14 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 751/2897/21
провадження № 61-1040ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 вересня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа - Державний реєстратор Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області Кириченко Дар'я Вадимівна, про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора,
13 січня 2022 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), засобами поштового зв'язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 вересня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали, та запропоновано надіслати на адресу Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням у ній конкретних обов'язкових підстав касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України.
15 лютого 2022 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, до яких заявником додано уточнену редакцію касаційної скарги.
Касаційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.
Право касаційного оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України.
Окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
- формулювання застосованого судом висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах;
- обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення;
- зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
За загальним правилом, скаржник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи, містить формальне посилання на неправильність та незаконність судових рішень, а також висновки щодо невстановлення певних обставин під час розгляду справи.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, так як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
АТ «Альфа Банк» у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин статей 12, 33, 36 Закону України «Про іпотеку» та положення Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Разом із тим, у поданій касаційній скарзі заявником чітко не зазначено в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права чи правові наслідки незастосування норм матеріального (процесуального) права до спірних правовідносин і як це вплинуло на вирішення спору.
Посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судом правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/2030/19, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 та від 22 травня 2019 року у справі № 490/3505/17 оцінюється критично оскільки у даному випадку слід враховувати доведеність вимог та доводів учасника справи належними доказами.
Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень статей 12, 33, 36 Закону України «Про іпотеку» та положення Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яку заявник просить переглянути у касаційному порядку, не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права та не дає підстав вважати, що заявником викладені передбачені ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц; від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19: від 26 травня 2021 року у справі № 910/8358/19).
Подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови Верховного суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).
Формальне посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є дотриманням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Враховуючи наведене, АТ «Альфа-Банк» не виконав вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, тому за правилами пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає поверненню.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 вересня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа - Державний реєстратор Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області Кириченко Дар'я Вадимівна, про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк