вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" квітня 2022 р. Справа№ 910/16862/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Чорногуза М.Г.
Агрикової О.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2021
у справі № 910/16862/21 (суддя Котков О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
про стягнення грошових коштів
ПрАТ "СК "Євроінс Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТДВ "СК "Альфа-Гарант" про стягнення грошових коштів в порядку суброгації в розмірі 98 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО Класичне" № 121003-2111-1000057 від 19.11.2018 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого автомобіля марки "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тому, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України позивач отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "ВАЗ 2121", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.12.2021 у справі № 910/16862/21 в позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не підтверджено звернення (направлення) до відповідача заяви про страхове відшкодування у межах річного строку, встановленого Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а з даним позовом позивач звернувся до суду з пропуском зазначеного строку, тому у відповідності до пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 вказаного Закону, у відповідача відсутній обов'язок здійснити відшкодування позивачу шкоди, завданої внаслідок ДТП, яке відбулося 16.08.2019.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ПрАТ "СК "Євроінс Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2021 по справі № 910/16862/21 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 98 000,00 грн в порядку суброгації, здійснити розподіл судових витрат.
За твердженнями скаржника, позивач протягом річного строку, встановленого Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернувся із заявою на виплату страхового відшкодування. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою, що відповідач у лютому 2020 року звернувся до Вовчанського районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_1 про визнання договору страхування недійсним, в обґрунтування якого, як вбачається із рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 04.02.2021 У справі № 617/227/20, зазначив, що 09.12.2019 до нього звернулось ПрАТ "СК "Євроінс Україна" із заявою на виплату страхового відшкодування у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 16.08.2019 о 08 год. 40 хв. у м. Харкові. Скаржник також наголошує, що відповідач при розгляді справи судом першої інстанції не заперечував факту звернення до нього позивача із заявою № 853-ЮР від 06.12.2019.
Також позивач в своїй апеляційній скарзі вказує, що на спірні правовідносини поширюється загальна позовна давність, яка обчислюється з моменту дорожньо-транспортної пригоди, передбачена вимогами ст. 257 ЦК України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "СК "Євроінс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2021 у справі № 910/16862/21, справу ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
24.01.2022 від ТДВ "СК "Альфа-Гарант" до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, заперечуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, просить залишити судове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2021 без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, наполягаючи, що ПрАТ "СК "Євроінс Україна" могло звернутися із заявою про виплату страхового відшкодування до відповідача або із позовною заявою до 16.08.2020, проте, позивач звернувся до суду лише в жовтні 2021 року, вже після встановленого законом річного строку.
У зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, 14.04.2022 для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2022 прийнято справу № 910/16862/21 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2018 між ПрАТ "СК "Євроінс Україна" (страховик) та ТОВ "Іст-Форт" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО Класичне" № 121003-2111-1000057, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
16.08.2019 о 08:40 на Кільцевій дорозі, поблизу перехрестя з вул. Курочкіна гора у м. Харкові за участю застрахованого позивачем автомобіля "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "ВАЗ 2121", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП).
Як вбачається з постанови Київського районного суду м. Харкова у справі № 953/17162/19 (н/п 3/953/3296/19) водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом "ВАЗ 2121", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , перед початком обгону не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 31.10.2019 року у справі № 953/17162/19 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 вимог п. 14.2 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з відповіддю НПУ, яка міститься в матеріалах справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на час ДТП була застрахована відповідно до страхового полісу АО 5946263, виданого ТДВ "СК "Альфа-Гарант" .
Відповідно до звіту про оцінку автомобіля № 343/2019 від 10.09.2019, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , та ремонтної калькуляції № 343/2019 від 10.09.2019 матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, станом на 16.08.2019 року, за умовами ремонту на ТОВ "Автоарт ЛТД", без урахування величини втрати товарної вартості складає 589 643,67 грн.
За даними зобов'язуючих пропозицій визначення вартості майна, які містяться в матеріалах справи, найвища пропозиція щодо вартості залишків пошкодженого ТЗ "Toyota Camry" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 373 000,00 грн.
03.10.2019 було складено розрахунок страхового відшкодування № 25602/19 та 15.10.2019 страховий акт № 25602/19 на суму 350 375,74 грн.
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди ПрАТ "СК "Євроінс Україна" було виплачено ТОВ "Іст-Форт" страхове відшкодування в розмірі 350 375,74 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6530 від 15.10.2019 (проведено банком 15.10.2019), яке міститься в матеріалах справи.
Таким чином, в даному випадку, сума страхового відшкодування відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" становить 98 000,00 грн: 100 000,00 грн (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну за полісом № АО/5946263) - 2 000,00 грн (франшиза за полісом № АО/5946263).
При зверненні до суду з даним позовом позивач надав заяву № 853-ЮР від 06.12.2019 ПрАТ "СК "Євроінс Україна" до ТДВ "СК "Альфа-Гарант" про виплату страхового відшкодування у розмірі 350 375,74 грн, виплаченого позивачем за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 16.08.2019.
Матеріали справи не містять доказів направлення вказаної заяви відповідачу, на що вказав суд першої інстанції в своєму рішенні, помилково зазначивши при цьому, що матеріали справи не містять доказів отримання заяви ПрАТ "СК "Євроінс Україна" від 06.12.2019 ТДВ "СК "Альфа-Гарант" .
Господарський суд міста Києва залишив поза увагою, що ТДВ "СК "Альфа-Гарант" у лютому 2020 звернулося до Вовчанського районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_1 про визнання договору страхування АО 5946263 недійсним. Як встановлено рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 04.02.2021 у справі № 617/227/20, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 10.08.2021, в обґрунтування позову ТДВ "СК "Альфа-Гарант" зазначило, що 09.12.2019 до нього звернулось ПрАТ "СК "Євроінс Україна" із заявою на виплату страхового відшкодування у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 16.08.2019 о 08 год. 40 хв. у м. Харкові.
В матеріалах справи містяться належним чином завірені копії рішення Вовчанського районного суду Харківської обласні від 04.02.2021 у справі № 617/227/20 (провадження № 2/617/51/21) та постанови Харківського апеляційного суду від 10.08.2021 у справі № 617/227/20 (провадження № 22-ц/818/3098/21).
Колегія суддів також враховує, що при розгляді справи № 910/16862/21 в суді першої інстанції ТДВ "СК "Альфа-Гарант" не заперечувало факт отримання ним заяви ПрАТ "СК "Євроінс Україна" від 06.12.2019 № 853-ЮР про виплату страхового відшкодування за страховим полісом АО 5946263. Відповідач, не скористався наданими йому процесуальними правами, не надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в результаті чого справа була розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Встановлені обставини спростовують доводи ТДВ "СК "Альфа-Гарант" , викладені у відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "СК "Євроінс Україна", з приводу пропуску позивачем річного строку, встановленого Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для звернення із заявою на виплату страхового відшкодування.
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, законами України "Про страхування", "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно із положеннями ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ч. 2 підп. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з власником автомобіля "ВАЗ 2121", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 полісу страхування цивільно-правової відповідальності АО 5946263, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "ВАЗ 2121", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
У п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
За змістом наведених норм Закону, до числа юридично значимих дій потерпілого (іншої особи, яка має відповідне право), необхідних для отримання страхового відшкодування, належить, у тому числі, подання страховику заяви про страхове відшкодування.
Подання відповідної заяви як підстави для виплати страхового відшкодування не заперечує права потерпілого звернутися за судовим захистом у разі ігнорування страховиком такої заяви, незгоди із розміром визначеної страхової виплати чи із рішенням страховика про відмову у страховому відшкодуванні.
Згідно із пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 надала висновок щодо застосування норм права, а саме: "закріплене в положеннях пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування».
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Поряд з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зазначено, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону № 1961-IV, а саме шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Оскільки ТДВ "СК "Альфа-Гарант" отримало 09.12.2019 (у межах визначеного Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" річного строку) заяву ПрАТ "СК "Євроінс Україна" на виплату страхового відшкодування у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 16.08.2019 о 08 год. 40 хв. у м. Харкові, за страховим полісом АО 5946263, підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачені пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 вказаного Закону відсутні.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини спростовують висновки Господарського суду міста Києва стосовно того, що позивачем не підтверджено звернення (направлення) до відповідача із заявою про страхове відшкодування у межах річного строку встановленого Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
В розумінні ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на пропуск позивачем передбаченого "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" річного строку звернення до страховика не відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його повністю спростовують.
Нез'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України, є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2021 та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 98 000,00 грн страхового відшкодування в порядку суброгації.
За результатами розгляду справи, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 270,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405,00 грн, відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають відшкодуванню відповідачем.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2021 у справі № 910/16862/21 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2021 у справі № 910/16862/21 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102, ідентифікаційний код 22868348) суму страхового відшкодування в розмірі 98 000,00 грн та 5 675,00 грн судових витрат.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
6. Матеріали справи № 910/16862/21 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді М.Г. Чорногуз
О.В. Агрикова