Справа № 615/328/22
Провадження № 2/615/142/22
13 квітня 2022 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Токмакової А.П.,
секретаря судового засідання - Дутко В.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Валківської міської ради Харківської області про визнання права на земельну частку (пай),
встановив:
22.03.2022 року за допомогою системи «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) по КСП «Огульчанське».
В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач з 30.01.1996 року по 26.12.1999 року був членом КСП «Огульчанське», яке 19.02.1996 року отримало Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР №06-00-000660, тому вважає, що позивач набув право власності на земельну частку (пай), однак в списку-додатку №1 до вказаного Державного акту його прізвище не значиться. Повідомила, що про відсутність сертифікату позивач дізнався в 2022 році, коли усно звернувся до ГУ Держгеокадастру в Харківській області про його видачу, тому змушений звернутися до суду, оскільки вирішити питання в позасудовому порядку неможливо.
Після виконання вимог ст.187 ЦПК України на підставі ухвали суду від 24.03.2022 року відкрито провадження у цивільній справі, з урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та роз'яснено сторонам про порядок та строки виконання ними вимог цього Кодексу.
Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України до суду не надходило.
Представник відповідача - міський голова Скрипніченко В. надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника міської ради, просить прийняти рішення згідно закону на підставі наявних доказів.
Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовна заява з уточненнями підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно протоколу №10 засідання правління Огульчанського КСП від 30.10.1995 року, рекомендовано зборам уповноважених прийняти ОСОБА_1 в члени КСП. Протоколом від 30.01.1996 року затверджено рішення правління КСП про прийняття ОСОБА_1 в члени КСП.
Відповідно до протоколу №9 засідання правління Огульчанського КСП від 30.09.1996 року, рекомендовано загальним зборам працівників КСП вивести ОСОБА_1 із членів КСП за власним бажанням. Протоколом №3 від 26.12.1999 року затверджено рішення правління КСП та виключено ОСОБА_1 з членів КСП.
19.02.1996 року за КСП «Огульчанське» с. Огульці Валківського району Харківської області зареєстровано державний акт на право колективної власності на землю серії ХР №06-00-000660 у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №96, відповідно до якого передано у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва 2965,7 га землі. Серед громадян-членів КСП «Огульчанське», включених до додатку до державного акту на право колективної власності на землю, прізвище ОСОБА_1 відсутнє.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Ст.41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.
Ч.2 ст.14 Конституції України та ч.2 ст.1 Земельного Кодексу України гарантується право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
Відповідно до ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Процес приватизації землі в Україні розпочинався з передачі її у власність колективних сільськогосподарських підприємств (далі - КСП), сільськогосподарським кооперативам, акціонерним товариствам, створеним на базі колишніх колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств на підставі державного акта на право приватної власності на землю з доданим до нього списком осіб, які мали право на одержання своєї частки землі.
Відповідно до п.1 ст.1 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.
Крім того, п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Згідно ст.2 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в п.1 ст.1 Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.
П.17 Перехідних положень ЗК України передбачає, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, а саме: «Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 року, «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року, сформував позицію, про те, що держава під час виконання своїх функцій, щодо захисту права власності має дотримуватись принципу правомірних або законних очікувань громадян, а також утримуватись від необґрунтованого пасивного втручання у разі якщо такі очікування на оформлення права власності за особою підтвердженні будь-якими засобами, передбаченими національним законодавством.
Слід зазначити, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який згідно п.1 розділу II Прикінцевих положень набрав чинності з 1 січня 2019 року, внесені зміни до законодавчих актів України, зокрема у ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Згідно ч.2 ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в нинішній редакції) невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Відповідно до ст. 3 Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
За положеннями ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності.
З огляду на викладене, оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 , як член КСП «Огульчанське» на момент видачі державного акту на право колективної власності на землю серії ХР №06-00-000660, набув право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Огульчанське».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Огульчанське» згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР №06-00-000660, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №96.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 13.04.2022 року.
Суддя А.П. Токмакова