Справа № 175/404/20
Провадження № 2/175/104/20
06 квітня 2022 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бойко О.М.,
при секретарі судового засідання Кучеренко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Т.С., служба у справах дітей виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Т.С., служба у справах дітей виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу недійсним. В обґрунтування позову зазначає, що їй на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 . У листопаді 2018 року її цивільному чоловіку обрали запобіжний захід - тримання під вартою зі сплатою застави в сумі 88 100 грн. З метою отримання грошових коштів для сплати застави вона звернулася до ОСОБА_2 , яка дала ці кошти, однак з метою забезпечення повернення суми боргу, попросила оформити Договір купівлі-продажу належної ОСОБА_1 квартири. Надалі, у разі повернення боргу ОСОБА_2 не мала заперечень про розірвання договору купівлі-продажу. ОСОБА_1 не мала іншого виходу, та погодилася на цю пропозицію. У січні 2019 року був оформлений Договір купівлі-продажу вказаної квартири. У кінці 2019 року вона мала можливість віддати ОСОБА_2 грошові кошти та проценти за їх використання, однак ОСОБА_2 категорично відмовилась від отримання грошей та розірвання Договору купівлі-продажу. Наголошує, що фактично Договір купівлі-продажу квартири не укладався, а укладався договір позики.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Мисечко К.О. у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Т.С. та зареєстрований в реєстрі за №68; скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , іпн НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 шляхом скасування переходу права власності від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Представник ОСОБА_2 - адвокат Саленко О.М. у судове засідання не з'явився, надав клопотання про слухання справи за відсутності відповідача та його представника. У наданому суду відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Тетяна Сергіївна у судове засідання не з'явилася, відповідно до заяви за вих. №92/01-16 від 07 лютого 2022 року просила слухати справу за без її участі.
Представник служби у справах дітей виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причину неявки в судове засідання суду не повідомив.
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи здійснення розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, дійшов до наступного.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.
Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У абзаці 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Окрім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Разом із цим, відповідно до ч 3. ст. 16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч.ч. 2 - 4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності належала квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
У листопаді 2018 року цивільний чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_3 був притягнутий до кримінальної відповідальності та згідно Ухвали Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопаду 2018 року йому було визначено заставу у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідає сумі 88 100 гривень.
ОСОБА_1 стала шукати гроші для застави для свого чоловіка та її знайома ОСОБА_4 познайомила її з відповідачкою ОСОБА_2 , яка пропонувала надати у борг вищевказану сумму - 88 000 грн., але при цьому поставила перед ОСОБА_1 умову, що для забезпечення повернення наданої позики необхідно укласти договір купівлі-продажу належної її спірної двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому ОСОБА_2 запевнила ОСОБА_1 , що після повернення останньою позики, ОСОБА_2 не заперечуватиме проти розірвання договору купівлі-продажу. ОСОБА_1 погодилася з такою пропозицією.
10 січня 2019 року ОСОБА_2 надала у борг ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 88 000 грн. В цей же день було укладено Договір купівлі продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Т.С. та зареєстровано в реєстрі за № 68.
Грошові кошти в сумі 88 000 грн. надавалися до укладення спірного договору, не у нотаріуса, ніякої розписки при цьому складено не було. Усіма питаннями щодо укладення угоди купівлі продажу займалася ОСОБА_2 , яка сама замовляла та сплачувала оцінку квартири (яка є значно меншою ніж реальна ціна квартир в цьому районі, про що свідчить вибірка з Інтернету з ринковими цінами на квартири у цьому районі 414 000 грн., які ОСОБА_1 не отримала від «покупця» - ОСОБА_2 .
Сама угода була укладена в дуже короткий строк, без завдатку та додаткових угод. Крім того, в спірній квартирі була зареєстрована неповнолітня дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій на час укладення Договору купівлі-продажу не виповнилось 18 років. Органи опіки та піклування не надавали згоди на укладення вищевказаної Угоди.
ОСОБА_1 зареєструвала доньку у належному їй домоволодінні за адресою АДРЕСА_3 , але умови проживання там значно гірше ніж у квартирі (відсутні душ та туалет у будинку). Питання зі зняття з обліку у квартирі неповнолітньої дитини також було вирішено ОСОБА_2 ОСОБА_1 вважала, що коли вона поверне борг, договір купівлі-продажу буде розірваний, тому погіршила умови проживання доньки, чим було порушено права неповнолітньої дитини.
Позивач ОСОБА_1 у своєму позові акцентує увагу на те, що саме у день, коли вона отримала гроші від ОСОБА_2 і було оформлено Договір купівлі-продажу. Одразу після отримання коштів ОСОБА_1 сплатила заставу у розмірі 88 100 грн., що підтверджується квитанцією «Приватбанку».
Фактично вищевказана Угода купівлі-продажу була прикриттям для договору позики, а саме удаваною угодою.
Коли у 2020 року заставу ОСОБА_1 було повернуто, вона звернулася до відповідача ОСОБА_2 з наміром повернути позику з обговорюваним процентом, але ОСОБА_2 відмовилась розірвати вищевказаний Договір купівлі-продажу квартири.
Згідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Правова позиція ВСУу справі № 6-1026цс16, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 13, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.І ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчиняла правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотним умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Але ОСОБА_1 не отримала кошти за квартиру, які вказані у договорі купівлі-продажу, а отримала в борг гроші у розмірі лише 88 000 грн.
Крім того, згідно до ст. 224 ЦК України, Правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.
На вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування. Вважаю, що вищевказаний договір порушив права неповнолітньої дитини позивача, оскільки згоди органу опіки та піклування надано не було, а умови проживання дитини погіршилися.
Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює правових наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування
Суд не бере до уваги доводи відповідача ОСОБА_2 у відзиві на позов, оскільки вказані доводи спростовані наданими позивачем та дослідженими у судовому засіданні доказами до позовної заяви.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, що є підставою для їх задоволення.
Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.
Керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 18, 19, 23, 28, 44, 48, 49, 51, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 89, 121, 128, 133, 141, 142, 177, 209, 223, 229, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Т.С., служба у справах дітей виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу недійсним - задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Т.С. та зареєстрований в реєстрі за №68.
Скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , іпн НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 шляхом скасування переходу права власності від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий 22 липня 2002 року Царичанським РВУ МВС України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серія НОМЕР_3 виданий 16 січня 204 року Дніпропетровським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, РНОКПП - НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ) сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Бойко
Повний текст рішення складено 19.04.2022 року