14 квітня 2022 року
м. Рівне
Справа № 572/1056/21
Провадження № 22-ц/4815/155/22
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді : Гордійчук С. О.,
суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.
учасники справи:
позивач : керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Сарни Рівненської області
відповідач: Сарненська міська рада Рівненської області, ОСОБА_1
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури Романчука Павла Івановича на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 01 вересня 2021 року, ухваленого у м. Рівне в складі судді Березень Ю.В., дата складання повного тексту рішення 03 вересня 2021 року, у справі № 572/1056/21
У квітні 2021 року керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Сарни Рівненської області звернувся з позовом до Сарненської міської ради Рівненської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу, скасування рішення про реєстрацію права власності та зобов'язання повернення земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що відчуження Сарненською міською радою ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006 загальною площею 0,3961 га є незаконним, оскільки орендар розпочав будівельні роботи без згоди орендодавця, продаж ділянки відбувся не на конкурентних засадах без проведення земельних торгів всупереч вимогам ст. 134 ЗК України, що привело до порушення інтересів територіальної громади.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 01 вересня 2021 року у задоволенні позову керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Сарни Рівненської області до Сарненської міської ради Рівненської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу, скасування рішення про реєстрацію права власності та зобов'язання повернення земельної ділянки відмовлено.
У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що ОСОБА_1 розпочав будівельні роботи на орендованій земельній ділянці без дозволу Сарненської міської ради, що суперечить положенням ст.25 Закону України «Про оренду земельної ділянки» та договору оренди. Також вважає, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду щодо наявності підстав для проведення будівельних робіт, оскільки містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва та повідомлення про початок будівництва не можуть бути підтвердженням волі територіальної громади щодо дозволу на проведення будівельних робіт на орендованій земельній ділянці.
Поза увагою суду залишився факт відсутності правових підстав для прийняття рішення щодо підготовки до продажу земельної ділянки шляхом викупу, та рішення про продаж земельної ділянки без додержання вимог конкурентних засад (земельних торгів). Також судом не враховано, що незавершене будівництво до введення його в експлуатацію є сукупністю належних забудовнику будівельних матеріалів. Покликається на те, що воля територіальної громади як власника може виражатись лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та безпосереднім інтересам територіальної громади.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.
Встановлено, що відповідно до протоколу земельних торгів, організованих Сарненською міською радою, від 6 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано переможцем у придбанні права оренди терміном на 5 років земельної ділянки площею 0,3961 га по АДРЕСА_1 із запропонованою річною орендною платою в сумі 228693 грн.
6 грудня 2018 року Сарненська міська рада на підставі договору передала ОСОБА_1 в оренду вказану земельну ділянку строком на 5 років із внесенням орендної плати в сумі 228 693 грн. на рік.
Рішенням від 18 лютого 2019 року № 51 Сарненської міської ради земельній ділянці з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування присвоєна адреса: АДРЕСА_1 .
13 вересня 2019 року рішенням № 1271, Сарненська міська рада на підставі ст.ст. 12, 122, 125, 126, 127, 128 ЗК України затвердила ціну продажу земельної ділянки в сумі 287257 грн., розпорядилась продати ОСОБА_1 у власність шляхом викупу земельної ділянки за результатами експертної грошової оцінки, та укласти договір її купівлі-продажу.
Рішенням від 24 травня 2019 року № 1199 Сарненська міська рада надала дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 7 жовтня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Білотіл Є. Ю., Сарненська міська рада на підставі свого рішення № 1271 від 13 вересня 2019 року продала ОСОБА_1 спірну земельну ділянку із розташованим на ній незавершеним будівництвом центру обслуговування туристів, який належить покупцю на праві приватної власності, за ціною, визначеною звітом про експертну грошову оцінку ТОВ «Оціночна компанія України-Захід» в сумі 287257 грн.
Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13 квітня 2021 року на земельній ділянці площею 0,3961 га з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування 3 квітня 2019 року державним реєстратором з реєстраційним номером 1804205256254 зареєстроване незавершене будівництво - центр обслуговування туристів, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Земельна ділянка з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006 площею 0,3961 га зареєстрована державним реєстратором з реєстраційним номером 1547121056254 7 жовтня 2019 року на праві приватної власності за ОСОБА_1 .
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації випливає поняття цивільної юрисдикції, під якою розуміється компетенція суду щодо вирішення справ у порядку цивільного судочинства.
Судова юрисдикція - це розмежування компетенції між загальними, господарськими та адміністративними судами. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Основними критеріями визначення юрисдикції спорів є характер (предмет) правовідносин, що виникли між сторонами та суб'єктний склад правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі № 639/1347/20 (провадження № 61-15409св21).
Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
За вимогами статті 1 ГПК України Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
За змістом частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Згідно з частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
За змістом статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Частиною першою статті 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За положеннями частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Частиною першою статті 58 ГК України визначено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
За приписами частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Під господарською діяльністю потрібно розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна діяльність) (частини перша та друга статті 3 ГК України).
Тобто для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності ним як фізичною особою - підприємцем на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 червня 2018 року у справі № 922/3204/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 350/874/17 та від 08 листопада 2021 року у справі № 639/1347/20.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з 14 червня 2006 року зареєстрований як ФОП.
Пунктом 14 договору оренди від 6 грудня 2018 року укладеного між Сарненською міською радою та ОСОБА_1 визначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5625410100:01:035:0006 передається в оренду для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.
Таким чином, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , надана Сарненською міською радою ОСОБА_1 строком на 5 років фактично для здійснення ним підприємницької діяльності.
Дану обставину ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду визнав та пояснив, що оформлення договору оренди як із фізичною особою, полегшує здійснення будівництва.
Крім того, подальші дії відповідача, щодо набуття права власності на незавершене будівництво, зокрема, 27.02.2019 подав до органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок будівельних робіт, а 03.04.2019 року набув право власності на 6 відсотків незавершеного будівництва центру обслуговування туристів, свідчать про початок здійснення ним підприємницької діяльності та намір використати це майно для набуття права власності на орендовану земельну ділянку не на конкурентних засадах (земельних торгах).
Колегія суддів вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між міською радою в особі територіальної громади міста Сарни та ОСОБА_1 саме як суб'єктом господарювання, і цей спір пов'язаний із виконанням відповідачем на орендованій земельній ділянці будівельних робіт щодо спорудження 6 відсотків фундаменту об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, реєстрації права власності на незавершене будівництво та договору купівлі-продажу орендованої земельної ділянки шляхом викупу. Отже, позовні вимоги стосуються прав та інтересів сторін саме як учасників господарських відносин.
Подібний підхід до розмежування цивільної та господарської юрисдикції за подібних правовідносин узгоджуються з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, які було викладено у постановах, прийнятих після згаданої вище постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц (провадження № 14-39цс18): від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19), від 14 листопада 2018 року у справі № 127/2709/16-ц (провадження № 14-352цс18).
Оскільки юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу сторін та предмета позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що в силу вимог статті 1, 12, 17 ГПК України, позов має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Якщо провадження у справі закривається з підстави визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. (ч.1 ст.256 ЦПК України)
Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.255, п.1, 256, 368, 374, 377, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури Романчука Павла Івановича задовольнити частково.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 01 вересня 2021 року скасувати.
Провадження у справі за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Сарни Рівненської області до Сарненської міської ради Рівненської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу, скасування рішення про реєстрацію права власності та зобов'язання повернення земельної ділянки закрити.
Повідомити керівника Сарненської окружної прокуратури, який пред'явив позов в інтересах держави в особі територіальноої громади м. Сарни Рівненської області, що розгляд справи за їх позовом віднесено до юрисдикції господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 15 квітня 2022 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Шимків С.С.