Справа № 307/390/21
Закарпатський апеляційний суд
19.08.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Животова Є.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, в м. Ужгороді, матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , за його апеляційною скаргою на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 18.02.2021,
Постановою судді Тячівського районного суду від 18.02.2021 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення - фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 454 грн судового збору.
В оскарженій постанові судді від 18.02.2021 йдеться про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за таких обставин.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , 28.01.2021, о 12 год., в АДРЕСА_2 , вчинив правопорушення, а саме під час інспекційного відвідування встановлено, що за місцем його підприємницької діяльності в майстерні по ремонту автомобілів, розташованої за вказаною адресою, виявлено найманого працівника ОСОБА_2 , який виконував роботу з ремонту ходової частини автомобіля та вказаний факт зафіксовано засобами відеотехніки. Таким чином, ОСОБА_1 допустив до роботи вищевказаного працівника без укладення з ним письмового трудового договору, чим порушив вимоги ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.41 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначену вище постанову судді від 18.02.2021 скасувати, а провадження у даній справі закрити.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що місцевим судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що потягло за собою не повне з?ясування усіх обставин справи.
В судовому засіданні він надав пояснення: 28.01.2021, в 10 год. 50 хв. ОСОБА_2 в зв?язку з тимчасовою відсутністю основного працівника ОСОБА_3 був визваний на 2 год. на роботу (зазначені пояснення, викладені і в протоколі про адміністративні правопорушення № ЗК25/288/АВ/П/ПТ від 01.02.2021). Крім цього, на момент розгляду судової справи ним усі порушення зазначені в Акті № ЗК 25/288/АВ від 01.02.2021 та вимоги, викладені у Приписі № ЗК 25/288/АВ/П від 01.02.2021 виконано - укладено трудовий договір від 03.02.2021 та повідомлено органи ДФС про прийняття працівника на роботу 01.02.2021, того ж дня коли складено Акт та Припис (копію трудового договору та повідомлення мною приєднано в судовому засіданні до матеріалів справи). Також ОСОБА_1 просив суд взяти до уваги той факт що ним завжди офіційно укладалися трудові відносини з найманими працівниками зокрема і також з ОСОБА_2 : трудовий договір від 24.09.2015 (звільнений 28.04.2017), трудовий договір від 03.02.2020 (звільнений 17.09.2020).
Також просив суд врахувати, що вчинене правопорушення, беручи до уваги його тривалість один день, не становить великої суспільної небезпеки, не завдало збитків державним, суспільним інтересам, інтересам окремих громадян.
ОСОБА_1 звертає увагу на те, що за нормами ч.2 ст.265 КЗпП України 01.02.2021 головним державним інспектором Управління Держпраці Закарпатській області Гриценком С.І. винесено «Попередження» № ЗК 25 /288/АВ/П/ПО.
Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам людини, місцевий суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині 3 статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.
Зазначає, що дії, описані в обох нормах як правопорушення, є аналогічними. Текстуальні розбіжності не впливають на їх суть, адже мова йде про фактичний допуск працівника до роботи без укладення трудового договору в установленому порядку.
Обидві норми передбачають штраф. Це вид адміністративного стягнення. І попередження теж вид адміністративного стягнення, позаяк передбачене як у ст.265 КЗпП, так і ст.26 КУпАП.
Те, що норма ч.2 ст.265 КЗпП є більш м?якою і за вчинення правопорушення вперше передбачає попередження, не міняє суті правопорушення та виду юридичної відповідальності.
Тому слід дійти висновку, що це одне і те ж адміністративне правопорушення, за яке особа не може бути притягнута двічі до одного виду юридичної відповідальності згідно зі ст.61 Конституції України.
При цьому належить виходити з пріоритетності тлумачення закону в сторону, яка найбільше відповідає інтересам людини.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 вважає, що постанову місцевого суду, яка оскаржується, належить скасувати, а провадження у даній справі закрити на підставі п.8 ч.1 ст.247 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, апеляційний суд визнає, що вказана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суддя першої інстанції, як вбачається з оскарженої його постанови від 18.02.2021, дотримав усі вимоги Закону, зокрема ст.280 КУпАП, правильно з'ясувавши, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.41 КУпАП, його винність у вчиненні цього адміністративного правопорушення, чи підлягає він адміністративній відповідальності, а також з'ясував інші обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали даної справи, вірно прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП.
Такий висновок судді ґрунтується на повно і всебічно досліджених у суді зібраних у справі доказах: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗК № 25/288/АВ/П/ПТ від 01.02.2021, акті інспекційного відвідування серії ЗК № 25/288/АВ від 01.02.2021 та відеозаписі.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що твердження ОСОБА_1 про те, що дана справа підлягає закриттю у зв'язку з тим, що його вже притягнуто до відповідальності за порушення трудового законодавства у виді попередження, яке винесено головним державним інспектором Управління Держпраці Закарпатській області Гриценком С.І. є помилковим.
Згідно ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Суд першої інстанції виніс оскаржену у даній справі постанову від 18.02.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст.41 КУпАП, згідно якої вперше притягнув його до юридичної (адміністративної) відповідальності.
Вручене ФОП ОСОБА_1 , перед винесенням вказаної вище постанови судді від 18.02.2021, письмового попередження головного державного інспектора Управління Держпраці Закарпатській області - не свідчить про те, що ОСОБА_1 двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП.
Підвідомчість справ про адміністративне правопорушення Главою 17 КУпАП.
Так, згідно статті 221 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною третьою статті сорок першої КУпАП розглядають лише судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Тобто ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності лише одного разу, про що також свідчить оскаржена ним постанова судді місцевого суду від 18.02.2021.
На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 18.02.2021 про визнання його винним та накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.41 КУпАП у виді штрафу в розмірі 8500 грн - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя