14 квітня 2022 року
м. Рівне
Справа № 555/1772/21
Провадження № 22-ц/4815/206/22
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В.,Ковальчук Н.М.
секретар судового засідання : Ковальчук Л.В.
учасники справи:
заявник : ОСОБА_1
заінтересована особа : ОСОБА_2
розглянув в порядку письмового спрощеного позовного провадження у м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 13 вересня 2021 року, ухвалене в складі судді Мельничук Н.В., дата складання повного тексту рішення 14 вересня 2021року, у справі №555/1772/21 ,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк до шести місяців, яким визначити тимчасові обмеження його прав, а саме: перебування в місці спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 поза межами відведеної йому кімнати площею 14,8 м2 (на технічному паспорті житлового будинку по АДРЕСА_2 ) і відведеної йому частини земельної ділянки за тією ж адресою; наближатися на відстань 2-х метрів до місця перебування постраждалої особи ОСОБА_1 , та її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; вести листування, телефонні переговори або іншим шляхом контактувати з постраждалою особою та її неповнолітніми дітьми.
Заява мотивована тим, що вона та ОСОБА_2 є братом та сестрою. Після повернення із тринадцятирічного перебування у Свято-Успенському Святогорському монастирі (Лаврі) у м. Святогірськ Донецької області у жовтні 2020 року брат потягом 2020 та 2021 років систематично вчиняє психологічне насилля щодо неї та її сім'ї. Щоб захиститися від його протиправної поведінки, обзивань, сварок та принижень, чіплянь до дітей змушена була звертатись до правоохоронних органів.
У зв'язку з вчиненням домашнього насильства вона змушена була неодноразово викликати працівників поліції в результаті чого було складено терміновий заборонний припис, який було порушено, та адміністративні матеріали за ст. 173-2 КУпАП. За наслідками розгляду протоколів, рішенням суду ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Незважаючи на накладенні адміністративні стягнення останній продовжує вчиняти психологічне насильство.
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 13 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Видано обмежувальний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 на строк 6 (шість) місяців у вигляді тимчасового обмеження його прав з покладанням на нього наступних обов'язків:
-заборонено ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 поза межами відведеної йому кімнати площею 14,8 м2 (на технічному паспорті житлового будинку по АДРЕСА_2 ) і відведеної йому частини земельної ділянки за тією ж адресою;
-заборонено ОСОБА_2 наближатися на відстань 2-х метрів до місця перебування постраждалої особи ОСОБА_1 , та її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
-заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори або іншим шляхом контактувати з постраждалою особою ОСОБА_1 , та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що вважає рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені заяви про видачу обмежувального припису.Вказує, що ніякого психологічного насильства він не здійснює.
Окрім цього зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі, належним чином не повідомивши про дату, час і місце розгляду справи.
У відзиві на апеляційну скаргу заявник вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення в оскаржуваній частині відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1 на підставаі договору дарування житлового будинку і земельної ділянки від 01 жовтня 2018 року.
У даному житловому будинку зареєстровані і постійно проживають: непрацездатна мати заявниці ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_7 і їх діти: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Матеріли справи містять дані про звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів, щодо конфліктів з братом, в результаті яких відносно ОСОБА_2 складено протоколи про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КупАП та терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 29.12.2020, який ним був порушений.
Постановою Березнівського районного суду по справі № 555/2293/20 від 22 лютого 2021 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення протиправних дій 10 грудня 2020 року, 22 грудня 2020 року, 26 грудня 2020 року і 30 грудня 2020 року. Постановою Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2021 року вказане рішення залишене без змін.
Розділ 13 ЦПК України визначає порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Так, згідно з положеннями ст.350-1ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
Заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (п.1 ч.1 ст. 350-2 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1,2,4 ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з п.п. 3, 4, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 7 ч. 1 ст. 1 цього Закону).
Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону).
Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно з ч. 3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Згідно з правовими позиціями викладеними Верховним Судом, зокрема, в Постановах від 27 листопада 2019 року у справі №753/23624/18, від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 754/9263/19, від 14 січня 2019 року у справі № 754/6995/19, від 06 лютого 2010 року у справі № 753/8626/19, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Дослідивши надані сторонами докази з урахуванням їх належності й достовірності, суд першої інстанції, установивши факт вчинення психологічного насильства стосовно ОСОБА_1 та її сім'ї, який ним не спростований, урахувавши характер вчинених заінтересованою особою дій, ризики їх продовження та нагальну необхідність захисту прав заявника та її сім'ї від насильства, зробив обґрунтований висновок про необхідність видачі обмежувального припису стосовно нього.
Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не повідомив його про дату, час та місце судового засідання колегія суддів відхиляє як безпідставні з огляду на таке.
Частинами першою та другою статті 350-5 ЦПК України передбачено, що справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.
Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
Згідно з частиною дев'ятою статті 128 ЦПК України суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Як убачається з матеріалів справи, про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 13.09.2021 року, суд першої інстанції повідомив ОСОБА_2 шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на сайті судова влада України.
Таким чином, враховуючи обмежені законом строки розгляду справ про видачу обмежувального припису та необхідність у зв'язку з цим термінового повідомлення учасників справи, повідомлення судом першої інстанції ОСОБА_2 про дату, час та місце судового засідання за допомогою оголошень на веб сайті судова влада України в даному випадку відповідає положенням частини дев'ятої статті 128 ЦПК України, а тому відсутні підстави вважати, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 13 вересня 2021 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне текст постанови складено 14.04.2022 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.