Справа № 184/332/22
Номер провадження 2/184/209/22
14 квітня 2022 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Томаш В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Михайлової Т.В.,
розглянувши в м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням», -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить усунути йому перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , які чинить ОСОБА_2 шляхом визнання її такою, що втратила право користування вказаним житловим приміщенням. В обґрунтування позову посилається на те, що йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 відповідно до договору дарування від 14.06.2013 року. З 21 серпня 2015 року він перебував в офіційному шлюбі з ОСОБА_3 . Спільних дітей у них немає. Так як відповідачу не було де зареєструватись, то він дозволив їй зареєструватись у його квартирі. В подальшому сімейне життя у них не склалося, тому він змушений був звернутись до суду з позовом про розірвання шлюбу. На підставі рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 16.05.2018 року їхній шлюб був розірваний. 18.05.2018 року відповідач у зв'язку зі зміною свого місця проживання забрала свої особисті речі, залишила ключі від квартири та покинула її. З цього часу вона постійно проживає за іншою адресою. Як при виселенні, так і в подальшому відповідач обіцяє йому знятись з реєстрації, однак для цього нічого не робить. Приховує своє фактичне місце проживання, змінює номера телефонів і не повідомляє йому нові, уникає зустрічі з ним з метою уникнення зняття з реєстрації з його квартири. Відповідач більш як три роки не проживає в його квартирі, не бере будь-якої участі у сплаті комунальних платежів, які нараховуються йому в зв'язку з її реєстрацією і це він вимушений робити за неї за свої особисті кошти. Своєю реєстрацією та небажанням знятись з реєстрації відповідач чинить йому як власнику перешкоди в користуванні власністю, тому він змушений звернутися до суду з даним позовом.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилась, про час та місце розгляду була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив не надала.
Окрім цього, на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду відповідачів, з огляду на що відповідачі, відповідно до п.11 ст.128 ЦПК України вважаються такими, що отримали судову повістку.
Відповідно до ст.280 ЦПК України суд зі згоди позивача ухвалив рішення про заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення за наступних підстав.
Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеним законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтями 47, 48 Конституції України закріплено право громадян на житло, як найважливішою ланкою соціально-економічного права.
Судом встановлено, що згідно Договору дарування від 14.06.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Орджонікідзевського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулик О.П. за реєстровим №1348, ОСОБА_1 особисто на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.8).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано про реєстрацію права власності за №5623422 від 03.07.2013р., сформованого приватним нотаріусом Орджонікідзевського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулик О.П., ОСОБА_1 особисто на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.9).
Згідно рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 16.05.2018 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний (а.с.10).
Згідно довідки виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області №149 від 28.01.2022 року, за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.11).
Згідно Акту МКП «Житлкомсервіс» від 04.02.2022р., складеного зі слів сусідів, по АДРЕСА_2 не проживає з травня 2018 року ОСОБА_2 (а.с.12).
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Згідно ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11.12.2003 року №1382-ІV, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання. Однак відповідач не зробила передбачених законом дій на протязі дуже тривалого часу.
Згідно ч. 1 ст. 5 (Реєстрація місця проживання внутрішньо переміщеної особи) Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених» осіб від 20 жовтня 2014року №1706-VІІ» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Згідно ч. 3 цієї статті, у випадку зміни фактичного місця проживання внутрішньо переміщена особа повідомляє про центрального (імміграції та органу виконавчої влади, еміграції), протягом 10 днів.
Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття реєстрації місця проживання підставі: заяви особи або її законного представника; судового особи здійснюється на рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Згідно з Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, що пов'язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення вказаного Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом із тим одну з таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Таким чином, питання про зняття з реєстрації особи за місцем проживання взаємопов'язане і залежать від вирішення питання про житлові права особи, наявність чи відсутність у особи таких прав, які регулюються нормами житлового законодавства (ст. ст. 71, 72, 156 ЖК України).
Судом встановлено, що відповідач більш як 3 роки не проживає в квартирі позивача, не бере будь-якої участі у сплаті комунальних платежів, які нараховуються позивачу в зв'язку з її реєстрацією і це він вимушений робити за неї. Своєю реєстрацією та небажанням знятись з реєстрації відповідач чинить позивачу як власнику перешкоди в користуванні власністю.
Згідно ст. 391 ЦК України, я як власник вправі вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні мого права володіння, користування та розпорядження своєю власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням.
Відповідно до Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК Української PCP, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 34 постанови "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07.02.2014 року №5 роз'яснив наступне: «Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УPCP; ст. 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою».
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
ВСУ зазначив: «Власник житла усуває перешкоди в користуванні цим житлом зареєстрованою особою шляхом подання позову про визнання цієї особи такою, що втратила право на користування житлом та зняття з реєстрації» (ВСУ від 16.11.2016 року №6-709цс16).
Відповідно до п. 26 Правил Реєстрації місця проживання, постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Позивачу необхідно усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням для того, щоб не сплачувати за неї комунальні послуги, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Таким чином, з огляду на встановлені у судовому засіданні обставини та наведені норми чинного законодавства, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є обґрунтованими, підтверджуються зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.321, 383, 391 ЦК України, ст.ст.10, 76, 81, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням» - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування вказаною квартирою.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 992 грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 14.04.2022 року.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш