вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" квітня 2022 р. Справа№ 910/13437/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 (повне рішення складено 05.10.2021)
у справі №910/13437/21 (суддя Мельник В.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 29 013 грн 07 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 29 013 грн 07 коп.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/13437/21 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 29013 грн/
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку здійснити відшкодування суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Моторне (транспортне) страхове бюро України 29.11.2021 засобами поштового зв'язку подало апеляційну скаргу, в якій просило суд прийняти до розгляду дану апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги проводити з викликом сторін. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/13437/21. Відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Розподілити судові витрати.
В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначав, що зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу з урахуванням положення підпункту "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону України № 1961- IV та на підставі ст. З, ст. 5 Закону України № 1961-IV та 509, 979 Цивільного кодексу України - є відшкодування шкоди нанесеної потерпілій особі у разі настання страхового випадку. Після ліквідації Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" та затвердження ліквідаційного балансу до МТСБУ перейшли зобов'язання страховика, а саме виплата страхового відшкодування за договорами обов'язкового страхування Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" за шкоду нанесену унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а відповідальність за порушення грошового зобов'язання не входить у зобов'язання страховика, що визнаний банкрутом (Пр. "ґ" п. 41.1. ст. 41 Закону України № 1961-IV) та не може бути покладено на Моторне (транспортне) страхове бюро України, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України у справі №910/13437/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/13437/21 залишено без руху на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України, у зв'язку із відсутністю доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу, пропуском строку на апеляційне оскарження та відсутністю заяви про його поновлення, та надано скаржнику строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
12.01.2022 клопотання Моторного (транспортного) страхового бюро України про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/13437/21 - задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/13437/21. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/13437/21 за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України. Розгляд справи ухвлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Установлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 13.04.2022 № 09.1-08/1462/22, було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/13437/21, у зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2022 у справі №910/13437/21 для розгляду апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України визначено колегію суддів: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Шапран В.В., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2022 прийнято апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України до провадження у визначеному складі суддів.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, установленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просив суд у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2021 залишити без змін.
В обґрунтування свого відзиву позивач зазначав, що спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх у межах договірних зобов'язань, має місце винятково договірний характер обов'язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому, а не передбачена статтею 1166 Цивільного кодексу України, позадоговірна (деліктна) відповідальність за завдану майнову шкоду.
На думку позивача у даному випадку, на підставі норм п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має місце перехід обов'язків до МТСБУ за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика. При цьому, МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України та пункт 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Аналогічна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Як убачається із матеріалів справи, 01.10.2015, у м. Києві на перехресті доріг по вул. Здобунівська, 7-6 та 5-а, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 , порушив Правила дорожнього руху та допустив зіткнення з транспортним засобом Peugeot Boxer д.н.з. НОМЕР_2 (далі за текстом ДТП) чим завдав майнової шкоди власнику указаного автомобіля.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , на момент ДТП, була застрахована на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5589323 (далі за текстом - договір страхування) Приватним акціонерним товариство "Страхова компанія "Україна", код ЄДРПОУ: 30636550 (далі за текстом - ПрАТ "СК "Україна").
01.10.2015 виникло договірне зобов'язання на підставі договору страхування № АІ/5589323 у якому: кредитор - ОСОБА_2 ; боржник - ПрАТ "СК "Україна", у випадку передбаченого підпунктом г. п.41.1 ст.41 Закону № 1961 -IV - МТСБУ; розмір майнового зобов'язання боржника перед кредитором та умови його виконання визначаються нормами Закону № 1961-IV.
Обставини настання страхового випадку підтверджуються :постановою Дарницького районного суду м. Києва від 24.12.2015 у справі №753/22980/15-п; полісом АІ/5589323; відомостями з ЦБД МТСБУ; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
З матеріалів справи убачається, що 03.11.2016 між ОСОБА_2 та ФОП Шиян Д.С. було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування на підставі якого ФОП Шиян Д.С. зайняв місце ОСОБА_2 в зобов'язаннях, що виникли із вищевказаного ДТП, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди майну ОСОБА_2, від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ.
03.11.2016 між ФОП Шиян та ТОВ "Маркс.Капітал" було укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 1/03-11/2016 на підставі якого ТОВ "Маркс.Капітал" набуло право вимоги за договором страхування №АІ/5589323. На підставі вказаного договору відбулася заміна кредитора у зобов'язанні за договором страхування № АІ/5589323 з ФОП Шиян на ТОВ "Маркс.Капітал".
Позивач зазначив, що до 04.01.2016 ПрАТ "СК "Україна" не здійснило виплату страхового відшкодування.
02.03.2018 Господарським судом м. Києва було порушено справу про банкрутство ПрАТ "СК "Україна" №910/842/18.
19.09.2018 ТОВ "Маркс.Капітал" було подано заяву про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" у справі №910/842/18 у тому числі за зобов'язанням яке виникло на підставі договору № АІ/5589323.
19.10.2018 ТОВ "Маркс.Капітал" було подано уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" у справі №910/842/18 у тому числі за зобов'язанням яке виникло на підставі договору № АІ/5589323. Уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості ПрАТ "СК "Україна" перед ТОВ "Маркс.Капітал", в тому числі за зобов'язанням яке виникло на підставі договору № АІ/5589323.
28.11.2018 грошові вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПрАТ "СК Україна", у зобов'язанні яке виникло на підставі договору № АІ/5589323, були визнані в повному обсязі та внесені до реєстру кредиторів згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 28.11.2018 у справі №910/842/18.
17.07.2019 Господарським суд ом м. Києва було винесено ухвалу у справі №910/842/18, якою вирішено ліквідувати ПрАТ "СК Україна" у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
Відповідно підпункту ґ. п.41.1 ст.41 Закону № 1961-IV, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі за текстом - МТСБУ) за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
МТСБУ виникли підстави для виконання зобов'язань за договором страхування № АІ/5589323 перед ТОВ "Маркс.Капітал"
З матеріалів справи слідує, що 12.09.2019 ТОВ "Маркс.Капітал" звернулось до МТСБУ з заявою про виплату боргу.
08.10.2019 МТСБУ повідомило ТОВ "Маркс.Капітал" про те, що прийнято рішення про виплату відшкодування у зобов'язанні за договором страхування № АІ/5589323 у розмірі 50 000,00 грн.
08.10.2019 МТСБУ було частково виконано зобов'язання за договором страхування № АІ/5589323, зокрема здійснено оплату в розмірі 50 000,00 грн.
Звертаючись із позовом позивач просив стягнути із відповідача 3% річних в розмірі 3238,36 грн та інфляційні втрати в розмірі 13 274,71 грн.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до п.1 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
Ураховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.
Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат з простроченої суми,суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3238,36 грн - 3% річних та 13274,71 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Окрім того, позивач також просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Апеляційний суд зауважує, що адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.
Колегія суддів виходить з того, що правові підстави для стягнення винагороди адвоката за надані послуги (гонорар) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме договором про надання правової допомоги, письмовими документами про проведені розрахунки між сторонами договору.
26.10.2020 між адвокатом Терзі Олександром Сергійовичем (далі - Адвокат) та ТОВ "Маркс.Капітал" (далі - Клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №11/2020, відповідно до умов якого, клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати Клієнту професійну правничу допомогу на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до 3.1. - 3.3., 6.1. Договору про надання професійної правничої допомоги №11/2020 від 26.10.2020 сторони визначили, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої допомоги Клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в Додатковій угоді до даного Договору.
Оплата гонорару здійснюється шляхом його перерахування на поточний рахунок Адвоката не пізніше п'яти робочих днів з моменту отримання Клієнтом відповідного Акту виконаних робіт, в якому вказано обсяг наданої адвокатом професійної правничої допомоги та розмір гонорару. Акт виконаних робіт може надсилатися Клієнту електронною поштою або звичайною поштою на юридичну адресу Клієнта.
Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2021.
У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". За відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення зазначених витрат, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
26.10.2020 між адвокатом та клієнтом укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги №11/2020 від 26.10.2020.
Відповідно до п. 2, 3 Додаткової угоди №1 розмір гонорару не є фіксованим та визначається на підставі обсягів фактично наданих послуг, витраченого адвокатом часу та складності опрацьованих адвокатом справ. Обсяг наданих послуг та їх вартість визначається Актом виконаних робіт (наданих послуг).
Гонорар сплачується на підставі Акту виконаних робіт за результатами надання професійної правничої допомоги у відповідності до п. 3.3. Договору.
Відповідно до акту наданих послуг від 16.03.2021 та детального опису робіт (наданих послуг) до акту надання послуг від 16.03.2021 на підставі Договору про надання професійної правничої допомоги №11/2020 від 26.10.2020 вартість виконаних робіт (наданих послуг) складає 4 000 (чотири тисячі) гривень, що складаються з:
- витрачених 3 годин, вартість 1 години - 600,00 грн, всього 1800,00 грн;
- підготовки та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви - 2 200,00 грн.
Клієнт претензій по об'єму, якості та строкам виконаних робіт (наданих послуг) не має. Даний акт підписано сторонами та скріплений печатками.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Судом установлено, що до матеріалів справи долучено ордер серія ВІ №1033616 від 23.02.2021 на ім'я адвоката Терезі Олександра Сергійовича.
Відповідно до правової позиці Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України установлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до абз. 3 п. 6.5. постанови Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду №922/445/19 від 03.10.2019 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Ураховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку позовної заяви, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, відсутність заперечення відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат на послуги адвоката, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.
Пунктом 1 ч. 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Ураховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 4 000,00 грн.
Щодо доводів Моторного (транспортного) страхового бюро України, наведених у апеляційній скарзі, про невмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.
Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про задоволення позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/13437/2 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/13437/2 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/13437/2 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 у справі №910/13437/2.
4. Витрати по сплаті судового збору покласти на Моторне (транспортне) страхове бюро України.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В.Андрієнко
Судді В.В. Шапран
І.П. Ходаківська