Справа № 184/1102/21
Номер провадження 2/184/15/22
13 квітня 2022 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Томаш В.І.,
за участю секретаря судових засідань - Михайлової Т.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 «про стягнення грошової компенсації»,-
Позивач звернулась до суду з позовом, які уточнила в ході судового засідання і просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію в розмірі 30000,00 грн., 3% річних за період з 01.12.2019 року до 10.06.2021 року в сумі 1375,89 грн., інфляційні втрати за період з грудня 2019 року до червня 2021 року в сумі 3036,00 грн., а всього 34411,89 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 29.06.2018 року між ними було укладено договір позики, за умовами якого відповідач зобов'язалась сплатити їй 30000 грн. в строк до 31.11.2019р. Договір позики між ними було укладено в письмовій формі у вигляді розписки. Термін виконання зобов'язання настав 31.11.2019р.,відповідно початок періоду прострочення виконання - 01.12.2019р. На момент звернення до суду з цим позовом (10.06.2021р.) кількість днів прострочення складає 558 днів. Отже, 3% річних за період 01.12.2019р. по 10.06.2021р. складають 30000 грн. (сума заборгованості за договором) х 3% / 365 (кількість днів у році) х 558 (кількість днів прострочення) = 1375,89 грн. Інфляційні втрати за вказаний період складають 3036,00 грн. Тому позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом.
Представник позивача - адвокат Хомік Є.М. в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти позову позивача та просить відмовити в їх задоволенні. Надала відзив на позовну заяву і посилається на те, що вона ніколи не отримувала в позику гроші від позивачки. У своїй позовній заяві позивач не зазначає та не стверджує про фактичну передачу нею коштів їй за цією розпискою. З копії розписки вбачається, що відповідач зобов'язується виплатити відповідачу 30000 грн. до 31.11.2019р. Вона написала цю розписку своїй сестрі за їх з нею усною домовленістю про виплату їй коштів у сумі 30000 грн. від продажу нею будинку їх покійної матері, який вона отримала у спадок. Проте, до цього часу будинок не проданий. Свідками їх домовленості з сестрою були: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підписалися під розпискою. Таким чином, передачі коштів від позивача до відповідача не відбувалось. За своєю суттю ця розписка не є документом про отримання в борг грошових коштів за договором позики.
Так, розписка не містить умов отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів, отже, вона не посвідчує факт передання грошової суми позичальнику, тому відповідно позивач не підтвердив своє право вимагати від відповідача виконання неіснуючого боргового зобов'язання. Вважає, що у даному випадку відсутні між позивачем і відповідачем правовідносини за договором позики. При цьому у розписці від 29.06.2018р. не зазначено, що грошові кошти передані та саме в якості позики з обов'язком наступного повернення. Написання даної розписки не свідчить про існування між сторонами саме боргового зобов'язання. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів. З розписки повинно вбачатися як сам факт отримання в борг, тобто із зобов'язанням повернення певної грошової суми, так і дата її отримання. У вищевказаній розписці зазначено лише про виплату коштів позивачу від відповідача, проте про отримання коштів у позику відповідачем не зазначено, тому у відповідача відсутнє зобов'язання повернути кошти, які відповідач не отримувала. Оскільки розписка від 29.06.2018 року не підтверджує факт отримання відповідачем коштів у борг і виникнення обов'язку з їх повернення на вимогу позивача, то між сторонами не існують договірні правовідносини за договором позики, а тому вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з неї суми 30000 грн., інфляційних збитків 3036,00 грн., трьох процентів річних у сумі 1375,89 грн.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.
Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст.81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, згідно розписки від 29.06.2018 року, ОСОБА_2 зобов'язалась виплатити ОСОБА_6 30000 грн. до 31.11.2019р. (а.с.12).
Згідно ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
У відповідності до ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики від позивачем та відповідачем вважається укладеним, оскільки згідно ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, на підставі чого, відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України, відповідачем було надано розписку.
У відповідності до ч.2 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та є порядку, що встановлені договором.
При таких обставинах, відповідач зобов'язаний на підставі ст.1049 ЦК України, повернути грошові кошти в розмірі 30000,00 грн..
Відповідач в судовому засіданні підтвердила факт власноручного написання нею розписки щодо повернення позивачу грошових коштів у розмірі 30 000 грн..
Відповідно до вимог ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також 3% від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на те, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання не є неустойкою, положення про скорочену позовну давність в один рік стосується лише вимог про стягнення неустойки і не регулює стягнення боргу з урахуванням відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України. Відповідно до позовних вимог щодо застосування відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України, встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Термін виконання зобов'язання настав 31.11.2019 року, відповідно початок періоду прострочення виконання - 01.12.2019р. На момент звернення до суду з цим позовом (10.06.2021р.) кількість днів прострочення складає 558 днів.
Отже, 3% річних за період з 01.12.2019р. по 10.06.2021р. складають: 30000 (сума заборгованості за договором) х 3% / 365 (кількість днів у році) х 558 (кількість днів прострочення) - 1375,89 грн.
Отже, загальний обсяг позовних вимог становить: основна сума боргу 30000,00 грн., 3% річних за період з 01.12.2019р. до 10.06.2021р. - 1375,89 грн., інфляційні втрати за період з грудня 2019р. до червня 2021р. - 3036,00 грн., а всього 34411,89 грн.
Згідно спадкової справи №62369484 від 04.05.2018р., наданої приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу, ОСОБА_3 відмовилась від своєї частки у спільному майні (спадщина) на користь ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 зобов'язалась сплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості її частки у спадщині. Проте, відповідач свої зобов'язання про відшкодування компенсації вартості частки майна ОСОБА_3 у спадковому майні своєчасно не виконала.
Суд дає критичну оцінку доводам відповідача щодо невизнання позову, оскільки вони є голослівними, безпідставними та нічим не підтвердженими і спростовуються стабільними поясненнями представника позивача, висловлених в позові, наданими ним належними та достовірними письмовими доказами, матеріалами справи в їх сукупності. Відповідач прийняла у спадок все майно, яке належало її батькам, однак безпідставно не бажає повертати грошову компенсацію, визначену нею у письмовій розписці.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 526, 610, 1046-1047, 1048, 1049 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 128, 131, 141, 259, 263-265, 268, 259-263, 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 «про стягнення грошової компенсації» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає: АДРЕСА_3 компенсацію в розмірі 30000 (тридцять тисяч гривень) 00 копійок, 3% річних за період з 01.12.2019 року до 10.06.2021 року в сумі 1375,89 грн., інфляційні втрати за період з грудня 2019 року до червня 2021 року в сумі 3036,00 грн., а всього 34411 (тридцять чотири тисячі чотириста одинадцять гривень) 89 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш