Справа 524/6568/21
Провадження № 2/524/518/22
06 квітня 2022 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «Рекламна агенція «Промо-Люкс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в сумі 86537,34 грн, ухвалив таке рішення.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 08.02.2021 о 17 год. 35 хв. транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 скоїв наїзд на сіті-скролл, в результаті чого сіті-скролл було пошкоджено.
В результаті ДТП ТОВ «Рекламна агенція «Промо-Люкс» було вимушено придбати та встановити нову рекламну конструкцію та сплачувати кошти за користуванням місцем розміщення реклами, яким фактично не користувалось. Загальна сума завданих підприємству збитків становить 86537,34 грн. Водій, відповідач ОСОБА_1 , добровільно шкоду не відшкодував. Оскільки відповідач ОСОБА_1 не мав права на керування транспортним засобом, він не відноситься до осіб, цивільно-правова відповідальність яких застрахована.
У відзиві відповідач, ОСОБА_1 , зазначив, що проти задоволення позову він заперечує та вважає, що позивачем не були надані належні та достатні докази на підтвердження понесення збитків.
ОСОБА_2 відзив не подав.
08 листопада 2021 року витребувано докази.
10 січня 2022 року залучено співвідповідача, ОСОБА_2 ..
Постановою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 26.02.2021 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно із постанови Автозаводського районного суду м.Кременчука від 26.02.2021 по справі 524/1194/21, 08.02.2021 о 17год. 35хв. ОСОБА_1 в м. Кременчуці по вул. Соборній, керуючи транспортним засобом «MІTSUBISHI ASX» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на сітіскролл, в результаті чого транспортний засіб та сітіскролл отримали механічні пошкодження, чим порушив п.12.1 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП.
Вказаний сіті-скролл був встановлений ТОВ «Рекламна агенція «Промо-Люкс», що підтверджується копією дозволу №0717-39.
Згідно із частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.
В ч.1,2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі(ст. 1192 ЦК України)
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.81, ч.6 ст.82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України доказуванню підлягає: 1) факт спричинення шкоди; 2) протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, 3) причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Суд враховує те, що подані позивачем докази, зокрема копія постанови Автозаводського районного суду м.Кременчук, диск із фотознімками з місця ДТП та копія дозволу №0717-39 на розміщення зовнішньої реклами, в своїй сукупності підтверджують факт пошкодження майна, що належить ТОВ «Рекламна агенція «Промо-Люкс» та протиправність дій водія.
Разом із тим, суд вважає за необхідне навести позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену в постанові від 28 березня 2018 року по справі справа № 673/1600/15-ц(провадження № 61-3180св18) відповідно до якої: «Системний аналіз положень статті 1187 ЦК України, пункту 2.2 ПДР дає підстави дійти висновку, що управління транспортним засобом, який є об'єктом підвищеної небезпеки, може бути передано третій особі лише за умови, що ця особа наділена правом на керування транспортним засобом. Якщо управління транспортним засобом передано особі, яка не має такого права, то вважається, що об'єкт підвищеної небезпеки не вийшов із володіння його безпосереднього володільця і саме він буде нести відповідальність за завдану шкоду.»
З матеріалів справи вбачається, що станом на 08.02.2021 ОСОБА_1 не мав дійсного посвідчення водія, що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру МВС.
Враховуючи відсутність відомостей про те, що транспортний засіб «MІTSUBISHI ASX» д.н.з. НОМЕР_1 незаконно вибув із володіння власника - ОСОБА_2 , суд вважає, що управління транспортним засобом було передано власником майна особі, яка не мала такого права.
У зв'язку із цим суд вважає, що належним відповідачем в даній справі є саме власник транспортного засобу - ОСОБА_2 .
Отже, позов в частині вимог до ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Щодо доводів позивача в частині доведення розміру шкоди.
Так, відповідно до наданого позивачем розрахунку сума шкоди у зв'язку із пошкодження рекламної конструкції становить 84158,34 грн та складається із:
-Вартість рекламної конструкції - 59570,17 грн;
-Вартість доставки рекламної конструкції - 1739 грн;
-Вартість монтажу рекламної конструкції - 5000 грн;
-Вартість користування місцем розміщення реклами - 1262,85 грн;
-Єдиний податок - 2163,43 грн;
-ПДВ - 14422,89 грн.
Суд зважає на те, що за змістом ст. 22 ЦК України реальними збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що він вже поніс витрати, які були пов'язані із придбанням, доставкою та встановленням рекламної конструкції, а також із оплатою вартості місця розміщення рекламної конструкції.
Отже, позивачем було заявлено вимоги про відшкодування витрат, які він вже поніс.
На обґрунтування вимог в цій частині позивачем було надано копію рахунку на оплату; копію видаткової накладної; копію товарно-транспортної накладної; копію рахунку-фактури, копію акту здачі-прийняття робіт, копію змін №1 до Додаткової угоди №0695/07+ до договору №1012/008 від 30.12.2010.
Так, суд приймає до уваги те, що рахунок(рахунок-фактура, накладна, інвойс) є документом, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити.
В свою чергу, документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.
Суд приймає до уваги те, що надані позивачем видаткова накладна, товарно-транспортна накладна та рахунок-фактура не містять відмітки банку про проведення банківської операції щодо сплати коштів. Доказів, які б підтверджували оплату за додатковою угодою №0695/07+ до договору №1012/008 від 30.12.2010 із змінами(а.с.21), позивачем не долучено. На думку суду, не свідчить і про проведення оплати за рахунком та акт №ОУ-0000099 здачі-прийняття робіт(надання послуг).
Отже, суд вважає, що в своїй сукупності докази, надані позивачем, не підтверджують понесення витрат для відновлення свого порушеного права.
Крім того, суд не може погодитись із доводами позивача про те, що внесення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, було пов'язано із пошкодженням рекламної конструкції. На переконання суду, понесення позивачем витрат за додатковою угодою №0695/07+ до договору №1012/008 від 30.12.2010 із змінами не перебуває в прямому причинно-наслідковому зв'язку із діями відповідачів щодо пошкодження рекламної конструкції.
Крім іншого, необґрунтованими є вимоги позивача в частині стягнення Єдиного податку в сумі 2163,43 грн та ПДВ в сумі 2508,85 грн(14422,89 грн(зазначені позивачем в розрахунку) - 11914,04 грн(відповідно до видаткової накладної №262), оскільки суд вважає, що позивачем не доведено, по-перше, сплату вказаних коштів, а по-друге, зв'язок між необхідністю їх сплати та поведінкою відповідачів.
У зв'язку із наведеним, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати суд покладає на позивача.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позов ТОВ «Рекламна агенція «Промо-Люкс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Діна АНДРІЄЦЬ