14 квітня 2022 року
м. Рівне
Справа № 556/1364/21
Провадження № 22-ц/4815/362/22
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Шимківа С.С.,
суддів: - Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 02 листопада 2021 року (ухвалене у складі судді Іванків О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої адміністративним правопорушенням,-
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої адміністративним правопорушенням.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 28.05.2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності. Згідно даної постанови суду, 17.04.2021 року приблизно о 11 год. 20 хв. в смт. Володимирець на вул. Сагайдачного, 27, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "Меrcedes-Веnz", реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. У зв'язку з цим, внаслідок винних дій ОСОБА_2 , він змушений був понести матеріальні витрати на ремонт власного транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди та придбав матеріали, які були необхідні для ремонту автомобіля на загальну суму 3300,00 грн.. Відповідно до акту виконаних робіт, виданого ФОП ОСОБА_3 , були здійснені ремонтні роботи на загальну суму 4 000 грн.. Також зауважує, що крім матеріальної шкоди, неправомірними суспільно-небезпечними діями відповідача, йому також було завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті: страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, насторога, були порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу, тобто, після дорожньо-транспортної пригоди він змушений був за власні кошти проводити ремонт пошкодженого автомобіля, у той час, як відповідач жодної коштів на відшкодування по даний час не надав. Він був змушений витрачати додатковий час на ремонт автомобіля, що обумовило необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів для відновлення попереднього стану автомобіля. У зв'язку з чим, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 7300 грн. та моральну шкоду у розмірі 15000 грн., які завдані йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 02 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої адміністративним правопорушенням - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7300 грн. матеріальної шкоди та 7 000 грн. моральної шкоди, а також судовий збір у розмірі 908 грн..
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач є винним у вчиненні ДТП, тому зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальні збитки у розмірі 7300 грн., які завдані пошкодженням його автомобіля, а також відшкодувати моральну шкоду, яка визначена судом у розмірі 7000 грн..
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що його цивільно-правова відповідальність, як власника наземного транспортного засобу, на час ДТП, була застрахована у ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна іншуранс груп". Разом з цим, матеріали справи не містять доказів, що позивач звертався до його страховика про виплату страхового відшкодування. Вважає, що непред'явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоду. Також вважає, що визначений судом розмір маральної шкоди у сумі 7 000,00 грн. є завищений, не відповідає дійсним обставинам справи, глибині та періоду страждань та не ґрунтується на засадах розумності та справедливості. Переконаний, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки моральні страждання не підтверджені жодними допустимими доказами.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник позивача просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду - без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове її задоволення, виходячи з наступного.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (ч. 13 ст. 7 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 28.05.2021 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно вказаної постанови суду, 17.04.2021 року об 11 год. 20 хв. в смт. Володимирець на вул. Сагайдачного, 27, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Mercedes-Benz», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу у даній справі. У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_2 свою вину визнав.
За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи наведене, доведеними є обставини порушення відповідачем ПДР України, які стали наслідком ДТП у якому автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
З матеріалів справи вбачається, що на замовлення ОСОБА_1 , було проведено оцінку відновлювальних робіт його транспортного засобу марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно товарного чеку № 568 від 17.05.2021 року, ОСОБА_1 придбав матеріали, які необхідні для ремонту його автомобіля на загальну суму 3300,00 грн..
Відповідно до акту виконаних робіт № 2 від 17.05.2021 року, ФОП ОСОБА_3 здійснила відповідні ремонтні роботи автомобіля позивача на загальну суму 4 000 грн..
Як зазначено у ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
За змістом ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2 , внаслідок якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, чим було завданої останньому майнову шкоду, то відповідно до зазначених положень цивільного законодавства, відповідач повинен відшкодувати ОСОБА_1 завдані збитки.
Апеляційний суд не вбачає підстав для висновку, що надані позивачем докази щодо вартості відновлювального ремонту його автомобіля, є необ'єктивними, а тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову у цій частині.
Щодо долученого відповідачем до апеляційної скарги полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким застрахована цивільно-правова відповідальність водіїв автомобіля «Mercedes-Benz», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.
При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких умов, суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.
При цьому, сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом без наявності передбачених законом підстав, було б порушення принципу змагальності сторін, що є неприпустимим.
Частинами 2, 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18) зазначено, що: "відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2018 у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18) вказано, що: "Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок".
У відзиві на позовну заяву, представник відповідача заперечуючи щодо позовних вимог, вказував на недоведеність позивачем обставин, що саме внаслідок ДТП, яке мало місце 17.04.2021 року, були завдані пошкодження автомобіля ОСОБА_1 .. При цьому, про наявність полісу обов'язкового страхування не зазначав, до відзиву його не долучав.
Надавши до апеляційного суду нові докази, зокрема, поліс обов'язкового страхування, апелянт жодним чином не обґрунтував та не підтвердив факт неможливості його подання до суду першої інстанції, що у свою чергу унеможливлює його прийняття судом апеляційної інстанції.
Клопотання про прийняття нових доказів через неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від відповідача, ним не заявлялося.
Згідно ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі по тексту Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 6 Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 33 Закону визначено дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).
Пунктом 33.1. ст. 33 Закону встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема: поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси (підпункт 33.1.3.); невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально (підпункт 33.1.4.).
Аналогічні зобов'язання щодо інформування інших осіб, причетних до ДТП, про себе, своє місце проживання, назву страховика та відомості про страхові поліси, а також щодо невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмового надання страховику повідомлення про ДТП встановленого зразка і відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодження майна, містить долучений відповідачем поліс обов'язкового страхування.
Разом з цим, відповідач, покликаючись на наявність полісу обов'язкового страхування, жодним чином не доводить про виконання ним своїх обов'язків, які визначені цим полісом, у разі настання ДТП, оскільки саме на страхувальнику лежить ініціатива звернення до страховика з метою захисту своїх майнових інтересів.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Враховуючи сукупність обставини справи, зокрема, встановлення факту вини відповідача у вчиненні ДТП, факту пошкодження автомобіля позивача та завданих йому майнових збитків, а також не подання відповідачем до місцевого суду полісу обов'язкового страхування, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 7300 грн..
Разом з цим, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є основними засадами цивільного законодавства, колегія суддів вважає за доцільне зменшити розмір моральної шкоди до 1000 грн., у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає зміні.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 02 листопада 2021 року в частині стягнення моральної шкоди - змінити.
Зменшити стягнуту з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду з 7000 грн. до 1 000 грн..
У решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 527,02 грн..
Стягнути ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за перегляд справи апеляційним судом у розмірі 571,47 грн..
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Шимків С.С.
Судді: Гордійчук С.О.
Ковальчук Н.М.