продавати, а гарантований покупець зобов'язався купувати всю відпущену електроенергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.19. №641 (далі - Порядок).
За змістом п.п. 2.3. - 2.5. Додаткової угоди №303/01 від 30.06.2019 до Договору виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Положеннями п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Додаткової угоди №303/01 від 30.06.2019 до Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або Глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачам. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Відповідно до п. 4.1. Додаткової угоди №303/01 від 30.06.2019 року до Договору виробник за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.
У пункті 4.5. Додаткової угоди №303/01 від 30.06.2019 року до Договору встановлено, що гарантований покупець зобов'язаний: купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.
На виконання умов Договору у березні-травні 2020 року позивачем було вироблено та продано, а гарантованим покупцем придбано електричну енергію у загальному обсязі 2641159 кВт*год на суму 13 231 347,65 грн, про що в матеріалах справи містяться акти купівлі-продажу електроенергії.
В якості оплати придбаної електроенергії відповідачем було перераховано на користь позивача кошти в розмірі 2 028 810,98 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті придбаної на підставі Договору електроенергії, у зв'язку з чим вказує на існування заборгованості останнього у розмірі 11 202 536,67 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Досліджуючи наведені доводи позивача суд враховує наступні факти спірних правовідносин, які не заперечуються учасниками спору та є визнаними судом:
- в рамках дії Договору між позивачем та відповідачем виникли правовідносини купівлі-продажу виробленої позивачем електричної енергії за "зеленим" тарифом;
- в березні-травні 2020 року позивачем було продано, а відповідачем придбано вироблену за "зеленим" тарифом електричну енергію в обсязі 2641159 кВт*год на суму 13 231 347,65 грн, про що між сторонами було складено та підписано акти купівлі-продажу електроенергії за вказані періоди;
- в якості оплати частини придбаної електроенергії відповідачем було перераховано на користь позивача кошти в розмірі 2 028 810,98 грн.
Отже, вирішенню судом підлягає питання наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за придбану на підставі Договору електричну енергію.
При цьому, заперечуючи проти наявності таких правових підстав відповідачем вказується на те, що:
- позивачем не обґрунтовано дати виникнення зобов'язання та відповідно дати виникнення прострочення зобов'язання;
- оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання, а тому за відсутності надходження коштів від вказаної компанії відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за придбану у позивача електроенергію;
Досліджуючи наведені заперечення в розрізі означеного спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. ст. 627, 628, 630 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6
цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
В даному випадку, в силу ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом є обов'язковим до укладення між виробником, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем і має відповідати типовому договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим Регулятором.
Відповідний типовий договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії було затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.19. № 641.
В подальшому, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13.12.19. № 2802 було внесено зміни в т.ч. до типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.19. № 641, виклавши його в новій редакції.
З огляду на викладене вбачається, що виникнення додаткових угод до Договору зумовлено внесеннями відповідних змін, адже в силу приписів ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641, відповідність таких договорів типовій формі є обов'язковою.
Частиною 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
За змістом ч.ч. 4-5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Відповідно до пункту 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно із пунктом 10.4 Порядку після отримання від продавця акту купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
З огляду на викладені норми вбачається, що Підприємство (гарантований покупець) зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, розміру вартості послуги.
В даному випадку: розмір вартості послуг за березень 2020 року було затверджено постановою НКРЕКП №902 від 29.04.20 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 року"; розмір вартості послуг за квітень 2020 року було затверджено постановою НКРЕКП №995 від 27.05.20 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2020 року"; розмір вартості послуг за травні 2020 року було затверджено постановою НКРЕКП №1211 від 24.06.20 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у травні 2020 року".
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, в силу приписів ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 10.4 Порядку, п. 3.3 Договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання гарантованого покупця по розрахунку в обсязі 100% за придбану у позивача в березні-травні 2020 року в рамках виконання Договору електричну енергію мало було бути виконано протягом двох робочих днів з моменту затвердження розміру вартості послуг (згідно зазначених вище постанов НКРЕКП).
Заперечення відповідача з приводу того, що акт купівлі-продажу електроенергії за травень не підписаний і у зв'язку з цим не може бути доказом отримання електроенергії обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки такі твердження не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, враховуючи, що положеннями глави 10 Порядку визначено порядок формування актів купівлі-продажу та їх підписання.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог та наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості відпущеної електроенергії в розмірі 11 202 536,67 грн, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Суд обґрунтовано не прийняв до уваги аргументи відповідача про те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання. Суд зазначає, що за договором саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати усю відпущену електричну енергію, продану позивачем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019.
Крім того, згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов'язань.
За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування, в т.ч. через надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання.
Крім того, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивачем не обґрунтовано дати виникнення зобов'язання та відповідно дати прострочення зобов'язання, не підтверджено факт настання строку остаточної оплати спірної суми. Ці твердження спростовуються визначеним сторонами у договорі та Порядку № 641, який застосовується до спірних правовідносин, порядком здійснення розрахунків та фактичні обставини правовідносин сторін.
Ані умовами Договору, ані положеннями Порядку обов'язок гарантованого покупця з оплати вартості купленої у виробника електричної енергії не ставиться в залежність від виконання НЕК "Укренерго" своїх зобов'язань перед гарантованим покупцем, недодержання своїх обов'язків НЕК "Укренерго" не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань з оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом. Крім того, позивач не є стороною договору, укладеного між відповідачем та НЕК "Укренерго".
Водночас саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, також не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим" тарифом отриманої у червні 2020 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції також не приймає до уваги твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років, з огляду на наступне.
Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
В той же час, наразі відсутній будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов'язань державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено договором.
Також не знайшли свого підтвердження посилання скаржника на положення ст. 614 ЦК України. Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань.
Договір, який укладений між позивачем та відповідачем є двостороннім, в якому не передбачено можливість невиконання зобов'язання, в тому числі уникнення відповідальності у зв'язку з невиконанням зобов'язання третіх осіб перед відповідачем. Договір містить імперативну норму щодо відповідальності відповідача перед позивачем в разі невчасної оплати послуг.
Відтак, на переконання колегії суддів, відповідач не довів належними доказами відсутність своєї вини та, відповідно, необхідність звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання в розумінні ст. 614 ЦК України.
Таким чином, позивачем всупереч ст. 74, 76, 77 ГПК України не надано доказів та не доведено обставин та підстав звільнення його від виконання договірних зобов'язань та сплати заявленої до стягнення суми заборгованості.
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем взятих на себе згідно Договору грошових зобов'язань по оплаті придбаної в березні-травні 2020 року електричної енергії на суму 11 202 536,67 грн, що не спростовано відповідачем шляхом реалізації своїх процесуальних прав та подачі відповідних доказів.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 11 202 536,67 грн основного боргу є правомірними та обґрунтованими.
В той же час, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Як встановлено судом, станом на момент винесення рішення в справі відповідачем сплачено частину суми заборгованості в розмірі 6 837 733,81 грн.
Зазначена обставина підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень: №136003 від 27.07.2021 року на суму 103 745,55 грн, №130566 від 02.07.2021 року на суму 1 755 383,81 грн, №130568 від 02.07.2021 року на суму 817 571,51 грн, №130567 від 02.07.2021 року на суму 2 974 373,38 грн, №149005 від 28.08.2021 року на суму 89 061,75 грн, №131847 від 21.07.2021 року на суму 599 908,54 грн, №130569 від 02.07.2021 року на суму 497 689,27 грн.
Оскільки, після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем сплачено позивачеві частину суми заборгованості в розмірі 6 837 733,81 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, то у зв'язку з відсутністю спору в цій частині, провадження у справі щодо стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» суми заборгованості в розмірі 6 837 733,81 грн правомірно закрито судом першої інстанції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Щодо вимог про стягнення 143 269,69 грн пені, 551 579,22 грн штрафу та 31 000,04 грн 3% річних, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 4.6 Додаткової угоди №303/01 від 30.06.2019 року до Договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий розрахунок пені, штрафу та інфляційних втрат, суд встановив, що їх розмір є обґрунтованим, арифметично вірним, з огляду на що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню визначені позивачем суми пені, штрафу та інфляційних втрат.
Відповідач в ході розгляду спору просив суд першої інстанції зменшити розмір пред'явлених до стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.ч. 1,2 ст. 233 ГК України до 1,00 грн.
Суд, беручи до уваги наведені ДП "Гарантований покупець" у клопотанні про зменшення розміру неустойки, 3% річних обставини, визнав обґрунтованим зменшення розміру заявленого до стягнення розміру пені, у зв'язку з чим частково задовольнив клопотання та зменшив нарахований розмір пені до 1,00 грн.
Так, згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз вказаних приписів дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 04.03.2020 у справі № 908/2634/18, від 28.05.2020 у справі № 909/636/16, від 26.02.2020 у справі № 924/456/19).
При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 917/104/19, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 11.02.2020 у справі № 911/867/19, від 25.02.2020 від у справі № 904/2542/19).
Оцінюючи обґрунтованість клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, 3% річних суд першої інстанції врахував, що відповідач є державним підприємством, на якого державою покладено спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, майно підприємства є державною власністю, а Кабінет Міністрів України передбачає у державному бюджеті видатки на фінансову підтримку гарантованого покупця для оплати електричної енергії, а також те, що порушення виконання зобов'язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованого розміру пені до 1,00 грн, а позовні вимоги в частині стягнення суми штрафу в розмірі 551 579,22 грн та суми 3% річних в розмірі 31 000,04 грн дійшов висновку задовольнити повністю.
У доводах апеляційної скарги відповідач наполягає на тому, що суд першої інстанції допустив порушення положень ч.3 ст. 552 ЦК України,ч.ч.1,2 ст. 233 ГК України, 625 ЦК України, та помилково не зменшив розмір заявлених, у тому числі пені та 3 % річних, до 1,00 грн.
З приводу цих тверджень колегія суддів вважає необхідним зазначити, що Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Зважаючи на викладене, колегія суддів зауважує, що зменшення розміру заявленого до стягнення з відповідача пені до 1,00 грн, враховуючи характер спірних правових відносин, є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Отже, в цій частині колегія суддів порушень не вбачає, доводи відповідача є непідтвердженими.
У доводах апеляційної скарги відповідач також наполягає на тому, що суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, оскільки не зменшив розмір 3% річних та інфляційних втрат до 1,00 грн.
Колегія суддів з цього приводу перш за все зауважує, що в межах даного судового спору серед іншого заявлено вимоги про стягнення 3 % річних, однак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат заявлені не були.
Стосовно правових підстав для зменшення розміру 3% річних колегія суддів, вважає за необхідне зауважити про таке.
Щодо посилань відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 в обґрунтування вимоги про зменшення розміру 3% річних, суд зазначає, що викладена у цій постанові правова позиція Верховного Суду не може бути застосована до правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі, оскільки спірні правовідносини у вказаних справах різні.
Так, у справі № 902/417/18 однією із позовних вимог була вимога про стягнення з відповідача 3% річних (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) за ставкою, збільшеною за умовами укладеного сторонами договору до 40% та 96%, у той час як в межах даної справи № 910/10015/20 розглядається вимога про стягнення з відповідача 3% річних, за вказаною ставкою (3%), яка передбачена законом, а саме ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
У даній справі судом порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних за ст. 625 ЦК України не встановлено.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує про відсутність правових підстав для зменшення 3% річних.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено.
Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України,
Північний апеляційний господарський суд, -
1 . Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 у справі №910/8453/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.В. Владимиренко
О.В. Попікова