Справа № 359/100/22
Провадження № 1-в/359/47/2022
13 квітня 2022 м.Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарях судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
представників БВК-119 ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бориспіль в режимі відеоконференції з Бориспільською БВК-119, клопотання ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення відносно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань, Черкаської області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, до засудження працював ВАТ «Київелектромонтаж СМУ-2» монтажником освітлювання і освітлювальних мереж, не одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , засудженого 29.05.2015 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 115, ст. 70 КК України до 10 років позбавлення волі. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 02.03.2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», зараховано у строк ув'язнення період із 25.07.2014 року по 30.06.2015 рік.
До Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшло вищезазначене клопотання засудженого ОСОБА_5 про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України. Клопотання обґрунтовано тим, що вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 115, ст. 70 КК України він засуджений до 10 років позбавлення волі. Станом на день подачі даної заяви, засуджений відбув більше половини строку відбування покарання. Він став на шлях виправлення та отримав сім заохочень від начальника установи. Таким чином засуджений просить суд клопотання задовольнити, оскільки він своєю сумлінною поведінкою, довів своє виправлення, його можливе звільнити умовно-достроково від відбування покарання.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 клопотання підтримав у повному обсязі, зазначив, що для його задоволення є всі законі підстави застосування ст. 81 КК України. ОСОБА_5 став на шлях виправлення та має сім заохочень, що характеризують його виключно з позитивної сторони.
Засуджений ОСОБА_5 клопотання підтримав у повному обсязі просив суд задовольнити із підстав зазначених у ньому.
Представник Бориспільської виправної колонії №119 в судовому засіданні поклався на розсуд суду.
Прокурор Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_7 проти задоволення клопотання заперечувала, оскільки засуджений ОСОБА_5 не став на шлях виправлення. На даний час хоч і має сім заохочень правами начальника установи, однак не працевлаштований, його поведінка протягом всього часу відбування покарання змінювалася, ОСОБА_5 допустив дисциплінарний проступок, який не намагається довести своє виправлення в період відбування покарання, причиною його особиста недисциплінованість, перебування засудженого під впливом так званих «лідерів» малих неформальних груп негативної спрямованості та небажання втратити авторитет серед інших засуджених, а тому ОСОБА_5 не може бути таким засудженим до якого слід застосувати підстави, передбачені ст. 81 КК України.
Ознайомившись із позицією учасників справи, матеріалами клопотання та особовою справою засудженого, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання з наступних підстав.
Згідно із ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація -свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Пункт 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 26.04.2002 Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна не відбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно із ч. 1 ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.
Для застосування звільнення, згідно п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України необхідно щоб засуджений відбув не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Єдиною і достатньою підставою умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбування покарання.
Сумлінна поведінка визначається активною участю у суспільному житті, сумлінним виконанням громадських доручень у процесі відбування покарання, гарною поведінкою в побуті, прагненням засудженого своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин, а також полягає у стримуванні від порушень режиму відбування покарання, у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Ця поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений 29.05.2015 вироком Дарницького районного суду м. Києва засуджений за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 115, ст. 70 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 02.03.2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», зараховано у строк ув'язнення період із 25.07.2014 року по 30.06.2015 рік.
Початок строку відбуття покарання засудженого ОСОБА_5 починається з 25.07.2014, а закінчення 20.08.2023.
З матеріалів особової справи вбачається, що 18.11.2021 року приблизно о 10-55 год. ОСОБА_5 допустив порушення встановленого порядку відбування покарання в місцях позбавлення волі, а саме: обманним шляхом покинув локальний сектор № 3,5,6 на якому він проживає, повідомивши молодшому інспектору ВНіБ, що він прямує до кабінету оперативного відділу, але його туди ніхто не викликав. Після цього, засудженому ОСОБА_5 було запропоновано надати письмове пояснення за даним фактом, від чого він в категоричній формі відмовився, про що було складено відповідний акт та зафіксовано на відео реєстратор.
Наслідком вищевказаних дій засудженого ОСОБА_5 стало невиконання ним покладених на засуджених обов'язків та порушення встановлених заборон, а саме вимог ч.ч. 3, 4 ст. 107 КВК України та п. 11 ч. 4 розділу II «Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань» затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5.
Засуджений ОСОБА_8 за час відбування покарання характеризується посередньо, має 7 заохочень правами начальника установи та 2 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, за що отримав 2 стягнення які погашенні у встановленому законом порядку. В майстерні установи не працевлаштований через відсутність власного бажання. На виховну роботу, що проводиться з ним, реагує незадовільно, не робить для себе правильні висновки. В ході перевірки мною повторно було запропоновано засудженому ОСОБА_5 надати письмове пояснення з приводу допущеного ним порушення встановленого порядку відбування покарання, за що засуджений, керуючись ст. 63 Конституції України відмовився, але в усній формі підтвердив факт допущеного ним порушення встановленого порядку відбування покарання. Мотивом вчиненого дисциплінарного проступку є внутрішні переконання засудженого, який не намагається довести своє виправлення в період відбування покарання, причиною - його особиста недисциплінованість, перебування засудженого під впливом так званих «лідерів» малих неформальних груп негативної спрямованості та небажання втратити авторитет серед інших засуджених.
У ході перевірки обставин, які, відповідно до ст. 1312 КВК України, виключають його дисциплінарну відповідальність, не встановлено. Факт невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, підтверджується рапортом оперуповноваженого ОВ лейтенанта вн. служби ОСОБА_9 , старшого інспектора ВНіБ капітана вн. служби ОСОБА_10 , а також матеріалами відеофіксації.
Таким чином, засуджений ОСОБА_5 , заслуговує на застосування до нього дисциплінарного стягнення відповідно до ч. 1 ст. КВК України.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_5 , має нестабільну лінію поведінки. Така поведінка засудженого не може свідчити про його чесне та сумлінне ставлення до праці за весь період відбування покарання та те, що засуджений твердо став на шлях виправлення. Аналіз даних про особу засудженого вказує на те, що засуджений на даний момент не досяг необхідного ступеню виправлення.
Таким чином, матеріали особової справи не містять відомостей про те, що засуджений ОСОБА_5 , за час відбування покарання у виді позбавлення волі своєю поведінкою ще остаточно не став на шлях виправлення.
За таких обставив, враховуючи тяжкість та характер вчиненого ОСОБА_5 , злочину, його ставлення до вчиненого, дані про особу засудженого, його нестабільну поведінку, яка постійно змінювалася, та останній характеризувався то з негативного, то з позитивного боку, і на даний час він лише стає на шлях виправлення та пройшло ще недостатньо часу для його виправлення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що засуджений не має усіх належних умов, передбачених ст. 81 КК України, для його умовно-дострокового звільнення.
Враховуючи зазначене, на підставі ст. 81 КК України та керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про його умовно-дострокове звільнення, відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з дня проголошення шляхом подання апеляції через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.
Повний текст ухвали буде проголошено о 08:50 год. 14.04.2022.
Суддя: ОСОБА_1