Справа № 527/1592/21 Номер провадження 22-ц/814/386/22Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А. В. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.
12 квітня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді Гальонкіна С.А.,
суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.,
за участю:
представника АТ "Полтаваобленерго" - Штепи Д.Ю.
представника відповідача - Строгова Ю.Д.
при секретарі - Таценко Т.Р.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі представника Бакланова Дмитра Володимировича на ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2021 року про закриття провадження у справі, постановлену у м. Глобине у складі головуючого судді Павлійчук А.В. у справі №527/1592/21 за позовом Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за не обліковану електричну енергію
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
У липні 2021 року представник АТ «Полтаваобленерго» звернувся до місцевого суду із позовом, у якому прохав стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за не обліковану активну електричну енергію згідно Акта про порушення № 00002806 від 10.09.2020 року та Протоколу засідання комісії № 4/00002806 по розгляду акта про порушення споживачем ПРЕЕ та/або умов договору від 27.10.2020 року в розмірі 291446,59 грн та реактивну електричну енергію на суму 14318,28 грн та судовий збір в сумі 4586,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що Договір про постачання електричної енергії № 226 від 02.12.2013 року був укладений з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 .
Також до позовної заяви додано Договір про постачання електричної енергії № 226 від 02.12.2013 року, який укладений між ПАТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 .
Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 29.11.2021 року провадження у справі за позовом АТ «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за не обліковану електричну енергію - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив представник АТ «Полтаваобленерго» посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що місцевий суд в своїй ухвалі дійшов помилкових висновків про те. що спір між сторонами виник у зв'язку з виконанням господарського договору, посилаючись на договір про постачання електричної енергії № 226 від 02.12.2013 року, який був укладений з Фізичною особою-підприємцем, не взявши до уваги той факт, що цей договір припинив свою дію 31.12.2018 року, крім питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань.
Вказував, що між АТ «Полтаваобленерго» та ОСОБА_1 укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії до якого споживач керуючись статтями 633. 634, 641. 642 Цивільного кодексу України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 приєднався до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 20400226, шляхом підписання заяви-приєднання від 21.12.2018 до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
На момент підписання заяви-приєднання ОСОБА_1 уже не мала статусу Фізичної особи-підприємця, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, датою та номером запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є 22.12.2015 року № 25610060004000338.
Зазначав, що на сьогоднішній день, так і на день виявлення порушення Правил роздрібного ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312, яке зафіксовано в акті про порушення № 00002806 від 10.09.2020 року між АТ «Полтаваобленерго» та ОСОБА_1 відсутні господарські відносини.
Крім того зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що підставою поданого позову до ОСОБА_1 є факт складання 10.09.2020 року АТ «Полтаваобленерго» акту про порушення № 00002806, в якому зазначено порушення, а саме п. 2.3.4. п. 5.5.5.8. п. 8.2.4 ПРРЕГ відсутність пломби ОСР № 11020275, яка була встановлена на шафі обліку та подальше прийняття АТ «Полтаваобленерго» рішення комісії по розгляду акту про порушення, оформлене протоколом № 4/00002806 від 27.10.2020 року про нарахування ОСОБА_1 обсягу та вартості необлікованої електричної енергії.
Оскільки ОСОБА_1 не сплатила вартість необлікованої електричної енергії, тому AT «Полтаваобленерго» з метою захисту своїх прав та законних інтересів звернулося до Глобинського районного суду Полтавської області.
Вважає, що висновок Глобинського районного суду Полтавської області про те, що спір між сторонами виник щодо виконання господарського договору є помилковим, а даний спір має розглядатися судом в порядку цивільного судочинства.
Ураховуючи викладене прохав скасувати ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2021 року, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
У судовому засіданні адвокатом відповідача Строговим Ю.Д. подано заперечення на апеляційну скаргу у якому зазначено, що ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнає, вважає її надуманою та необгрунтованою.
Зазначив, що між позивачем та відповідачем склалися правовідносини, які відносяться до господарсько-виробничих правовідносин.
Прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Виносячи ухвалу суд першої інстанції виходив із того, що суб'єктивний склад учасників та зміст правовідносин сторін, як таких, що виникли з господарського договору, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Однак колегія суддів не погоджується із таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 2 ГПК України установлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.
При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами різних юрисдикцій.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 02.12.2013 року між ПАТ «Полтаваобленерго» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір постачання електричної енергії №226.
Позивачем АТ «Полтаваобленерго» долучено до позовної заяви відомості про те, що ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність за власним рішенням 22.12.2015 року, номер запису 25610060004000338.
Разом з тим суд не встановив факту здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності у приміщенні, до якого здійснювалося постачання електричної енергії.
Місцевий суд не дав належної оцінки тій обставині, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами, що вона є суб'єктом господарювання та здійснює підприємницьку діяльність.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду про приналежність спору між сторонами до господарської юрисдикції є помилковим.
Ураховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Глобинського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2021 року з направленням справи для продовження розгляду до Глобинського районного суду Полтавської області.
Керуючись статтями 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі представника Бакланова Дмитра Володимировича задовольнити.
Ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 13 квітня 2022 року.
Головуючий: С.А. Гальонкін
Судді: Г.Л. Карпушин
Л.М. Хіль