вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" квітня 2022 р. Справа№ 910/2633/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тарасенко К.В.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021
у справі № 910/2633/21 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва"
про стягнення 187 311,64 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" про стягнення 187 311,64 грн, з яких: основний борг в розмірі 152 724,26 грн, інфляційні втрати в розмірі 22 615,91 грн, 3% річних в розмірі 11 971,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем наданих послуг з централізованого опалення у період з жовтня 2015 - по грудень 2020.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" основний борг в розмірі 152 724,26 грн, інфляційні втрати в розмірі 22 615,91 грн, 3% річних в розмірі 11 971,47 грн та судовий збір в розмірі 2 809,68 грн.
Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення основного боргу в розмірі 152 724,26 грн, інфляційних втрат в розмірі 22 615,91 грн та 3% річних в розмірі 11 971,47 грн в судовому порядку.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі № 910/2633/21 частково та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні з відповідача 82 995,56 грн заборгованості, 17 366,54 грн інфляційних втрат та 8643,48 грн 3% річних.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції не було засновано загальну позовну давність до даного грошового зобов'язання.
За таких обставин, відповідач вважає, що розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних не відповідає дійсності, оскільки частково охоплений перебігом позовної давності.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
Заперечуючи проти доводів викладених у апеляційній скарзі, позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку стосовно того, що відсутність письмово оформленої двосторонньої угоди про надання комунальних послуг, не позбавляє споживача обов'язку з оплати фактично спожитих послуг.
Крім цього, позивач посилається на те, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом в суді першої інстанції, а саме, не надав заяви про сплив позовної давності.
З урахуванням викладеного, позивач вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі № 910/2633/21 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/2633/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі № 910/2633/21. Вирішено апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 №1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку №31 по вул. Російській в м. Києві з 01.07.2014 здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (позивачем).
Відповідно до розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації №33 від 30.01.2015 за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (відповідачем) з 30.01.2015 закріплено на праві господарського відання об'єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебувають у сфері управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, згідно з додатком до цього розпорядження, зокрема, нежитлове приміщення загальною площею 215,40 м2 в будинку №31 по вул. Російській в місті Києві.
Згідно листа відповідача опалювальна площа нежитлового приміщення в будинку №31 по вул. Російській в місті Києві становить 215,40 м2.
Зі змісту ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
В силу вимог ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Як зазначено позивачем, 23.07.2014 у газеті Хрещатик (№103(4503)) Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси.
Однак, між сторонами відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення укладено не було.
Як вказано позивачем, у період з жовтня 2015 - по грудень 2020, ним надано відповідачу послуги з централізованого опалення на загальну суму 152 724,26 грн, однак, відповідачем вищевказані послуги не оплачувались. Претензій з приводу якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від відповідача теж не надходило позивачеві.
З урахуванням вищенаведених обставин, вартість вказаних послуг з централізованого опалення протягом спірного періоду відповідач не сплатив, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість на підставі якої позивач нарахував інфляційні втрати та 3 % річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" основний борг в розмірі 152 724,26 грн, інфляційні втрати в розмірі 22 615,91 грн, 3% річних в розмірі 11 971,47 грн та судовий збір в розмірі 2 809,68 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду зміні з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини; інші юридичні факти.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачем житлово-комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
В силу вимог ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
За правилами ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.
Положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (як чинною редакцією, так і редакцією, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Крім того, зазначеним законом передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.
Як було вище вказано, що позивачем 23.07.2014 у газеті Хрещатик (№103(4503)) Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" розміщено повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси.
Сторонами не заперечується той факт, що відповідний договір укладено не було.
Разом із тим, судова колегія зауважує на тому, що у разі відмови споживачем від оплати житлово-комунальних послуг, з посиланням на відсутність договору, такі заперечення не повинні братися до уваги, оскільки споживач зобов'язаний оплатити вказані послуги, якщо він фактично користувався ним.
При цьому, колегія суддів констатує, що Верховний Суд України та Верховний Суд, у постановах від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, від 21.04.2020 у справі №910/7968/19, від 11.04.2018 у справі №904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17, неодноразово наголошував на тому, що факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у період з жовтня 2015 по вересень 2018 включно були надані відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Російська, буд. 31, послуги з централізованого опалення та водопостачання, що підтверджується, копіями відомостей показників будинкового лічильника, копією акту постановки на комерційний облік приладу теплової енергії споживача, актами про готовність приладів обліку теплової енергії до роботи в опалювальний період.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 зазначеного закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Положеннями ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
За умовами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 (Правила), чинними протягом усього спірного у даній справі періоду.
Згідно з п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до п. 12 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.
Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалося нарахування суми боргу виходячи з обсягів спожитої теплової енергії за показниками приладу обліку теплової енергії (пропорційно до площі займаних споживачем приміщень) та тарифів на теплову енергію, установлених постановами НКРЕКП, у відповідні періоди.
Облік теплової енергії на потреби централізованого опалення здійснюється по вул. Російська, буд. 31, м. Київ приладом комерційного обліку SKS-3 №19376, що підтверджується актами про готовність вузла комерційного обліку теплової енергії до опалювального сезону 2017-2017, 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021.
Доказів на підтвердження факту оплати відповідачем заборгованості з наданих позивачем послуг з централізованого опалення за період з жовтня 2015 - по вересень 2018 матеріали справи не містять.
Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не заперечується наявність боргу.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в розмірі 22 615,91 грн та 3% річних в розмірі 11 971,47 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок основного боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів констатує, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог, в заявленому позивачем розмірі, оскільки залишив поза увагою заявлену відповідачем, у відзиві на позовну заяву, заяву про застосування загальної позовної давності до даного грошового зобов'язання.
Згідно з п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В силу вимог до ч.ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що до спірних правовідносин слід застосувати позовну давність, про яку відповідачем було заявлено у відзиві на позов та апеляційній скарзі, виходячи з наступного.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, інфляційні втрати та 3% річних за загальний період з жовтня 2015 - до вересня 2018 включно.
З огляду на те, що позовна заява подана до місцевого господарського суду 19.02.2021, строк позовної давності слід починати обчислювати з 19.02.2018.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем пропущений строк позовної давності в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості (за період з жовтня 2015 - до 19.02.2018).
Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату 3 % річних, передбачених ст. 536, 625 Цивільного кодексу України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж ст. 625 Цивільного кодексу України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми 3 % річних та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).
З огляду на викладене, судовою колегією здійснено перерахунок позовних вимог з урахуванням пропуску строку позовної давності, у зв'язку із чим задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 69 728,70 грн, 3% річних у розмірі 3327,99 грн та інфляційних витрат у розмірі 5249,37 грн. У задоволенні іншої частини позову слід відмовити, у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає про те, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про задоволення позовних вимог не врахувавши подану відповідачем у відзиві на позов, заяву про застосування строків позовної давності до вимог щодо стягнення боргу, інфляційних втрат та 3% річних, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є документально обґрунтованими та такими, що неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.
В свою чергу, доводи позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Висновки за результатами апеляційної скарги
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині розподілу основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних.
Судові витрати
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі № 910/2633/21 - змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (02175, місто Київ, Харківське шосе, будинок 148А; код ЄДРПОУ 39604270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, будинок 20; код ЄДРПОУ 37739041) 69 728,70 грн (шістдесят дев'ять тисяч сімсот двадцять вісім грн 70 коп.) основний борг, 3327,99 грн (три тисячі двадцять сім грн 99 коп.) 3% річних, 5249,37 грн (п'ять тисяч двісті сорок дев'ять грн 37 коп.) інфляційних втрат, 1174,59 грн (одна тисяча сто сімдесят чотири грн 59 коп.) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
В решті позовних вимог - відмовити."
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, будинок 20; код ЄДРПОУ 37739041) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (02175, місто Київ, Харківське шосе, будинок 148А; код ЄДРПОУ 39604270) 4215,00 грн (чотири тисячі двісті п'ятнадцять грн 00 коп.) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 910/2633/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді Ю.Б. Михальська
К.В. Тарасенко